Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #94428122

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4880/21 Справа № 203/2241/18 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.




ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


01 червня 2021 року                                                                м. Дніпро


Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-


В С Т А Н О В И Л А:


У червні 2018 року ПАТ “Укрсоцбанк” звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ “Укрсоцбанк” посилалися на те, що 24 квітня 2003 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №1/283-3. Відповідно до п.1.1. Кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 2100 доларів США зі сплатою 14% річних. Свої зобов`язання банк виконав, надавши грошові кошти позичальникові, відповідно до умов договору кредиту, а саме п.1.1. Відповідно до листа №13-210/7871-22612 від 07 грудня 2009 року Національного Банку України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання, валютного контролю”. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії. Отже, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” мав законні підстави для кредитування в іноземній валюті. 14 червня 2010 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” було приведено у відповідність до Закону України “Про акціонерні товариства” шляхом перейменування в ПАТ “Укрсоцбанк”. У порушення умов кредитного договору позичальник ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконував, у результаті чого станом на 23 травня 2018 року має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом – 2100 доларів США, що в еквіваленті становить 54 749 грн. 44 коп., згідно з курсом НБУ станом на 23 травня 2018 року; сума заборгованості за відсотками – 4429,08 доларів США, що в еквіваленті становить 115 471 грн. 27 коп. згідно з курсом НБУ станом на 23 травня 2018 року. На підставі викладеного ПАТ “Укрсоцбанк” просили суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 529,08 доларів США, та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 592 грн. 95 коп.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року задоволено позовні вимоги ПАТ “Укрсоцбанк”. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ПАТ “Укрсоцбанк” (код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29) заборгованість за договором кредиту №1/283-3 від 24 квітня 2003 року у сумі 6529,08 доларів США, що в еквіваленті становить170220 грн. 71 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 2100,00 доларів США, що в еквіваленті становить 54749 грн. 44 коп.; сума заборгованості за відсотками – 4429,08 доларів США, що в еквіваленті становить 115471 грн. 27 коп., а також судові витрати у розмірі 2592 грн. 95 коп., а всього 172 813 грн. 66 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду від 23 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ “Укрсоцбанк” в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Як вбачається з матеріалів справи 24 квітня 2003 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №1/283-3 (а.с.5-7).

       Відповідно до п.1.1. Кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 2100 доларів США, зі сплатою 14% річних.

       Кінцевий строк повернення заборгованості до 23 квітня 2006 року.

       Свої зобов`язання банк виконав, надавши грошові кошти позичальникові, відповідно до умов договору кредиту, а саме п.1.1.

       У порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконував та станом на 23 травня 2018 року має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом – 2100 доларів США, що в еквіваленті становить 54 749 грн. 44 коп., згідно з курсом НБУ станом на 23 травня 2018 року; сума заборгованості за відсотками – 4429,08 доларів США, що в еквіваленті становить 115 471 грн. 27 коп. згідно з курсом НБУ станом на 23 травня 2018 року (а.с.11-13).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ “Укрсоцбанк”, суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного засування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

       За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

       У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

       Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

       Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

       За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

       Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

       Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

       За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

       Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

       Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

       Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

       24 квітня 2003 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №1/283-3 (а.с.5-7).

       Відповідно до п.1.1. договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 2100 доларів США, зі сплатою 14% річних.

       Кінцевий строк повернення заборгованості до 23 квітня 2006 року.

       Свої зобов`язання банк виконав, надавши грошові кошти позичальникові, відповідно до умов договору кредиту, а саме п.1.1.

У порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконував та станом на 23 травня 2018 року має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом – 2100 доларів США, що в еквіваленті становить 54 749 грн. 44 коп., згідно з курсом НБУ станом на 23 травня 2018 року; сума заборгованості за відсотками – 4429,08 доларів США, що в еквіваленті становить 115 471 грн. 27 коп. згідно з курсом НБУ станом на 23 травня 2018 року (а.с.11-13).

Із наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що після укладення кредитного договору 24 квітня 2003 року жодної проплати за кредитним договором позичальником ОСОБА_1 проведено не було.

       Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач має заборгованість за кредитним договором, яка ним добровільно не сплачується.

       В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що оскаржуване рішення було ухвалено у заочному порядку, він не повідомлявся судом належним чином про дату, місце та час судового засідання, повісток про виклик у судове засідання не отримував. Також відповідач зазначив, що позивачем пропущено строки позовної давності, які просив застосувати у цій справі (а.с.167-172).

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253–255 цього Кодексу.

Позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме – обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пред`явлення позову до суду – це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

       Відповідно до пункту п.1.1 кредитного договору кінцевий термін повернення заборгованості визначено - до 23 квітня 2006 року.

       Жодної проплати за кредитним договором позичальником проведено не було.

       З позовними вимогами у цій справі ПАТ “Укрсоцбанк” звернулися до суду у червні 2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування кого просив відповідач, а тому у задоволенні позовних вимог ПАТ “Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повинно бути відмовлено у зв”язку з пропуском строків позовної давності у цій справі.

       За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ “Укрсоцбанк”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів


П О С Т А Н О В И Л А:


Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

       Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — скасувати.

       У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — відмовити.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.


Головуючий суддя

       

       Судді

















  • Номер: 22-ц/803/4880/21
  • Опис: Про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 203/2241/18
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Єлізаренко І. А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.03.2021
  • Дата етапу: 01.06.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація