Справа № 22ц-1649/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Шляхов В.І.
Доповідач – Шевченко В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі :
головуючого-судді Лакізи Г.П.,
суддів: Шевченка В.М., Бобрової І.О.,
при секретарі
за участю: Марченко О.О.,
представника Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі- Голованя І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі на постанову Ріпкинського районного суду від 05 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі про визнання дій протиправними, зобов”язання провести перерахунок пенсії,
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Постановою Ріпкинського районного суду від 05 березня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано протиправними дії Управління ПФУ в Ріпкинському районі щодо відмови у перерахунку ОСОБА_5 пенсії, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов’язано Управління ПФУ в Ріпкинському районі здійснити перерахунок ОСОБА_5 недоплаченої частини пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно ст.ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду третьої групи захворювання пов”язаного із участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування з 13 жовтня 2009 року.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що постанова суду підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, насамперед ст.63 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.2 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, ч.2 ст.72 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, ч.4 ст.3 Закону України „Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких кошти пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Судом неправомірно не прийняті до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки пенсія позивачу призначена згідно Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому застосувавши мінімальний розмір пенсії за віком який встановлений у зазначеній статі, суд не врахував що застосування даного розміру для визначення розміру пенсії відповідно до Закону „Про статус і соціальний захист ....” є безпідставним і неправомірним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач ОСОБА_5 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.11.2006 року (а.с.1) є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, і якому була встановлена 3 група інвалідності безстроково, причина якої пов'язана з виконанням обов”язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії МСЕ-ЧНВ №026332 (а.с.15).
Статтями 50-54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено, що пенсія для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути меншою за 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю для цієї категорії громадян за 3 групою – 50% мінімальної пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва та захворювання і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено Постановою КМУ від 30.05.1997 року №523, яка є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
При обґрунтуванні відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу, відповідно до положень статей 50, 54 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач посилався на постанову №1 КМУ від 3 січня .2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, із наступними змінами і доповненнями, однак встановлені Кабінетом Міністрів України розміри сум, з яких проводиться розрахунок державної та додаткової пенсій особам потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини( мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов”язаних із нею пенсій та доплат, оскільки частиною 1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок державної та додаткової пенсії позивачці, правомірно виходив з із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що при розрахунку вказаних пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі ?ро Державний бюджет України на 2009рік” період з 13.10. по 31.10. 2009р.), із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи представника відповідача в засіданні апеляційного суду щодо виходу суду за межі позовних вимог при ухваленні рішення в частині визначення дати зобо”язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, знаходяться за межами доводів апеляційної скарги і не можуть бути прийняті до уваги в силу положень ст. 303 ЦПК
З урахуванням вище викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі відхилити.
Постанову Ріпкинського районного суду від 05 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :