Справа № 33-165/2010 р. Головуючий у І інстанції – Шляхов В.І.
Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 червня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миронцова В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року,
в с т а н о в и в :
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця в/ч 2253, проживаючого АДРЕСА_1,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 1222 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення відповідно до ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Судом ОСОБА_1 був визнаний винуватим в тому, що він, 12 березня 2010 року о 23 год. 20 хв. Керуючи транспортним засобом „Фольксваген пассат” днз. НОМЕР_1 на вулиці Святомиколаївська в смт. Ріпки Чернігівської області, в порушення п. 2.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, тобто вчинив правопорушення передбачене ст. 1222 КпАП України. Безпосередньо після цього транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 внаслідок переслідування було зупинено працівниками ДАІ в смт. Ріпки на вул. Святомиколаївська, 162, але керуючи транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння, на вимогу працівників міліції пройти в установленому порядку медичний огляд на стан сп’яніння, в порушення п. 2.5 ПДР України водій ОСОБА_1 відмовився, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі. Вважав, що висновки суду викладені у постанові не відповідають фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні апеляційного суду, не визнаючи свою вину у скоєному правопорушенні ОСОБА_1 просив задовольнити його скаргу з викладених в ній підстав та пояснив, що він 12 березня, ввечері, рухався на своєму автомобілі по вул. Святомиколаївська в смт. Ріпки, а коли запинився на перехресті перед знаком „стоп”, то до його автомобіля підійшли працівники міліції, витягли з автомобіля, провели особистий обшук, при цьому заявили, що у нього можливо є наркотики. На вимогу пред’явити документи він відповів, що документи забув вдома, але живе недалеко та зараз принесе, але його не відпустили при цьому заявили, що він в нетверезому стані і що автомобіль можливо в угоні та викликали евакуатор. Згодом його брат приніс документи, але їх ніхто не став перевіряти. На його пропозицію відвезти його на медосвідування в лікарню працівники ДАІ йому відмовили, тоді він сам пішов до лікарні та здав кров на аналіз вмісту алкоголю, через 4 дні прийшов результат про відсутність алкоголю в крові. Крім того ОСОБА_1 заявив, що працівники ДАІ його не зупиняли і його автомобіль не переслідували.
Заслухавши ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 та ч. 1 ст. 130 КпАП України при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду.
Так, допитаний в апеляційному суді в якості свідка інспектор адмінпрактики взводу супроводження ОСОБА_2 показав, що зазначені в протоколах відомості відповідають дійсності. Того вечора, під час відпрацювання Ріпкинського району на центральній вулиці с.м.т. Ріпок їх з сержантом міліції ОСОБА_3 увагу привернув автомобіль „Фольксваген пассат”, який їхав виляючи та з увімкнутим дальнім світлом. Оскільки на вимогу про зупинку, подану їм жезлом та свистком водій не відреагував, було прийняте рішення про переслідування, що відбулося з включеною сиреною та проблисковими світловими сигналами. За кермом був ОСОБА_3, коли вони переслідували машину ОСОБА_1, то через деякий час автомобіль зупинився на перехресті з головною дорогою. Після цього він пішов до машини ОСОБА_1, а напарник припаркував службовий автомобіль звільнивши проїзну частину перехрестя. В подальшому було з'ясовано що у водія відсутні будь - які документи, тому запросили його до службового автомобіля. Особу ОСОБА_1 було встановлено через адресне бюро області. Під час спілкування від водія відчувався запах алкоголю, тому запропонували пройти відповідний огляд в лікарні, від чого ОСОБА_1 категорично відмовився. ОСОБА_3 зупинив декілька машин й запросив свідків. У присутності свідків ОСОБА_1 знову відмовився надати для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, а також пройти медичний огляд на стан сп'яніння. Зважаючи на те, що водій підлягав відстороненню від керування транспортним засобом, викликали евакуатор після чого автомобіль був доставлений на штрафмайданчик.
Аналогічні свідчення дав в засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_3
Згідно пояснень ОСОБА_4 (а.с. 5) ОСОБА_1, як водій не пред'явив документів та відмовився їхати в лікарню на освідування, хоча від нього був чутний запах алкоголю і було видно, що він не тверезий.
Свідок ОСОБА_5 у поясненнях, які дав працівникам міліції в 12.03.2010 року (а.с. 8) зазначив, що в його присутності водій «Фольксваген пассат» днз. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння зачинив свій автомобіль, поставив на сигналізацію і пішов.
Свідок ОСОБА_6 допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 12.03.2010 року близько 22 год. в с.м.т Ріпки він був зупинений працівниками ДАІ. На перехресті, поза дорожнім знаком „стоп”, знаходилася патрульна машина ДАІ та „іномарка”. Свідок стверджував, що водій іномарки ОСОБА_1 через сп’яніння поводився неадекватно, в його присутності на пропозицію працівників ДАІ пройти огляд на стан сп’яніння в лікарні відмовився, документів при собі не мав.
Вказані покази свідків повністю узгоджуються між собою, підтверджують обставини скоєного правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення складеного на ОСОБА_1 та спростовують твердження правопорушника про те, що він був тверезий і не відмовлявся проходити медичний огляд на стан сп’яніння.
Що ж до свідчень свідка ОСОБА_7, який перебував в якості пасажира в автомобілі правопорушника під час вищезазначених подій і стверджував в засіданнях суду першої інстанції і апеляційному суді, що працівники ДАІ не зупиняли і не переслідували автомобіль ОСОБА_1, а також те, що останній не відмовлявся від проходження медогляду то, до таких його свідчень апеляційний суд ставиться критично, оскільки вони не узгоджуються з показами інших свідків і матеріалами адміністративної справи.
А тому, доводи ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі, що свідченням вищевказаного свідка суд першої інстанції не дав належної оцінки, а надав перевагу іншим свідченням, які поклав в основу рішення на думку апеляційного суду є безпідставними.
Крім показань свідків, вина ОСОБА_1 у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП, також підтверджується іншими матеріалами справи.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії СВ № 063116 складеного 12 березня 2010 року на ОСОБА_1 вбачається, що останній 12.03.2010 року керував автомобілем «Фольксваген пассат» днз. НОМЕР_1 не виконав вимогу працівника міліції про зупинку, завчасно подану за допомогою жезла та свистка, був зупинений шляхом переслідування, з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп’яніння, чим порушив вимоги п. 2.4, 2.5 Правил дорожнього руху. Від підпису в протоколі відмовився в присутності двох свідків (а.с. 2).
Викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали адміністративної справи, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33, ч.2 ст.36 КпАП України в межах санкції ч. 1 ст. 130 КпАП України, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин постанова суду відповідає вимогам закону, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області В.М. Миронцов