АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–1287/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 57 - Шимчик Р.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Бородійчук В.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
11 вересня 2009 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку посилаючись на те, що в липні 2002 року між ним та відповідачем в усній формі був укладений договір купівлі-продажу належного його на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1.
Під час укладення цього договору вони домовилися про всі істотні умови, зокрема, щодо ціни. При цьому відповідач передав позивачеві житловий будинок, а останній йому – гроші в сумі 2 800 грн., яка відповідала ринковим цінам на житло на той час.
Проте вказаний договір не був оформлений та посвідчений в нотаріальному порядку з вини відповідача, котрий, посилаючись на зайнятість та необхідність термінового від’їзду до свого постійного місця проживання, запевнив позивача, що через рік він приїде в с. Вороне і вони оформлять укладений між ними договір в установленому законом порядку. Проте з даного часу і по серпень 2008 року відповідач в с. Вороне не з’являвся, про дату свого прибуття для оформлення договору не повідомив позивача.
У серпні 2008 року відповідач приїхав в с. Вороне, але на вимогу позивача укласти договір в письмовій формі та посвідчити його в нотаріальному порядку відповів відмовою. При цьому він зажадав від нього доплатити йому за будинок ще 2500 грн. в зв’язку з підвищенням вартості житла, яке відбулося протягом останнього часу.
Позивач на це йому заперечив і ОСОБА_6 заявив йому щоб той звільнив будинок і одночасно видав довіреність іншій особі на його продаж.
На підставі викладеного позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку, який було укладено між ним та відповідачем.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2009 року позов ОСОБА_8 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який було укладено між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в 2002 році.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 51 грн. сплаченого держмита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2009 року як незаконне.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а судове рішення до скасування з постановленням нового судового рішення із слідуючих підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що між сторонами було досягнуто всіх істотних умов відносно купівлі-продажу будинку, тому були всі підстави для визнання даного договору дійсним.
Колегія суддів вважає такі висновки суду необґрунтованими, які суперечать наявним по справі доказам та вимогам діючого законодавства.
Відповідно до роз’яснень п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма частини другої ст. 220 ЦК не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких право чинів відповідно до ст. 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторони ухилилися від його посвідчення та чи втрачена така можливість.
У зв’язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.
Інші вимоги щодо визнання договорів недійсними не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував того, що фактично не було досягнуто згоди про вартість будинку.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 дійсно передав у 2002 р. Гаврилюк 2800 гривень з метою придбання житлового будинку, розташованого у с. Вороне Жашківського району, який належить на праві власності відповідачеві по справі.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.
Проте, як вбачається з матеріалів справи сторони по справі фактично не виконали вимоги ст. 655 ЦК – продавець ОСОБА_6 не передав ОСОБА_8 предмет договору (будинок) і правовстановлюючі документи на нього. Як вбачається з пояснень свідків спірним житловим будинком ніхто не користувався і він знаходиться у занедбаному нежилому стані.
Про те, що між сторонами договору не було досягнуто домовленості і існує спір, свідчать і ті обставини, що ОСОБА_6 повертав ОСОБА_8 кошти, які той йому передав в рахунок вартості за спірний будинок ( а. с. 48,49,50).
Не надав позивач і доказів того, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки фактично сторони не домовились щодо усіх істотних умов договору, а саме - ціни договору, і не відбулося повного або часткового виконання договору, а також не встановлено, що відповідач ухилявся від його нотаріального посвідчення, тому і відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу дійсним.
В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржуване судове рішення і на підставі наявних по справі доказів постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 задовільнити.
Рішення Жашківського районного суду від 3 листопада 2009 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу дійсним – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 25 гривень витрат за оплату державного мита та 37 гривень за оплату інформаційно-технічного забезпечення.
Рішення вступає в законну силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в 2-місячний строк з моменту проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.Г.Бородійчук