Справа № 520/9929/18

Провадження № 1-кп/947/443/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді Чаплицького В.В.,

за участю секретаря Нечитайло Є.О.,

провівши в м.Одесі в судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12018160000000308 від 24 березня 2018 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Умань Черкаської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично мешкає: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 03.08.1998 року Балтським районним судом Одеської області за ст.ст.140 ч.2, 229-6 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився по відбуттю строку покарання 05.10.1998 року;

- 15.07.1999 року Кодимським районним судом Одеської області за ст.229-3 ч.2, 229-6 ч.2 КК України із застосуванням ст.42 ч.3 КК України до 5 лет років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 16.03.2000 року на підставі постанови Центрального районного суду м.Одеси від 13.03.2000 року на підставі ст.5 Закону України «Про амністію» від 16.03.1999 року;

- 15.11.2000 року Іллічівським районним судом м.Одеси за ст.229-6 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 28.08.2002 року по відбуттю строку покарання;

- 23.04.2004 року Малиновським районним судом м.Одеси за ст.185 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 15.05.2006 року по відбуттю строку покарання;

- 03.08.2007 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 26.03.2010 року по відбуттю строку покарання;

- 25.11.2011 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном на 3 роки;

- 04.09.2012 року Приморським районним судом м.Одеси за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, покарання не відбуте,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України

сторони кримінального провадження:

прокурор Трофимов В.С.

потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Басюк О.М.

ВСТАНОВИВ

24 березня 2018 року у невстановлений досудовим розслідуванням час обвинувачений ОСОБА_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, чим позбавив себе можливості правильно орієнтуватися в дорожній обстановці, достеменно знаючи, що керування транспортними засобами у стані наркотичного сп`яніння заборонено, приступив до керування автомобіля «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 , чим допустив порушення вимог п/п «а» п. 2.1., п/п «а» п. 2.9. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), що зобов`язують водія:

п. 2.1. «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

п. 2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння чи перебуваючи під впливом наркотичних або токсичних речовин».

У подальшому, приблизно о 12.55 год., у денний час доби та в умовах необмеженої видимості ОСОБА_1 здійснював рух по асфальтному мокрому дорожньому покриттю вул. Д.Донського у Київському районі м.Одеси, на якій організований двосторонній однорядний рух у кожному напрямку, дорожньої розмітки не має, збоку вул.Ромашкова в напрямку вул.Люстдорфська дорога, зі швидкістю близько 90 км/год., яка значно перевищує установлену в населених пунктах швидкість руху, чим порушив вимоги п. 12.4. зазначених Правил, що зобов`язують водія:

п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Здійснюючи подальший рух та наближаючись до розташованого праворуч перехрестя з вул. Лінійна та будинку № 78 по вул. Д.Донського, ОСОБА_1 був неуважним, обрав швидкість руху керованого автомобіля, без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечує безпеку, і не дає можливість йому постійно контролювати рух автомобіля, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував.

Діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, та маючи об`єктивну і реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 при наявності калюж у правого краю проїзної частині за ходом його руху, які об`єктивно знаходилися у полі його зору, відволікся від керування, не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу, гарантоване не забезпечив рух керованого автомобіля в межах своєї смуги руху, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу, в результаті чого у порушення вимог п.п. 1.5., п/п «б» п. 2.3., п. 12.1. зазначених Правил, якими передбачено:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

п. 12.1. «При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

допустив неконтрольований виїзд свого транспортного засобу за межі проїзної частини на праве за ходом руху узбіччя, де скоїв наїзд на стовп ЛЕП після чого перевернувся.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.

Смерть ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинному зв`язку з отриманою ним при ДТП закритою травмою шиї у вигляді розриву атланто-окципітального зчленування з повним анатомічним розривом спинного мозку. Безпосередньою причиною смерті явився спинальний шок.

Смерть ОСОБА_5 перебуває у прямому причинному зв`язку з наявною у нього відкритою черепно-мозковою травмою у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів над та під тверду та під м`які мозкові оболонки, забою та розмічення головного мозку, та настала від набряку головного мозку.

Встановлено, що належні дії водія автомобіля «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 в умовах пригоди регламентувалися вимогами пунктів 12.4 та 12.1 ПДР, які вимагали від нього обрання такої швидкості руху, яка б не перевищувала 50 км/год., відповідала дорожнім умовам і власним навикам керування, та гарантувала б йому постійний контроль за керуванням транспортним засобом.

В умовах пригоди водій автомобіля «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 мав технічну можливість належним виконанням вимог пунктів 12.4 та 12.1 ПДР уникнути пригоди.

Фактичні дії водія автомобіля «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 не відповідали вимогам пунктів 12.4 та 12.1 ПДР, та, з експертної точки зору, знаходяться в причинному технічному зв`язку з фактом ДТП.

Таким чином, ОСОБА_1 у сукупності допустив порушення вимог п.п.1.5., п/п «а» п. 2.1., п/п «б» п. 2.3., п/п «а» п. 2.9., п. 12.1., 12.4. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України не визнав та пояснив суду, що з 16 річного віку керує автомобілем, однак водійського посвідчення на право керування транспортними засобами не має, ніколи його не отримував. Він в 2016 році проходив навчання в автошколі, однак іспит на отримання прав на керування транспортними засобами не складав.

24.03.2018 року він керував своїм автомобілем «Тойота», почував себе добре, рухався по вул.Д.Донського в м.Одесі, де його зупинили двоє хлопців - потерпілі у справі, які попросили їх підвезти до магазину «Епіцентр», на що він погодився. Коли потерпілі сіли у салон, він продовжив рух. Несподівано під час керування автомобілем йому стало погано, а саме у нього потемніло в очах, він нічого не розумів та не відчував. Обставини ДТП він не пам`ятає, оскільки у нього стався провал у пам`яті. Коли він прийшов до тями, то побачив, що його автомобіль перебуває перекинутим, лежить на боці. Працівники поліції вибили лобове скло, витягли його з автомобілю. Він перебував у стані шоку від того, що відбулось.

Після події він звертався до лікаря-психіатра, який йому пояснив, що у нього епілепсія. Після події у нього ще декілька разів були напади епілепсії. Він особисто пов`язує розвиток у нього епілепсії з тим, що він хворіє тяжкими захворюваннями, ВІЧ та туберкульозом, у зв`язку з чим він приймав медичні препарати, а також тим, що раніше він тривалий час вживав наркотичні засоби.

Також на питання учасників судового провадження обвинувачений додатково пояснив, що він з 1994 по 1997 року вживав систематично наркотичні засоби, в подальшому він вживав наркотики епізодично. За два дні до події ДТП він вживав наркотичний засіб - опій, при цьому знав та розумів, що наркотичний засіб - опій тривалий час знаходиться у крові, однак 24.03.2018 року він керував автомобілем, оскільки мав добре самопочуття.

Крім того, обвинувачений пояснив, що він не відбував покарання за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 04.09.2012 року, яким він був засуджений до 4 років 6 місяців позбавлення волі, оскільки після оголошення вироку він захворів, у зв`язку з чим протягом 9 місяців перебував на лікуванні у протитуберкульозному диспансері. Його співмешканка надавала дільничному інспектору поліції довідки про його хворобу. Після виписки з лікарні його ніхто не викликав з приводу виконання вироку.

Вважає, що у скоєнні ДТП, в результаті чого загинули потерпілі, його вини немає.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 24.03.2018 року їй зателефонували та повідомили, що її брати загинули. Вона та її сім`я приймали участь у похованні потерпілих. Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримує та просить суд його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 24.03.2018 року близько 14 годин він знаходився на роботі, йому зателефонували та повідомили про загибель його брата.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що 24.03.2018 року він керував своїм автомобілем «Хюндай» по вул.Д.Донського в м.Одесі, йому назустріч зі швидкістю близько 80 кмгод. рухався автомобіль «Тойота» під керуванням обвинуваченого, який виїхав на зустрічну смугу, по якій він рухався та їхав назустріч. Потім автомобіль «Тойота» розвернуло, після чого він перекинувся та продовжив рух на боку чи на даху. Зупинка автомобіля «Тойота» відбулась від зіткнення зі стовпом. Він особисто допомагав дістати обвинуваченого з автомобіля. Обвинувачений погано себе почував, декілька разів висловився нецензурно.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, його вина підтверджується дослідженими судом доказами.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.03.2018 року зі схемою ДТП та фото таблицями, згідно яких був зафіксований факт ДТП, виявлені трупи двох потерпілих та вилучений автомобіль «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 .

Протоколом огляду та відтворення відеозапису від 07.06.2018 року та відтвореним у судовому засіданні відеозаписом з відеокамери зовнішнього спостереження, розташованої на фасаді будинку №78 по вул.Д.Донського в м.Одесі, який міститься на диску «Datex», з якого встановлено, що автомобіль «Toyota Tercel 1.3» під керуванням обвинуваченого рухається по калюжі, після чого виїжджає з калюжі, при цьому рухається не строго вздовж правої крайки дороги, а під кутом розвороту ліворуч, тобто починається занос автомобіля правим бортом уперед.

Протоколом огляду та відтворення відеозапису від 26.03.2018 року та відтвореним у судовому засіданні відеозаписом з відеокамери зовнішнього спостереження, розташованої на фасаді будинку №101 по вул.Д.Донського в м.Одесі, який міститься на диску «Kodak», яким зафіксований рух автомобіля «Toyota Tercel 1.3» під керуванням обвинуваченого на проїзній частині дороги справа наліво в поперечному заносі, виїзд на узбіччя, наїзд на придорожній намет, подальше переміщення до стовпа ЛЕП, удар об нього лівим бортом та подальшим перекиданням автомобілю.

Відповідно до протоколу огляду від 30.03.2018 року з фото таблицями слідчим в ході додаткового огляду встановлено, що проїзна частина дороги на перехресті вул.Д.Донського та вул.Лінійної в м.Одесі являє собою прямолінійний відрізок дороги с асфальтованим покриттям, є горизонтальним та будь-яких ушкоджень дорожнього покриття у вигляді ям та вибоїн не має.

Висновком комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №474-А від 14.06.2018 року з ілюстративними таблицями встановлено, що на автомобілі «Toyota Tercel 1.3» номерний знак НОМЕР_1 у наявності пошкодження та сліди, які розташовані в його лівій боковій частині (детальний опис пошкоджень зазначений в дослідницький частині) та утворені в результаті контакту зі слідоутворюючими, вертикально орієнтованими об`єктом, яким вірогідніше всього був цементно-бетонний стовп ЛЕП.

На автомобілі «Toyota Tercel 1.3» номерний знак НОМЕР_1 у наявності пошкодження та сліди, які розташовані в його задній правій частині кузова автомобіля та утворені в результаті контакту зі слідоутворюючим об`єктом червоного кольору. Встановити експертним шляхом об`єкт, яким були залишені зазначені пошкодження та час їх виникнення на цьому транспортному засобу не представляється можливим.

Рульове керування, гальмова система та ходова частина автомобіля «Toyota Tercel 1.3» номерний знак НОМЕР_1 на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані і дозволяли водію автомобіля змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що складається на дорозі.

Висновком експерта №589-1071/18 від 11.05.2018 року встановлено, що у ОСОБА_5 малася відкрита черепно-мозкова травма у вигляді наступних ушкоджень: крововилива в м`які тканини голови, який займає лобну та частково ліву скроневу і ліву тім`яну ділянки голови, перелом кісток склепіння та основи черепу, який умовно починається в проекції бугра лобної кістки зліва, спускається на дах лівої очниці, перетинає решітчасту пластинку, також частково перетинає праву частину ділянки турецького сідла, доходить до вершини пірамідки правої скроневої кістки де і згасає, направленість лінії перелому косе спереду назад зліва направо, крововилива у порожнину пазухи клиновидної кістки, крововилива над твердою мозковою оболонкою у передній та частково середній черепних ямках, загальним об`ємом до 15 мл, крововилива під твердою мозковою оболонкою на основі черепа у проекції всіх трьох черепних ямок, загальним об`ємом до 100 мл, вогнищевих крововиливів під м`якими мозковими оболонками на опуклій поверхні та основі великих півкуль мозку та півкуль мозочка, в міжпівкульовій щілині та у проекції базально-стовбурових відділів мозку, вогнищ забою та розміжчення тканини мозку, які локалізуються на опуклій та базальній поверхні лівих лобної та лівої скроневої часток, з крововиливами у речовині мозку у зоні та поза зоною забою. Також виявлені переломи 4-6-го лівих ребер по середньо-ключичній лінії за прямим механізмом утворення з крововиливом у м`які тканини грудної клітки у проекції переломів, крововиливи під плевру та тканину легенів, дрібні розриви тканини легенів у ділянці коренів. А також маються садна па тильній поверхні правої кисті та на передній поверхні лівого стегна на межі середньої за нижньої третинами.

Вказані ушкодження могли бути спричиненні дією тупих твердих травмуючих предметів, індивідуальні ознаки контактуючої поверхні яких в ушкодженнях не відтворилися, незадовго до настання смерті, не виключно що такими предметами могли бути деталі салону транспортного засобу. Враховуючи локалізацію та морфологічні особливості ушкоджень, можна вважати що у момент отримання травми дія травмуючої сили була спрямована у напрямку спереду назад та зліва направо.

Смерть ОСОБА_5 перебуває у прямому причинному зв`язку з наявною у нього відкритою черепно-мозковою травмою у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів над та під тверду та під м`які мозкові оболонки, забою та розміжчення головного мозку, та настала від набряку головного мозку. Враховуючи ступень вираженості та дінаміку розвитку трупних явищ, виявлених при дослідженні трупа 26.03.2018 року об 11:00 смерть ОСОБА_5 могла настати приблизно за 36-48 годин назад від моменту дослідження, тобто 24.03.2018 року у проміжок часу 11:00- 23:00.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_5 етиловий спирт не виявлений.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження №340/1071 кров трупа ОСОБА_5 відноситься до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВО.

Висновком експерта №590-1072/18 від 24.05.2018 року встановлено, що при дослідженні трупа ОСОБА_4 був виявлений комплекс ушкоджень який утворює поєднану закриту травму голови, тулуба і кінцівок, а саме: а) закрита черепно- мозкова травма - садна обличчя, крововиливи в м`які мозкові оболонки лівої лобної частки і хробака мозочка, крововилив в шлуночки мозку; б) закрита травма шиї - розрив атланто- окципітального зчленування, розрив спинного мозку з крововиливом в його м`які мозкові оболонки і в тканину; в) закрита травма грудної клітини: переломи 2-7-го правих ребер, переломи 1-6-го лівих ребер (2-4-е - за різними анатомічним лініям), крововиливи під плевру легенів, розрив грудного відділу аорти з крововиливом в плевральні порожнини і в заднє середостіння; г) закрита травма живота: розриви селезінки, крововилив в стінку шлунка, крововилив в приниркову жирову клітковину зліва. Всі зазначені ушкодження виникли внаслідок дії тупих предметів, якими, в даному випадку, явилися деталі салону автомобіля в момент зіткнення його з перешкодою. Більш конкретно встановити механізм утворення ушкоджень, а також місце, яке у салоні автомобіля займав ОСОБА_4 можна буде в ході проведення комплексної судово-медичної-транспортно-трасологічної експертизи.

Смерть ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманою ним при ДТП закритою травмою шиї у вигляді розриву атланто-окципітального зчленування з повним анатомічним розривом спинного мозку. Безпосередньою причиною смерті явився спинальний шок. При дослідженні трупа ОСОБА_4 у морзі 26.03.2018 року об 11:00 год трупне заклякання було добре виражене у всіх зазвичай досліджуваних групах м`язів, трупні плями при дозованому трикратному натисканні пальцем з силою 2 кг/см2 протягом 3 секунд не блідли, ознаки трупного гниття не були виражені. За ціми даними можна встановити, що з моменту смерті ОСОБА_4 пройшло біля 2-х діб. Більш конкретно встановити час настання смерті не є можливим, внаслідок відсутності відповідних даних.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_4 етиловий спирт не виявлений.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження №341/1071 кров трупа ОСОБА_4 відноситься до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВО.

Висновком №18-2474/2475 від 12.07.2018 року комплексної судової відеотехнічної та автотехнічної експертизи обставин наїзду автомобіля Toyota Tercel р/н НОМЕР_1 встановлено, що Швидкість автомобіля Toyota Tercel р/н НОМЕР_1 перед виїздом за межі проїзної частини складала біля 90 км/год.

Належні дії водія автомобіля Toyota Tercel р/н НОМЕР_1 в умовах пригоди регламентувалися вимогами пунктів 12.4 та 12.1 ПДР, які вимагали від нього обрання такої швидкості руху, яка б не перевищувала 50 км/год, відповідала дорожнім умовам і власним навикам керування, та гарантувала б йому постійний контроль за керуванням транспортним засобом.

В умовах пригоди водій автомобіля Toyota Tercel р/н НОМЕР_1 мав технічну можливість належним виконанням вимог пунктів 12.4 та 12.1 ПДР уникнути пригоди.

Фактичні дії водія автомобіля Toyota Tercel р/н НОМЕР_1 не відповідали вимогам пунктів 12.4 та 12.1 ПДР, та, з експертної точки зору, знаходяться в причинному технічному зв`язку з фактом ДТП.

За результатами токсикологічного дослідження №1009 від 27.03.2018 року у ОСОБА_1 виявлений наркотичний засіб - опійні алколоїди.

Відповідно до протоколу затримання від 24.03.2018 року обвинувачений ОСОБА_1 затриманий 24.03.2018 року в 16 годин 30 хвилин.

Оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження.

Суд, дотримуючись принципу змагальності сторін, передбачений ст.7, ст.22 КПК України, забезпечив всім учасникам судового провадження рівні права, дослідив та перевірив докази надані суду, перевірив доводи прокурора про обставини скоєння злочину та про склад злочину в діях обвинуваченого та ретельно перевірив доводи обвинуваченого та захисту про його невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення у зв`язку з тим, що в момент ДТП у обвинуваченого стався напад епілепсії, який, як вважає сторона захисту, позбавив обвинуваченого можливості керувати своїми діями, що стало наслідком ДТП, в якому загинули двоє потерпілих, а також про те, що після ДТП він звертався до лікаря-психіатра та проходив лікування з цього приводу.

Суд вважає вищезазначені доводи обвинуваченого безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.

З метою перевірки вищезазначеної версії сторони захисту, судом в період розгляду кримінального провадження були задоволені всі клопотання сторони захисту.

Зокрема, ухвалою суду від 07.11.2018 року за клопотанням сторони захисту у кримінальному провадженні призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до висновку судово-психіатричних експертів №481 від 28.11.2018 року ОСОБА_1 потребує тривалого спостереження за його поведінкою та проведення йому стаціонарної судово-психіатричної експертизи, з наданням на адресу експертів додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року стороні захисту наданий тимчасовий доступ до медичної документації відносно ОСОБА_1 , необхідної для надання експертам.

Ухвалою суду від 26.09.2019 року за клопотанням сторони захисту у кримінальному провадженні призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу.

В період часу з 07.11.2019 року по 31.01.2020 року уповноважені особи експертної установи неодноразово викликали ОСОБА_1 до експертної установи з метою проведення відносно нього стаціонарної судово-психіатричної експертизи в робочі дні тижня з 10 годин до 14 годин, про що належним чином була повідомлена сторона захисту під розписку.

Однак, обвинувачений ОСОБА_1 у зазначений період часу не скористався своїм правом щодо проведення відносно нього стаціонарної судово-психіатричної експертизи, призначеної судом за клопотанням сторони захисту, а навпаки фактично ухилився від участі у проведенні зазначеної експертизи. У зв`язку з викладеним, у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 до експертної установи, 31.01.2020 року матеріали кримінального провадження та медична документація були повернуті суду без виконання ухвали Київського районного суду м.Одеси від 26.09.2019 року.

Крім того, з досліджених медичних документів щодо стану здоров`я ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки №197 від 10.04.2018 року ОСОБА_1 станом на 10.04.2018 року перебував на диспансерному обліку у лікаря-нарколога КП «Кодимська центральна районна лікарня».

Відповідно до довідки №244 від 10.04.2018 року ОСОБА_1 станом на 10.04.2018 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра КП «Кодимська центральна районна лікарня» з діагнозом «Патохарактерологическое формирование личности по возбудимому типу».

Відповідно до довідки №632 від 16.04.2018 року ОСОБА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 на обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради» не перебуває.

Відповідно до відомостей, викладених у картці виїзду швидкої медичної допомоги №346 від 24.03.2018 року, наданої стороною захисту, лікарями швидкої медичної допомоги на місці ДТП 24.03.2018 року о 12 годині 36 хвилин при огляді ОСОБА_1 встановлений діагноз - «политравма. Закрытая травма грудной клетки, поясничной области, рубленные раны IV-V пальцев левой кисти». Також згідно даних зазначеної картки зі слів ОСОБА_1 зафіксовано, що в момент маневра потрапив в ДТП, внаслідок чого вдарився рукою та спиною об внутрішню поверхню машини, скаржиться на болі в області грудного та поясничного відділів хребта та пальців лівою кисті. Будь-яких інших скарг на стан здоров`я, в тому числі на раптове погіршення стану здоров`я в момент керування транспортним засобом, ОСОБА_1 безпосередньо після ДТП, лікарям не заявляв.

З досліджених судом документів судом встановлено, що відсутні медичні документи, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 захворювання епілепсії, наявність у ОСОБА_1 епілепсичних нападів, в тому числі 24.03.2018 року. Крім того, відсутні медичні документи на підтвердження звернення ОСОБА_1 після події ДТП, яка сталась 24.03.2018 року за медичною допомогою до лікаря з приводу епілепсичних нападів. Також відсутні відомості про виклик ОСОБА_1 швидкої медичної допомоги з приводу епілепсичних нападів.

Суд критично оцінює та не бере до уваги довідки №123 від 10.08.2018 року та №41 від 29.10.2018 року, видані медичним центром «Ваше здоровья», оскільки довідки не є висновком експерта та відомості, зазначені у вказаних довідках щодо наявності у ОСОБА_1 епілепсичних нападів, а також наявності епілепсичного нападу у ОСОБА_1 в момент скоєння кримінального правопорушення 24.03.2018 року, викладені зі слів самого ОСОБА_1 без проведення будь-яких досліджень та не підтверджені жодними медичними документами.

На підставі встановлених судом викладених обставин, суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення у зв`язку зі станом його здоров`я, які ретельно перевірені судом, не знайшли свого підтвердження та спростовані дослідженими судоми документальними доказами. Суд розцінює доводи сторони захисту як захисну версію обвинуваченого ОСОБА_1 з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

З досліджених доказів та показань обвинуваченого судом встановлено, що обвинувачений, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, усвідомлював, що своїми діями порушує діюче законодавство та не має права керувати транспортним засобом. Однак, всупереч вимогам закону, приступив до керування автомобілем, що в подальшому у зв`язку із порушенням обвинуваченим Правил дорожнього руху, тобто внаслідок його дій, сталося ДТП, в результаті якого загинули двоє осіб.

Керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні надано об`єктивні докази, які узгоджуються між собою і є послідовними та логічними, які свідчать про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

В діях обвинуваченого судом встановлений причинний зв`язок між його діями і наслідками, які настали від його дій.

Оцінивши всебічно, повно та неупереджено дослідженні докази, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, суд приходить до висновку, про доведеність в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_1 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України за кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.

При призначенні покарання, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд не вбачає правових підстав для визнання поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 такою, що свідчить про його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Встановлене в судовому засідання ставлення обвинуваченого до свого діяння не свідчить про його щире каяття, тобто відповідно до ст.66 КК України обставини, які пом`якшують покарання судом не встановлені.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до статті 67 КК України, суд вбачає вчинення кримінального правопорушення у стані наркотичного сп`яніння.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого який має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , стан здоров`я обвинуваченого, зокрема, що він хворіє декількома тяжкими захворюваннями, і вважає, що необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання йому слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.286 КК України.

Крім того, визначаючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує що обвинувачений ОСОБА_1 04.09.2012 року Приморським районним судом м.Одеси засуджений за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Покарання за зазначеним вироком суду ОСОБА_1 не відбуте, тому суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_1 слід призначити у виді позбавлення волі із застосуванням ст.71 КК України.

Суд розглянув заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до ПрАТ «Європейський Страховий Союз», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди.

Посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, позивачка підтримала цивільний позов та просить суд стягнути на її користь з ПрАТ «Європейський Страховий Союз» матеріальні збитки в сумі 37 430 гривень та моральну шкоду у сумі 42 676 гривень.

Дослідивши цивільний позов та додані до нього матеріали суд приходить до наступного.

Згідно ч.2 ст.127 і ч.1 ст.128 КПК України, - шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення матеріальних збитків позивачка ОСОБА_3 надала суду письмові докази про стягнення на її користь матеріальної шкоди на суму 37 430 гривень. Тому, суд вважає, що позивачка довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, тому враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивачка мотивує тим, що неправомірними діями ОСОБА_1 їй також завдана моральна шкода, яка виразились у тому, що у зв`язку з втратою рідного брата вона перенесла великий психологічний стрес, який призвів до погіршення стану її здоров`я, у її житті відбулись різкі зміни способу життя. Брат був для неї найближчою людиною, оскільки батьки померли, а більше у неї рідних братів і сестер немає. Вона відчула глибокі душевні страждання, які спричинили негативні емоції та переживання. Переживання також посилила байдужість обвинуваченого до завданого їй горя, у зв`язку з загибеллю брата обвинувачений навіть не виразив співчуття.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно зі ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів . Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 100 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом встановлено, що відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а саме у страховому полісі AM /471851 від 05.06.2017 р., який оформлено страховою компанією «ПрАТ "Європейський Страховий Союз» визначено забезпечений транспортний засіб, а саме автомобіль «Toyota Tercel 1.3», реєстраційний номер НОМЕР_1 . У зазначеному страховому полісі визначена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`я - 200000,00 ( двісті тисяч) гривен, за шкоду заподіяну майну 100000,00 (сто тисяч) гривен.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позов потерпілої ОСОБА_3 до ПрАТ «Європейський Страховий Союз», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди підлягає задоволенню.

Постановою слідчого від 24.03.2018 року автомобіль «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12018160000000308 від 24 березня 2018 року.

Постановою слідчого від 07.06.2018 року відеозапис з відеокамери зовнішнього спостереження, розташованої на фасаді будинку №78 по вул.Д.Донського в м.Одесі визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12018160000000308 від 24 березня 2018 року.

Постановою слідчого від 26.03.2018 року відеозапис з відеокамери зовнішнього спостереження, розташованої на фасаді будинку №101 по вул.Д.Донського в м.Одесі визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018160000000308 від 24 березня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 11.04.2018 року накладений арешт на автомобіль «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 .

Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходив з положень ст.100 КПК України.

Відповідно до акту здачі-приймання висновку судового експерта витрати на проведення комплексної судової відеотехнічної та автотехнічної експертизи №18-2474/2475 від 12.07.2018 року складають 5 720 гривень.

Відповідно до довідки витрати на проведення комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №474-А від 14.06.2018 року складають 4 290 гривень.

Вирішуючи питання щодо оплати процесуальних витрат, суд вважає за необхідним стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.349, 370, 371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним за ч.3 ст.286 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуту ОСОБА_1 частину покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м.Одеси від 04.09.2012 року та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання з 08.04.2021 року.

В строк відбуття покарання ОСОБА_1 зарахувати період перебування під вартою з 29.11.2011 року по 02.12.2011 року (за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 04.09.2012 року) та з 24.03.2018 року по 20.04.2018 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів на користь держави в сумі 10 010 гривні 00 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 11.04.2018 року на автомобіль «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 .

Речові докази: автомобіль «Toyota Tercel 1.3», р/н НОМЕР_1 - повернути власнику; відеозапис з відеокамери зовнішнього спостереження, розташованої на фасаді будинку №78 по вул.Д.Донського в м.Одесі; відеозапис з відеокамери зовнішнього спостереження, розташованої на фасаді будинку №101 по вул.Д.Донського в м.Одесі - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до ПрАТ «Європейський Страховий Союз», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку в сумі 37 430 гривень та моральної шкоди у сумі 42 676 гривень - задовольнити.

Стягнути зі ПрАТ «Європейський Страховий Союз» на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 37430 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять) гривень та моральну шкоду у сумі 42 676 (сорок дві тисячі шістсот сімдесят шість) гривен.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з моменту проголошення.

Суддя Чаплицький В. В.