Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-192/2010р. Головуючий
в першій інстанції Бессараб Л.М.
Категорія 9 Доповідач в апеляційній
інстанції Сімоненко В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Сімоненко В.М.
суддів - Алєєвої Н.Г., Колбіної Т.П.
при секретарі - Живкович О.О.
за участю – представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, та представника ДП «Севгеоцентр» - Березінцева М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, 3-я особа – ДП «Севгеоцентр»,
про витребування майна з чужого незаконного користування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 18 листопада 2009р., -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2008р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, 3-я особа – ДП «Севгеоцентр» про усуненя перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Вимоги мотивовані тим, що він, на підставі державного акту має у власності земельну ділянку НОМЕР_2, площею 0,0437 га, яка розташована в СТ «Сатурн». На частині ділянки площею 20 кв. метрів розташовані споруди відповідача: сарай та навіс.
ОСОБА_5, який є його сусідом та власником земельної ділянки НОМЕР_1 збудував на спірній ділянці туалет, сарай та навіс. Просить витребувати з відповідача належну йому частку земельної ділянки, яку відповідач зайняв.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 листопада 2009р. позовні вимоги задоволено частково.
Вирішено витребувати у ОСОБА_5 належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 20,3 кв. метрів, яка розташована на земельній ділянці НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_3 на праві власності.
ОСОБА_5 зобов’язаний усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою НОМЕР_2 шляхом зносу будівельних споруд, які розташовані на спірній частки площею 20,3 кв. м. земельної ділянки НОМЕР_2, а саме: туалету, частки сараю та навісу. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1014,12 грн. та 2000 грн. за проведення судові експертизи, а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 08,50 грн., 51 грн. та витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 07,50 грн., а всього 3080,12 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 надав апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на неповне з’ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, щодо змісту рішення, доводів апеляційної скарги та межі, в яких повинна здійснюватися перевірка, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки НОМЕР_2, а ОСОБА_5 - земельної ділянки НОМЕР_1. Вказані земельні ділянки розташовані у СТ «Сатурн» та мають сумісну межу. Фактичне розташування земельних ділянок не відповідає землевпорядної документації. А саме, за землевпорядною документацією земельна ділянка позивача має бути продовжена на 20 кв.м. в сторону земельної ділянки відповідача.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні межі земельної ділянки мають відповідати землевпорядної документації а тому право позивача порушено.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, як з такими, що зроблені при повному з’ясування обставин, що мають значення для справи та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності від 31.05.1999р. (а.с. 5) є власником земельної ділянки НОМЕР_2, площа якої складає 0,0437 га. ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності від 09.02.2000р. (а.с. 35) є власником земельної ділянки НОМЕР_1, площа якої складає 0,0553га. Вказані земельні ділянки розташовані в СТ «Сатурн» та мають між собою сумісну межу.
Фактичні межі ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_1 не співпадають з їх кадастровими межами. Ділянка НОМЕР_1 фактично накладається на кадастрове розташування ділянки НОМЕР_2 площею 20.3 кв.м.
Фактично між сторонами виник спір про відновлення меж земельної ділянки шляхом звільнення зайнятої частини ( правовий спір).
Ухвалюючи рішення про звільнення зайнятої частини земельної ділянки суд вірно прийшов до висновку, що встановлення меж земельних ділянок має відповідати землевпорядній документації, а тому для встановлення меж відповідно до документації треба звільнити зайняту земельну ділянку.
Той факт, що на час розробки землевпорядної документації було допущено помилку відносно декількох земельних ділянок в цьому кооперативі, в т.ч. і ділянки відповідача, не дає суду підстави для залишення меж ділянок відповідно до фактично занятих меж, оскільки позивач проти цього заперечує.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 107 ЗК України використання земельних ділянок відповідно до фактичних меж здійснюється у разі неможливості виявлення дійсних меж. В даному випадку землевпорядною документацією чітко встановлено межові знаки и фактичне встановленні тверді межі їм не відповідають.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем тверда межа між ділянками встановлена стіною тимчасового навісу, який належить відповідачу.
Крім того, на зайнятій частині земельної ділянки розташований туалет.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині зносу сараю є надмірним з наступних підстав.
Як вбачається з висновку експертизи ( л.с.111) зносу підлягає площа сараю у розмірі 0,1 кв.м. При цьому буде порушено цілісність будівлі яка в своїй абсолютній більшості знаходиться на території, яка належить відповідачу. Таким чином при зноси 0,1кв.м. сараю будуть суттєво порушені права відповідача.
Приймаючи рішення суд також враховує що межі ділянки відповідача також не відповідають кадастровим межам и він має право на відновлення кадастрових меж як на захист свого порушеного права.
Крім того суд враховує що відповідно до ст.. 107 ЗК України відновлення меж має проводитись не тільки шляхом розгляду правового спору а також при виконанні рішення з фактичним залученням землевпорядної організації в частині відновлення межових знаків відповідно до кадастрової документації.
При цьому суд також враховує, що відповідач фактично не заперечує що має місце не відповідність розташування земельних ділянок їх фактичному розташуванню.
Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про пропуск строку позовної давності, оскільки позивач не є особою, яка має розумітися на землевпорядної документації, а тому не міг знати про порушення при одержані державного акту на землю.
При цьому суд враховую що представники зацікавленої особи - ГП «Севгеоцент» не заперечує, що документи на приватизацію виготовлені без обмірів фактичних ділянок та подальшого встановлення межових знаків.
Інші доводи відповідача також висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду є таким, що ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,307,308,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.
Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 18 листопада 2009р. у частині зносу сараю та стягнення з ОСОБА_5 на користь
ОСОБА_3 2000 грн. за проведення судової експертизи скасувати.
Ухвалити в цієї частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо зносу сараю та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 2000 грн. за проведення судовоі експертизи ОСОБА_3 відмовити.
В іншої частині рішення залишити без змін.
Рішення вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців із дня набрання чинності.
Головуючий: В.М. Сімоненко
Судді: Н.Г. Алєєва
Т.П. Колбіна