Справа № 22ц -1582/10 Головуючий в 1 інстанції - Денисюк Р.С.
Категорія 57 Доповідач - Шевчук Л.Я.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 червня 2010 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі - Матюхіній О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Луцькому районі про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, за апеляційною скаргою відповідача - управління Пенсійного фонду України у Луцькому районі на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі провести нарахування з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач - управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі просить скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Луцькому районі. Протягом 2006 – 2007 років позивачу підвищення до пенсії як дитині війни не нараховувалося та не виплачувалося, у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 9 липня 2007 року № 1-29/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, то відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача з врахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є неправомірною.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються наявними у справі доказами, а саме : посвідченням, виданим управлінням Пенсійного фонду України в Луцькому районі, з якого вбачається, що ОСОБА_1 народилася у ІНФОРМАЦІЯ_1 році і є пенсіонером за віком та дитиною війни (а. с. 4); довідкою відповідача від 28 травня 2009 року про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Луцькому районі та отримує пенсію за віком і протягом 2006-2007 років позивачу надбавка до пенсії, як дитині війни, не нараховувалась і не виплачувалась. Починаючи з 1 січня 2008 році їй виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а. с.11).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 3 цього Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 1-29/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивача в частині соціальних виплат за 2007 рік є обґрунтованими.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 № 10-рп /2008 нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22 травня 2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та на те, що відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядником бюджетних коштів є Пенсійний фонд України, не заслуговують на увагу, так як достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 вказаного Закону розмірі судом не встановлено.
Також безпідставним є доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість із виплати щомісячної допомоги позивачу виникла не з вини відповідача і що в зв’язку з цим судом першої інстанції невірно застосовано вимоги ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо визначення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці доводи суд детально проаналізував і дав їм належну оцінку, обгрунтовано зазначивши в оскаржуваному судовому рішенні про порушення з боку відповідача законодавства, яке пов’язане з невиплатою позивачу підвищення до пенсії, про триваючий характер цього порушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, які підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, постанова прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача - управління Пенсійного фонду України у Луцькому районі залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року в даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Судді:
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 строк звернення з позовом до суду.
Постановлено визнати дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо невиплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року протиправними.
Зобов’язано стягнути з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради в користь ОСОБА_2 невиплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1896 грн. 42 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач покликаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та зазначає, що Департамент соціальної політики Луцької міської ради належним чином виконав свій обов’язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007 році. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати.
В судове засідання сторони не з’явилися, хоч належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому справа слухалась у їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 56, п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було скасовано і зупинено (обмежено) право на отримання спірної виплати у 2007 році. Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною у період з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно суперечить вимогам ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та, виходячи із положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і ч.7 ст. 9 КАС України, має обчислюватися у розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Тому обов’язок щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_2 недоплаченої щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року 2007 рік по 31.12.2007 року включно слід покласти на Департамент соціальної політики Луцької міської ради.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Судом встановлено, що позивачка є матір’ю, яка здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у редакціях, що були чинними на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років .
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 56, а також п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно частково задоволив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання неправомірними дій Департаменту Луцької міської ради щодо нарахування та виплати позивачу недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов’язку з нарахування і виплати спірної допомоги за вказаний період саме на Департамент соціальної політики Луцької міської ради в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 16.01.2007 року «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, наведених у постанові.
Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2010 року в даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: