АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–1497/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 20 - Савранський О.А.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Демченко В.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 19 ” травня 2010 року . м. Черкаси
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого : Бородійчука В.Г.
Суддів : Василенко Л.І., Демченко В.А.
при секретарі : Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 та апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_9 до ОСОБА_6, за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанової Любов Пантелеймонівни про визнання недійсним правочину купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку , -
в с т а н о в и л а :
21 серпня 2009 року ОСОБА_8 звернулась до суду з вищезазначеними позовними вимогами і просила : визнати недійсним правочин купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладений 17 травня 2000 року між її покійним батьком ОСОБА_11 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 та її покійним братом ОСОБА_12 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного житлового будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До початку розгляду справи по суті ОСОБА_8 змінила вимоги і просила суд :
- визнати недійсним правочин договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладений 17 травня 2000 року між її покійним батьком ОСОБА_11 та її покійним братом ОСОБА_12 ;
- змінити черговість одержання її права на спадкування з другої черги на першу після смерті її рідного брата ОСОБА_12 ;
- визнати за нею право власності на ѕ частини зазначеного будинку в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_11 та після смерті рідного брата ОСОБА_12 .
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим , що спірний будинок являвся спільним майном подружжя, а тому було відчужено і Ѕ частину, що належала дружині ОСОБА_11 . Крім того, цей правочин був фіктивний, так як не передбачав передачу коштів, яких у покупця не було . Після смерті батька вона фактично прийняла спадщину і успадкувала Ѕ частину будинку . Після смерті брата , за яким вона доглядала і про якого опікувалася , продовжувала проживати в будинку, хоча зареєстрована була тільки в 2005 році. Відповідачка ж постійно проживала у Дніпропетровській області і догляд та піклування за своїм батьком не здійснювала, а тому вона вважає, що черговість спадкування повинна бути змінена .
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 березня 2010 року поновлено ОСОБА_8 строки позовної давності та задоволено частково позов ОСОБА_8 про визнання недійсним правочину купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по вул. Корольова - 35 м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області , укладений 17 травня 2000 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанової Любов Пантелеймонівни .
В іншій частині позову відмовлено .
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 понесені судові витрати у справі по оплаті судового збору в сумі 100 грн. 50коп. і на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Вжиті ухвалами Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2009 року заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно житловий будинок по АДРЕСА_1 і від 25 серпня 2009 року у виді заборони Корсунь – Шевченківській державній нотаріальній конторі вчиняти дії по видачі свідоцтва на право власності на спадщину за законом на дане нерухоме майно застосовуються до повного виконання рішення суду або скасування їх судом .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в частині поновлення ОСОБА_8 строків позовної давності та визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, який укладений 17 травня 2000 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанової Любов Пантелеймонівни та ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_8 в повному об’ємі .
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 березня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_8, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі та їх представників, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення.
Розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції не повно та не всебічно дослідив надані сторонами докази, невірно визначив матеріальний закон і як наслідок ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог , не визначивши наявність порушеного права позивачки.
Так, за матеріалами справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 27 січня 1981 року, мав у власності будинок по АДРЕСА_1 (а.с.148).
В послідуючому, 17 травня 2000 року ОСОБА_11 продав належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, а ОСОБА_12 купив даний будинок , про що було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського нотаріального округу і зареєстровано у реєстрі за №1105 (а.с.147).
Згоду на продаж вказаного будинку було надано і дружиною ОСОБА_11 – ОСОБА_13 (а.с.150).
В послідуючому, продавець ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його дружина ОСОБА_13 померла 01.06.2002 року , а покупець ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто сторони угоди були померлими на час звернення до суду з позовом.
Вважаючи, що її права є порушеними, позивачка ОСОБА_8 звернулась у серпні 2009 року з вказаним позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки та визнаючи договір купівлі-продажу від 17 травня 2000 року недійсним на підставі ст. 58 ЦК України ( в редакції 1963 року), що діяв на момент укладення угоди, суд прийшов до висновку, що дана угода була мнимою і не направленою на створення юридичних наслідків.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо.
Так, з показів самої позивачки ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_14 вбачається, що позивачка була обізнаною з укладеною угодою купівлі-продажу будинку через декілька місяців після її укладення, тобто у 2000 році.
В послідуючому, після смерті своїх батьків ОСОБА_11 та ОСОБА_13, позивачка не зверталась про прийняття спадщини, і в матеріалах справи відсутні будь-які докази про вчинення дій на прийняття спадщини, в тому числі і про вступ у фактичне володіння спадковим майном ( в той же час вищевказаний будинок не належав до спадкової маси, оскільки його власником був ОСОБА_12).
Поряд з цим, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права щодо визнання угод недійсними та не враховано роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод не дійсними», що діяла на момент укладення угоди, а також і роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» щодо того, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним є насамперед сторони правочину.
З врахуванням наданих доказів сторонами та положень матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що договір купівлі-продажу житлового будинку був вчинений його власником правомірно, при реалізації свого права власності на майно, укладений у відповідності до положень законодавства, що діяло на момент його укладення у 2000 році, з нотаріальним посвідченням та послідуючою державною реєстрацією, а позивачкою, яка не являлась стороною договору, не було надано жодних доказів у підтвердження того, що її права були порушеними на момент укладення даного договору і така угода є мнимою, оскільки у справі відсутні докази про її мнимість .
Крім того, відповідно до вимог ст. 16 ЦК, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину (угоди) недійсними, позивач відповідно ст. 10 ЦПК зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності такого правочину. При цьому юридично важливою обставиною є доведення факту добросовісності чи недобросовісності набувача майна.
Наведені обставини, якими позивачка ОСОБА_8 обґрунтовувала свої вимоги і вони зазначені в позовній заяві, залишились судом першої інстанції без належного аналізу та без відповідної правової оцінки.
Розглядаючи справу про визнання правочину (угоди) недійсною за такою підставою, суд першої інстанції не врахував, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно і ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину, але якщо одна сторона і діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним.
Із системного аналізу положень законодавства випливає, що закон не передбачає обмежень звертатися до суду з позовами про визнання правочинів недійсними для інших заінтересованих осіб.
Проте, суд першої інстанції не врахував, що саме по собі невиконання сторонами правочину не означає, що укладено недійсний правочин, хоча за матеріалами справи такої обставини не вбачається, а позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування недійсності правочину покладається на позивача.
Висновки суду першої інстанції про поважність пропуску позовної давності та його поновлення, також , не ґрунтуються на положеннях матеріального права.
При цьому, виходячи зі змісту ст.267 ЦК України, суд вирішує питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, якщо відсутні інші підстави для відмови в позові.
З врахуванням викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суб’єктивне право позивачки, про захист якого вона просила, не порушувалось укладенням угоди купівлі-продажу, нею не було доведено недійсності укладеної угоди, а її матеріально-правова вимога є безпідставною, - у зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8
На підставі викладеного та керуючись ст.303, ст.304, ст.307, ст.309, ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 та апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_9 до ОСОБА_6, за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанової Любов Пантелеймонівни про визнання недійсним правочину купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку , - скасувати та ухвалити нове рішення у справі , яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя В.А.Демченко