АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-900/ 2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 5 Маринчук М.П.
Доповідач в апеляційній
Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Петренко С.П.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Уманської міської ради, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про скасування рішень виконавчого комітету Уманської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності,
в с т а н о в и л а :
10.07.2007 р. ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до виконавчого комітету Уманської міської ради, третя особа – ОСОБА_8 про скасування ч.1 п.1 рішення виконкому Уманської міської ради № 51 від 12.02.2004 р. та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.02.2004 р.
В обґрунтування заявлених вимог вказала, що в січні 2007 року їй стало відомо про прийняття виконавчим комітетом Уманської міської ради рішення № 51 від 12.02.2004 р., пунктом 1 якого вирішено оформити право власності на ім’я ОСОБА_8 на нежитлове приміщення – магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1 м. Умані, загальною площею 24,1 кв. м.
24.02.2004 р., на підставі вказаного рішення, виконкомом Уманської міської ради було видано на ім’я ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на даний магазин.
Враховуючи те, що магазин розташований в будинку, який знаходиться у спільному користуванні, оскільки 21/50 частина його належить їй, 37/100 частини належить ОСОБА_9, 21/100 частина належить ОСОБА_8, а також те, що вона як співвласниця дозволу ОСОБА_8 на переобладнання її частини будинку в магазин не давала, просила суд скасувати рішення виконкому Уманської міської ради від 12.02.2004 р. про оформлення на ім’я ОСОБА_8 свідоцтва про право власності на магазин та визнати недійсним саме свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.02.2004 р.
09.01.2008 р. ОСОБА_6 подала в суд іншу позовну заяву до виконавчого комітету Уманської міської ради, третя особа – ОСОБА_8 про визнання недійсним п.2 рішення виконкому № 498 від 26.10.2000 р. про надання дозволу ОСОБА_8 на реконструкцію частини житлового будинку по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності, під магазин для торгівлі продовольчими товарами.
Враховуючи, що після реконструкції був прийнятий в експлуатацію закінчений будівництвом магазин за рішенням міськвиконкому № 425 від 12.09.2002 р., просила суд визнати недійсним і дане рішення т.1 а.с.59, 60.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 14.02.2008 р. позови ОСОБА_6 об’єднані в одне провадження т. 1 а.с.96.
30.05.2008 р. в судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_7 про притягнення її до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, оскільки 13.08.2004 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу магазину продовольчих товарів по АДРЕСА_1 в м. Умані т.1, а.с.140 зворотна сторона.
Ухвалами Уманського міськрайонного суду від 22.09.2009 р. задоволено клопотання ОСОБА_6 та залучено до участі в даній справі в якості співвідповідача – ОСОБА_7, в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача – ОСОБА_9 т. 2 а. с. 155, 156.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду як незаконне і необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, ухваливши по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
При цьому вказала, що суд, при вирішенні спору, не врахував, що всі оскаржувані рішення міськвиконкому прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства та поза межами повноважень виконавчого комітету Уманської міської ради. Суд не застосував норми статей 7,8,15 ЖК України.
Також вказала на підстави викладені в позовних заявах.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з’явились, представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що вона не надала суду доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
За статтею 150 ЖК України, яка регламентує користування жилим будинком (квартирою), що належить громадянинові, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_6, позивачці у справі належить 21/50 частина, ОСОБА_9 – 37/100 частини, а ОСОБА_8, на підставі договору дарування від 20.08.1977 р., належало 21/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Умані. При цьому, в приведеному договорі дарування міститься посилка на договір співвласників про уточнення ідеальних часток в даному будинку, посвідчений Уманською нотаріальною конторою 21.06.1976 р. за реєстром № 2 – 1986 та зареєстрованого в Інвентар бюро м. Умані під № 1593 т. 1 а. с. 111.
Як вбачається з даного договору співвласників про уточнення ідеальних часток в даному будинку, посвідчений Уманською нотаріальною конторою 21.06.1976 р. за реєстром № 2 – 1986 та зареєстрованого в Інвентар бюро м. Умані під № 1593, в ньому зазначені частки та приміщення, які знаходились в фактичному користуванні сторін т. 1 а. а. 110.
Кожний з співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Умані мав і має окремий вхід до своєї частини будинку, при цьому дані входи знаходяться з різних боків будинку. Частина позивачки ОСОБА_6 в довжину будинку розташована аж за частиною будинку, яка належить ОСОБА_9 та не примикає до спірної частини будинку котра належала ОСОБА_10 т. 2 а. с. 177.
ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в січні 2000 року отримані Державні акти на право приватної власності на землю. При цьому в спільному користуванні співвласників перебуває лише 0,0035 га. т. 1 а. с. 113, 114.
Приведене свідчить про те, що даний будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, поділені між його співвласниками в натурі.
За статтею 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 498 від 26.10.2000 р. «Про надання дозволу на реконструкцію», відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», було дозволено ОСОБА_8 реконструкцію частини житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Умані, який належить їй на праві приватної власності під магазин для торгівлі продовольчими товарами, управлінню містобудування і архітектури надати вихідні дані, відділу земельних ресурсів м. Умані внести пропозиції по підготовці документів, що посвідчують право користування землею, до реконструкції об’єкту приступити після отримання дозволу на виконання будівельних робіт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю т. 2 а. с. 94.
Частиною 2 ст. 31 Закону ВР України, від 21.05.1997, № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», якою керувався виконком при прийнятті даного рішення та яка регламентувала повноваження у галузі будівництва, було визначено, що до відання виконавчих органів міських рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить також видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.
У відповідності до акту Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 06.09.2002 року магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1 в м. Умані готовий до введення в експлуатацію і цей акт є підставою для прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про введення збудованого об’єкта в експлуатацію т. 2 а. с. 95.
Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 425 від 12.09.2002 р., відповідно до підп.1 пункту б) розд.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», введений в експлуатацію прийнятий відповідно до акту державної технічної комісії від 06.09.2002 р. закінчений будівництвом магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1 в м. Умані т. 2 а. с. 96.
Підпунктом 1 пункту б) розділу 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», діючого на час винесення рішення, було визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження, а саме прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 51 від 12.02.2004 р., згідно до підпункту 10 пункту «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», діючого на час винесення рішення, було вирішено оформити свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_8 на нежитлове приміщення магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1 в м. Умані т. 2 а. с. 97.
Підпунктом 10 пункту «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою керувався виконком та яка регламентувала повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, діючого на час винесення рішення, було визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження, зокрема, облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
На підставі даного рішення ОСОБА_8 24.02.2004 р. видане свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1 в м. Умані т. 2 а. с. 91.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно до договору купівлі-продажу від 13.08.2004 р. ОСОБА_8 продала ОСОБА_11 нежитлове приміщення магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1 в м. Умані. Даний договір зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.07.2005 р. т. 2 а. с. 98.
11.04.2008 р. ОСОБА_8 померла, що стверджується актовим записом про смерть № 289 від 12.04.2008 р. т. 2 а. с. 188.
Враховуючи викладене та наведені вимоги закону, судова колегія приходить до висновку, що суд встановивши, що оформлення ОСОБА_8 права власності на нерухоме майно відбулося у відповідності до вимог закону, ОСОБА_8, як одноосібний, повноправний власник своєї частини будинку, а в подальшому магазину продовольчих товарів, правомірно, скориставшись своїм правом, на власний розсуд розпорядилась своїм майном та врахувавши, що позивачкою не надано суду доказів в обґрунтування своїх вимог, прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не застосував норми статей 7,8,15 ЖК України є безпідставними.
Так, ст. 4 ЖК України визначено, що житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об’єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі ж будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності являються приватним житловим фондом.
Стаття ж 8 ЖК України, яка регламентує переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, стосується лише жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та взагалі не містить вимог стосовно приватного житлового фонду.
У зв’язку з цим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, що посилання позивачки на вимоги ст. 8 ЖК України, як на обґрунтування своїх позовних вимог, є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.І. Василенко