СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. Справа № 922/4357/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

прокурор - Ногіна О.М., посвідчення №057318 від 09.10.2020

1-го відповідача - не з`явився,

2-го відповідача - не з`явився,

3-го відповідача - Анікіна К.Є. на підставі ордеру серії ПТ №038331 від 27.05.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1844 від 10.10.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокуратури Харківської області (вх.№1485Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сальніковою Г.І., час проголошення рішення - 14:29год., дата складання повного тексту рішення - 27.05.2020, у справі №922/4357/19

за позовом виконуючого обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури №5, м. Харків,

до 1-го відповідача Харківської міської ради, м. Харків, 2-го відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, 3-го відповідача фізичної особи-підприємця Соляник Тетяни Корніївни, м. Харків,

про визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення майна

ВСТАНОВИЛА:

Виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури №5 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Соляник Т.К., в якому просить:

1. Визнати незаконним та скасувати пункт 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., зареєстрований в реєстрі №452, та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності №19387426 від 06.03.2017.

3. Зобов`язати ФОП Соляник Т.К. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м, в житловому будинку літ. "А-5", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що одразу після укладення договору оренди нежитлових приміщень 3-ій відповідач звернулась до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом, у якому просила дозволити приватизацію орендованих приміщень. При цьому, до листа не було долучено жодних доказів, які б надавали право на таку приватизацію.

Харківською міською радою було прийнято відповідне рішення, яким дозволено приватизувати об`єкт нерухомого майна шляхом викупу. У подальшому, між ФОП Соляник Т.К. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі-продажу, за яким ФОП Соляник Т.К. приватизувала нежитлові приміщення шляхом викупу.

Однак, як вказує прокурор, ФОП Соляник Т.К. поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді по день подачі заяви до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для викупу, не здійснювала. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також у приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

Таким чином, на думку прокурора, 1-ий та 2-ий відповідачі незаконно обрали спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, відтак рішення міської ради вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню; договір купівлі-продажу, що суперечить вимогам законодавства, має бути визнаний недійсним, а спірні нежитлові приміщення - повернуті територіальній громаді міста Харкова.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.05.2020 у справі №922/4357/19 у позові відмовлено з тих підстав, що при прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16, Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016р.р.

Суд також дійшов висновку, що право ФОП Соляник Т.К. на викуп орендованого майна виникло із договору оренди, положень статті 777 Цивільного кодексу та статті 289 Господарського кодексу України, і йому кореспондує обов`язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме їй за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором найму.

Таким чином, судом встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., зареєстрований в реєстрі №452, відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено порушення оспорюваним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у його власника.

Суд першої інстанції відхилив клопотання 2-го відповідача про застосування позовної давності, яке викладено у відзиві, оскільки відмовив у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, прокуратура Харківської області звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо виокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Як вказує апелянт, факт відсутності здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна не заперечується відповідачами у відзивах на позовну заяву.

Таким чином, прокурор вважає, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - визнанню недійсним.

Прокуратурою також зазначається, що стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими зазначене майно було набуто у власність; однак, у даному випадку відповідачі порушили норми діючого законодавства щодо порядку проведення приватизації об`єктів групи А (шляхом викупу).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020 у справі №922/4357/19; зупинено провадження у справі №922/4357/19 за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020 до складення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі №912/2385/18.

Так, при розгляді матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановлено ухвалу у справі №912/2385/18 (за позовом Заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577, 26грн), якою справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми в частині застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

У даній справі з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, скасування запису про державну реєстрацію і зобов`язання ФОП Соляник Т.К. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення звернувся виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури №5.

Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом прокурор, з посиланням, зокрема, на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначає, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак в даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, а тому прокурор звертається з цим позовом самостійно.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №912/2385/18, яка переглядається у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", є подібними до правовідносин у цій справі, становлять виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи, що обставини, які викликали зупинення апеляційного провадження у справі №922/4357/19 за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020 були усунуті, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №922/4357/19 за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020.

Поряд з цим, колегією суддів апеляційного господарського суду у вказаній ухвалі від 11.12.2020 встановлено таке.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №922/623/20.

Позовними вимогами у зазначеній справі є визнання незаконним та скасування пункту 76 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель; визнання за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради право власності на об`єкт нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог у вказаній справі прокурор зазначає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор вважає, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Прокурор вважає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме, Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Як вказує прокурор, у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Постановляючи ухвалу у справі №922/623/20, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що зважаючи на велику кількість справ з подібними предметами спору та підставами позовів, а також на різну практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену зокрема у постановах від 29.10.2019 у справі №905/2236/18, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18, від 17.06.2020 у справі №922/2593/19, від 17.06.2020 у справі №922/1958/19, від 23.06.2020 у справі №922/1970/19, від 07.07.2020 у справі №922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі №922/2762/19, в ухвалі від 06.10.2020 у справі №922/64/20, та з метою забезпечення формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики, є підстави для передачі справи №922/623/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

З метою дотримання єдності судової практики та зважаючи, що правовідносини у справі №922/4357/19 та у справі №922/623/20 за характером спору та сферою правового регулювання є подібними, висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/623/20, має суттєве значення для вирішення спору в цій справі, колегія суддів в ухвалі від 11.12.2020 дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, опубліковано повний текст постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/623/20.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Бородіної Л.І., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Враховуючи, що обставини, які викликали зупинення апеляційного провадження у справі №922/4357/19 усунуті, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 було поновлено апеляційне провадження у справі №922/4357/19 з розгляду апеляційної скарги прокуратури Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020; розгляд справи призначено на 18.05.2021 о 12:15 год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.05.2021 представники відповідачів зазначили про необхідність заслухати прокурора, який є апелянтом, однак, відсутній у судовому засіданні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.05.2021 о 14:30год.

До початку судового засіданні 27.05.2021 від представника 3-го відповідача - адвоката Анікіної К.Є. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання новому представнику, з якою ФОП Соляник Т.К. був укладений договір про надання правової правничої допомоги лише 27.05.2021, можливості ознайомитись з матеріалами справи.

О 15:23год. 27.05.2021 судове засідання продовжено; після перерви прокурор оголосила доводи апеляційної скарги; прокурор вважає, що зміна представника 3-го відповідача не є поважною причиною для відкладення розгляду справи.

Представник 1-го та 2-го відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що при прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16, Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, а порядок приватизації, визначений Законами України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", є відмінним від порядку приватизації, визначеного статтею 777 Цивільного кодексу України і статтею 289 Господарського кодексу України, а також передбаченого умовами договору оренди, укладеного з 3-ім відповідачем, який і був застосований відповідачами.

Представник 1-го та 2-го відповідачів також зазначив, що у будь-якому випадку 3-ім відповідачем не було допущено жодних порушень, оскільки 3-ій відповідач лише звернувся до органу приватизації із заявою про приватизацію, а Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради самостійно обрало спосіб приватизації орендованого майна шляхом викупу.

Тому, на думку представника 1-го та 2-го відповідачів, відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К., і витребування майна у ФОП Соляник Т.К.

Крім того, представник 1-го та 2-го відповідачів зазначив, що Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у відзиві на позовну заяву зазначив про застосування позовної давності до вимог прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

Представник 1-го та 2-го відповідачів не заперечує проти відкладення розгляду справи.

Представник 3-го відповідача зазначила, що вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, однак, більш детальні пояснення надати не може, оскільки не знайома з матеріалами і обставинами справи.

Для надання можливості представнику 3-го відповідача ознайомитись з матеріалами і обставинами справи та висловити свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, у судовому засіданні 27.05.2021 протокольно оголошено короткотривалу перерву у межах визначеного статтею 273 Господарського процесуального кодексу строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду до 14:30год. 01.06.2021.

О 14:33год. 01.06.2021 судове засідання продовжено; після перерви у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.06.2021 прокурор просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник 3-го відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує; також просить задовольнити заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про застосування позовної давності до вимог прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

Представник 1-го та 2-го відповідачів у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідно до частини 3 статті 216 Господарського процесуального кодексу України був повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, сторони висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, враховуючи визначений статтею 273 Господарського процесуального кодексу строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 12.10.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Соляник Тетяною Корніївною (орендар) укладено договір оренди №1948 (надалі - договір оренди), відповідно до умов пункту 1.1. якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, 3а в житловому будинку загальною площею 87, 0кв.м (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа №82923 від 05.01.2016) (далі - майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 " та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.10.2016 № 677 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень".

Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.07.2016.

Майно передається в оренду з метою використання: розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню (пункт 1.2. договору оренди).

Відповідно до пункту 3.1. договору оренди, вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 282 950, 00грн, без ПДВ станом на 28.07.2016.

Згідно з положеннями пунктів 4.8 та 5.2 договору оренди, орендар здійснює поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснює капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації, та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснює реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Після проведення перепланування або реконструкції, згідно встановленого порядку, що потягли за собою зміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), замовляє за свій рахунок в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 1-го місяця після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю з метою внесення змін до договору оренди.

Відповідно до пункту 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.

Умовами пункту 5.6. договору оренди визначено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Згідно з умовами пункту 10.1 договору оренди, цей договір діє з 12.10.2016 до 12.09.2019.

12.10.2016 складено акт приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень, відповідно до якого Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) передало фізичній особі - підприємцю Соляник Т.К. (орендарю) в орендне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ".

20.10.2016 ФОП Соляник Т.К звернулась до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з листом, у якому просить розглянути питання щодо приватизації вищевказаних приміщень.

Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

У пункті 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ряди 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16, зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Соляник Т.К. підлягають нежитлові приміщення 1-го поверху в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 87, 0кв.м.

У подальшому ФОП Соляник Т.К. до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано заяву про приватизацію шляхом викупу за №3410 від 31.10.2016 (вх.№1537 від 31.10.2016).

Відповідно до квитанції №1699 від 31.10.2016 та службової записки №3468 від 01.11.2016 від ФОП Соляник Т.К. на депозитний рахунок Управління сплачено заставну вартість за об`єкт приватизації у сумі 7 073, 76грн.

31.10.2016 ФОП Соляник Т.К. звернулася до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх.№19329), у якому просить провести оцінку для приватизації вказаного майна суб`єктом оціночної діяльності ПФ "Агенство СХІД".

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до суб`єкта оціночної діяльності ПФ "Агенство СХІД" (Блінової Г.І.) з листом №17976 від 31.10.2016 щодо пропозиції провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ФОП Соляник Т.К.

ПФ Агентством "СХІД" складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, відповідно до якого, вартість вказаного майна станом на 31.10.2016 без ПДВ складала 248 000, 00грн.

16.02.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та фізичною особою-підприємцем Соляник Т.К. (покупець) був укладений договір №5453-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Соляник Т.К. (надалі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов пункту 1 якого, продавець зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м в житловому будинку літ. А-5, розташовані за адресою: місто Харків, Мереф`янське шосе, буд. 20-А, орендовані ФОП Соляник Т.К. згідно з договором оренди № 1948 від 12.10.2016.

Ці нежитлові приміщення належать продавцю на праві власності. Державну реєстрацію права власності за продавцем проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 липня 2016 Державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. відповідно до закону без видачі документа, що посвідчує таке право, номер запису про право власності: 15281073.

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 965266563101.

Згідно з пунктом 4.1. договору купівлі - продажу, право власності переходить до покупця лише за умови сплати в повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлена цим договором.

Відповідно до пункту 4.2. договору купівлі-продажу, передача нежитлових приміщень продавцем покупцю здійснюється за актом прийому - передачі в триденний термін після сплати в повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлена цим договором, а також повної сплати за договором оренди №1948 від 12.10.2016, що припиняє свою дію згідно з пунктом 9.1. цього договору та виконання пункту 6.2. (якщо така дія настала).

22.02.2017 складено акт прийому-передачі №5453-В-С, згідно якого Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) передав, а фізична особа-підприємець Соляник Т.К. (покупець) прийняла продані 16.02.2017 шляхом викупу нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м в житловому будинку літ. А-5, розташовані за адресою: місто Харків, Мереф`янське шосе, буд. 20-А, згідно з оціночною вартістю 248 000, 00грн, ПДВ 20 % - 49 600, 00грн, разом ціна продажу становить 297 600, 00грн, що сплачена у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, державним реєстратором Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Харківської області Хаткевич І.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про право власності за №19387426 від 06.03.2017, відповідно до якого за ФОП Соляник Т.К. зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м в житловому будинку літ. А-5, розташовані за адресою: місто Харків, Мереф`янське шосе, буд. 20-А, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як вказує прокурор, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливлює раціональне та ефективне використання комунального майна громадян, що у свою чергу, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади.

Колегія суддів зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, а також у разі укладення договору купівлі-продажу органом приватизації з порушння законодавства про приватизацію, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради та управління комунального майна та приватизації відповідачами, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18.

З урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном в порушення, як вказує прокурор, вимог чинного законодавства, а отже прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади.

Щодо суті спору судова колегія зазначає таке.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

У частині 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування), приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об`єктів малої приватизації. Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.

Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об?єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016р.р., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У Програмі визначено основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012-2016р.р.

Пунктом 1.6. Програми визначено, що об`єктами приватизації групи А є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи, які виділені в самостійні підприємства, у тому числі ті, що знаходяться в оренді, а також виділені в результаті реструктуризації комунальних підприємств із середньо-обліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств; індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення -незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутних капіталів ВАТ); майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду і майно підприємств, що ліквідуються за рішенням Харківської міської ради; майно підприємств, що не були продані як цілісні майнові комплекси; майно підприємств охорони здоров`я, освіти, культури, фізичної культури і спорту, відпочинку та туризму, видавничої справи та преси, телебачення та радіомовлення, яке не використовувалось за прямим призначенням більше трьох років або виключене з реєстру відповідної групи (закладів освіти, охорони здоров`я та ін.).

Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації, ініціатива щодо приватизації об?єктів комунальної власності може виходити як від Управління комунального майна, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню комунального майна.

Продаж об?єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів (пункт 5.1.).

Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта (пункт 5.3.).

Згідно з пунктом 5.4. Програми приватизації, продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до пункту 5.7. Програми приватизації, орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта вартості майна (будинки, споруди, приміщення).

За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об?єктів комунальної власності), з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі Порядок №439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з аналізу наведених вище норм Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20 дійшов висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Аналогічний правовий висновок сформовано також усталеною судовою практикою, відображеною, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі №922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі №922/2762/19, від 03.11.2020 у справі № 922/3814/19, від 16.03.2021 у справі №922/1009/20, від 18.03.2021 у справі № 922/4169/19, від 24.03.2021 у справі №922/2244/19, від 24.03.2021 у справі № 922/3276/19, від 31.03.2021 у справі №922/3272/18, від 01.04.2021 у справі № 922/250/20, від 06.04.2021 у справі №922/1668/20, від 13.04.2021 у справі № 922/2934/19, від 13.04.2021 у справі №922/3852/19, від 20.04.2021 у справі № 922/2811/19 зі спорів, що виникли із подібних правовідносин приватизації способом викупу комунального майна територіальної громади м. Харкова за участю Харківської міськради та Управління комунального майна Харківської міської ради.

Тобто, викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб?єктом оціночної діяльності - суб?єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується відповідачами, матеріали справи, у тому числі і звіт про оцінку нерухомого майна не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ФОП Соляник Т.К. здійснювалися будь-які поліпшення орендованих нею приміщень за договором оренди, а тому безпідставними є доводи 1-го та 2-го відповідачів про те, що Харківська міська рада як орган місцевого самоврядування має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

Доводи 1-го та 2-го відповідачів, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна задля дотримання законності при прийнятті рішень і недопущенні порушення прав територіальної громади, інтереси якої він представляє.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), роз`яснено, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 17.06.2020 у справі №922/2593/19, від 17.06.2020 у справі №922/1958/19, від 23.06.2020 у справі №922/1970/19, від 07.07.2020 у справі №922/2932/19, від 08.07.2020 у справі №922/1969/19.

Наведені 1-им та 2-им відповідачами, а також місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні положення Господарського кодексу України (статті 289) та Цивільного кодексу України (стаття 777), якими передбачено переважне право наймача перед іншими особами на придбання, у разі продажу речі, переданої у найм, є загальними, у той час як спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об`єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Безпідставними є і посилання 1-го та 2-го відповідачів на пункт 5.6 договору оренди, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

У статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" зазначено, що продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу.

З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ФОП Соляник Т.К. здійснювалися будь-які поліпшення орендованих нею приміщень за договором оренди, а обраний спосіб приватизації шляхом викупу за відсутності доказів здійснення поліпшень суперечить інтересам територіальної громади, у зв`язку з тим, що він фактично свідчить про не проведення конкурсного продажу нежитлових приміщень (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій, та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частину пункту 70 додатку до нього прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а відтак є незаконним.

Отже, обґрунтованими є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частину пункту 70 додатку до нього.

В частині позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., зареєстрований в реєстрі №452, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

За приписами статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К. на підставі, зокрема, рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", яке з підстав, зазначених вище, є незаконним та підлягає скасуванню, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" і Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки 3-ім відповідачем не було здійснено жодних поліпшень орендованого майна.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 3-604гс16.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Отже, обґрунтованими та правомірними є доводи прокурора, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., зареєстрований в реєстрі №452, підлягає визнанню недійсними, оскільки укладений з порушенням вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності №19387426 від 06.03.2017, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині 2 статті 26 Закону №1952-ІV (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на момент звернення позивача з позовом) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Однак, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону №1952-ІV викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону №1952-ІV (у редакції, чинній із 16.01.2020 та на час прийняття оскаржуваного рішення) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону №1952-ІV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Колегія суддів зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України №1952-ІV.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №916/1935/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 та від 28.10.2020 у справі № 10963/19.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що на час прийняття рішення судом першої інстанції, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак, визначений у позовній заяві спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності не підлягає задоволенню.

Що, однак, не унеможливлює державному реєстратору скасувати відповідну державну реєстрацію прав на підставі даного судового рішення.

Щодо вимоги прокурора зобов`язати ФОП Соляник Т.К. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м, в житловому будинку літ. "А-5", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення, судова колегія зазначає таке.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки недійсного правочину.

Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Однак, у спірних правовідносинах, одразу після укладення 12.10.2016 договору оренди ФОП Соляник Т.К. звернулась до Управління комунального майна з листом про надання дозволу на приватизацію приміщення; 31.10.2016 ФОП Соляник Т.К. звернулась до Управління комунального майна із заявою про приватизацію саме шляхом викупу. Хоча згідно матеріалів справи будь-які поліпшення орендованих нею приміщень за договором оренди здійснені не були.

Відтак, безпідставними є доводи представника 1-го та 2-го відповідача, викладені у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 про те, що 3-ій відповідач не допустила ніяких порушень, оскільки не конкретизувала, яким чином вона має намір здійснювати приватизацію.

Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна.

Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, нею здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, не вчинялись, усвідомлювала, що її звернення є протиправним, оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порушення Харківською міською радою та Управлінням комунального майна умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна.

При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Отже, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що прокурором не доведено порушення оспорюваним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у його власника.

Харківська міська рада та Управління комунального майна, розпорядившись таким чином майном, діяли всупереч суспільним інтересам територіальної громади м. Харкова, поставивши в нерівні умови орендаря, яка лише декілька днів орендувала комунальне майно і не здійснила його невід?ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Тобто, у даній справі встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у неї законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв?язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій і орендаря.

Отже, позбавлення покупця майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Таку правову позицію виклав Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20.

Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що вимога прокурора зобов`язати ФОП Соляник Т.К. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м, в житловому будинку літ. "А-5", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення є законною і обґрунтованою.

Щодо заявлення у суді першої інстанції Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради застосування позовної давності до вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц міститься висновок про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У даному випадку прокурор міг довідатися про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Харкова безпосередньо у день прийняття рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16

Тобто, перебіг строку позовної давності розпочався з 26.10.2016.

З даним позовом прокурор звернувся до суду 27.12.2019, згідно відмітки підприємства поштового зв`язку на поштовому конверті, тобто, з пропуском строку позовної давності щодо цієї вимоги.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Однак, у пункті 66 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц сформульовано такий правовий висновок: "Для цілей застосування частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України, поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів.

Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16)".

Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку, що заява Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про застосування наслідків спливу позовної давності може бути застосована виключно до позовної вимоги, що звернута саме до нього, тобто до вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., зареєстрований в реєстрі №452.

Подібного висновку щодо застосування наслідків спливу позовної давності дійшов Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі №922/1030/20.

Отже, заявлена Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради заява про застосування наслідку спливу строку позовної давності до вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" не може бути задоволена, оскільки щодо даної вимоги 2-ий відповідач не має процесуальних повноважень на звернення із заявою про застосування строку позовної давності; дана вимога прокурором заявлена до Харківської міської ради як окремої юридичної особи і окремого відповідача, яка з відповідною заявою не зверталась.

А щодо вимоги до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради і ФОП Соляник Т.К. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.02.2017 №5453-В-С, прокурор звернувся у межах строку позовної давності з дати підписання Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради і ФОП Соляник Т.К. оспорюваного договору.

Враховуючи вищевикладене, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокуратури Харківської області слід задовольнити частково, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 18.05.2020 у справі №922/4357/19 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К., зареєстрованого в реєстрі №452; зобов`язання ФОП Соляник Т.К. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м, в житловому будинку літ. "А-5", розташовані за адресою: місто Харків, Мереф`янське шосе, 20-А, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, її часткового задоволення, часткового скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у вказаній вище частині, витрати прокуратури зі сплати судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги підлягають відшкодуванню прокуратурі Харківської області за рахунок відповідачів пропорційно задоволеним і заявленим до них позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020 у справі №922/4357/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К., зареєстрованого в реєстрі №452; зобов`язання ФОП Соляник Т.К. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м, в житловому будинку літ. "А-5", розташовані за адресою: місто Харків, Мереф`янське шосе, 20-А, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2020 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позовні вимоги в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №5 задовольнити частково.

1. Визнати незаконним та скасувати пункт 70 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.02.2017 №5453-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Соляник Т.К., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., зареєстрований в реєстрі №452.

3. Зобов`язати ФОП Соляник Т.К. ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6, 3а загальною площею 87, 0кв.м, в житловому будинку літ. "А-5", розташовані за адресою: місто Харків, Мереф`янське шосе, 20-А, а Харківську міську раду Харківської області (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) прийняти вказані приміщення.

4. Стягнути з Харківської міської ради Харківської області (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (610001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 4 802, 50грн (чотири тисячі вісімсот дві грн 50коп) судових витрат.

5. Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (610001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 2 401, 25грн (дві тисячі чотириста одна грн 25коп) судових витрат.

6. Стягнути з ФОП Соляник Т.К. ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Харківської області (610001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 13 561, 25грн (тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят одна грн 25коп).

В решті у задоволенні позову відмовити".

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.06.2021.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна