АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-938/2010 року Головуючий по першій інстанції
Категорія 79 Харченко Л.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Качан О.В.
УХВАЛА
іменем України
19 травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Качана О.В., Захарової А.Ф.
при секретарі Голобородько С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу начальника Черкаського управління ЦРД АТ "УкрСиббанк" - ОСОБА_3 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2010 року за скаргою ПАТ "УкрСиббанк" на неправомірні дії державного виконавця Смілянського РВ ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції в ході виконання судового рішення,
в с т а н о в и л а :
ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця при розподілі коштів, які надійшли від реалізації заставного майна, посилаючись на те, що він в процесі примусового виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2009 року порушив вимоги Законів "Про виконавче провадження", "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень" та вимоги Інструкції про проведення виконавчих дій. Просив визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов’язати державного виконавця перерахувати кошти в розмірі 9 611,48 грн на рахунок АТ "УкрСиббанк"
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2010 року ПАТ "УкрСиббанк" в задоволенні скарги на неправомірні дії державного виконавця відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції начальник Черкаського управління ЦРД АТ "УкрСиббанк" - ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою повністю задовольнити його скаргу.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Як встановив суд першої інстанції державний виконавець, виконуючи в примусовому порядку рішення суду про стягнення боргу, розподілив кошти отримані від реалізації заставленого майна боржника наступним чином:
витрати ДВС на здійснення виконавчих дій в сумі 651,86 грн,
виконавчий збір 9611,48 грн,
стягувачу ПАТ "УкрСиббанк" 86503,33 грн.
Стягувач вважає, що виконавчий збір стягнутий незаконно, оскільки було реалізоване майно, яке знаходилось у заставі банку – автомобіль КІА, отже і 9611,48 грн слід перерахувати стягувачу, а не віднести до виконавчого збору.
Суд першої інстанції мотивував відмову в задоволенні скарги тим, що ПАТ "УкрСиббанк" пред’явив позов на все майно боржника, а не на предмет застави. Яким матеріальним чи процесуальним законом передбачений такий висновок суду, в ухвалі не вказано.
Колегія вважає, що такий висновок суду суперечить наявним у справі доказам, не ґрунтується на вимогах закону в зв’язку з чим ухвала підлягає скасуванню з винесенням нової по суті спору.
Статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок розподілу отриманих від реалізації майна боржника грошових сум – в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу – компенсуються витрати ДВС на здійснення виконавчих дій, у третю – задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.
Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.16 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено випадки та перелік майна при реалізації якого з виручених сум виконавчий збір не стягується. Зокрема виконавчий збір не стягується із грошових сум отриманих від реалізації заставленого майна – ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".
Представник ДВС вважає, що положення ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" він не застосував правомірно, оскільки у виконавчому листі не зроблено запису про знаходження майна боржника у заставі. При наявності такого запису виконавчий збір він би не стягував. Колегія вважає, що наведені представником ДВС мотиви не ґрунтуються на законі виходячи з наступного. Вимоги до змісту виконавчого листа передбачені ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Вказаною вимогою закону не передбачена вказівка у виконавчому листі на належність майна боржника до заставленого. З наведеного випливає, що докази знаходження майна у заставі надає стягувач, що і зроблено "УкрСиббанком".
За наведених обставин у державного виконавця не було законних підстав для стягнення виконавчого збору з грошових коштів, отриманих від реалізації заставленого майна.
Керуючись ст. 307, 312, 315, Розділом VII ЦПК України, колегія
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу начальника Черкаського управління ЦРД АТ "УкрСиббанк" - ОСОБА_3 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2010 року за скаргою АТ "УкрСиббанк" до Смілянського РВ ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції на неправомірні дії державного виконавця в ході виконання судового рішення задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Смілянського районного ВДВС по стягненню 9611,48 грн виконавчого збору із грошових сум отриманих від реалізації заставленого автомобіля КІА по виконавчому листу № 2-596/2009 такими, що не відповідають вимогам ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".
Зобов’язати державного виконавця Смілянського районного ВДВС перерахувати 9611,48 грн, стягнутих як виконавчий збір, на рахунок АТ "УкрСиббанк" в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню.
Ухвала колегії набуває чинності з моменту проголошення рішення колегії та може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя О.В. Качан