Судове рішення #9443391

Справа № 22ц- 1999                          Головуючий у 1 інст. – Кулініч Ю.П.

                                                                      Доповідач – Хромець Н.С.

                                              У Х В А Л А

                                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 червня   2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        Головуючого – судді Хромець Н.С.

                        Суддів –  Острянського В.І., Страшного М.М.

                        При секретарі – Коваленко Ю.В.  

           З участю  позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Миколаєнка Р.С.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на рішення Деснянського    районного суду м. Чернігова від 22 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа Інспекція архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області, про визнання права власності на житловий будинок,

                                                в с т а н о в и в:

           Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2010 року позов задоволений, за позивачем визнане право власності на АДРЕСА_1, що складається з приміщень, визначених у технічному паспорті на житловий будинок станом на 26 грудня 2008 року.

            В апеляційній скарзі Чернігівська міська рада просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, рішення суду ухвалене з порушенням ст.ст. 24, 29 Закону України „Про планування і забудову територій”, ч. 2 ст. 376 , ч.3 ст. 375, 331 ЦК України та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р., який діяв на час будівництва ОСОБА_1 будинку, і Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМ України від 08.10.2008 р. № 923, який діє на теперішній час. Крім того, відповідач вважає, що лист ДНДПІ „НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ” не є належним доказом відповідності будинку будівельним та архітектурним нормам.

               Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справа та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

            Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що будинок , розташований на земельній ділянці, призначеній для будівництва і обслуговування жилого будинку, позивач  отримав у спадок і, зважаючи на те, що спадковий будинок було збудовано у 1947 році та проживання у ньому без ремонту було небезпечним для життя, вимушений був здійснити самочинну реконструкцію будинку, оскільки відповідач незаконно відмовив йому у дозволі на проведення проектно-пошукових робіт для прибудови, надбудови до будинку, що встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2007 року. Суд визнав встановленим також те також на те, що реконструкція будинку не порушує нічиїх прав, прийняття реконструйованого будинку в експлуатацію можливе.

             Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам і не суперечать вимогам закону.

              Судом встановлено, що позивач самочинно здійснив реконструкцію належного йому житлового АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві приватної власності і призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 7). Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. За загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Проте, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376). Судом, у даному випадку, встановлено що самочинна реконструкція житлового будинку (прибудова, перебудова і надбудова) здійснені власником без отримання належного дозволу і затвердженого у встановленому законом порядку проекту. Право позивача не визнається відповідачем, що вбачається з відповіді КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської міської ради за результатами розгляду його звернення до Чернігівської міської ради щодо оформлення права власності на житловий будинок (а.с. 59 ). З рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2007 р. вбачається, що позивач звертався до виконкому Чернігівської міської ради за відповідними дозвільними документами на перебудову і надбудову належного йому будинку, проте йому незаконно було відмовлено, а рішенням суду виконком зобов’язано усунути допущене порушення права позивача. Рішення суду до цього часу не виконане, чого не заперечував у судовому засіданні представник відповідача. Робочий проект реконструкції житлового будинку та висновок про відповідність закінченого реконструкцією будинку будівельним нормам і правилам виконані суб’єктами, які мають право на виконання таких робіт, відповідно до наявних у них ліцензій. Відсутність порушень санітарних та протипожежних  вимог підтверджені належними доказами, висновками відповідних органів , зробленими після обстеження об’єкта.  Посилання апелянта на врегулювання питань прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів нерухомого майна не можуть бути взяті до уваги, оскільки Постанови Кабінету України від 22.09.2004 р. № 1243 та від 08.10.2008 р. № 923 не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки існує відмова Чернігівської міської ради у прийнятті даного об’єкта в експлуатацію про що йшлося вище. Норми Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових житлових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою КМ України № 1035 від 09.09.2009 р., не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідно до даних технічного паспорта на будинок його будівництво закінчене після 1 січня 2008 р., тобто поза періодом якого стосується названий Тимчасовий порядок.

                 

              Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,  313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,  апеляційний суд

                                            в и р і ш и в:

              Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради  відхилити.

               Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2010 року   залишити без змін.

               Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців.

 Головуючий:                                                Судді:

       

                                           

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація