Постанова

Іменем України

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 181/1481/19

провадження № 61-17159св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Мрія»,

відповідачі: Межівська селищна рада Межівського району Дніпропетровської області, Фермерське господарство «Птиця А. П.», ОСОБА_1 ,

третя особа - Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» до Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, Фермерського господарства «Птиця А. П.», ОСОБА_1 , третя особа - Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування

за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року у складі судді Юр`єва О. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Каратаєвої Л. О., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Мрія» (далі - ПСП «Мрія», підприємство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним та скасувати рішення Межівської селищної ради Дніпропетровської області (далі - Межівська селищна рада) від 31 липня 2019 року № 1276-21/VII «Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 1222687700:02:002:0679»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 серпня 2019 року № 20, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Птиця А. П.» (далі - ФГ «Птиця А. П.»), площею 7,9496 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:067; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПСП «Мрія» посилалося на те, що 08 грудня 2014 року на підставі розпорядження Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 20 листопада 2014 року № Р-521/0/313-14 між ним і Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (далі - Межівська РДА) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого підприємству було передано в оренду строком на п`ять років земельну ділянку площею 7,9496 га (пай № НОМЕР_1 ), що розташована на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області (далі - Райпільська сільська рада).

У розпорядженні Межівської РДА від 20 листопада 2014 року № Р-521/0/313-14 та договорі оренди зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду ПСП «Мрія», є невитребуваним паєм № 540 колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «13-річчя Жовтня» (далі - КСП «13-річчя Жовтня»).

13 вересня 2019 року з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підприємству стало відомо про внесення запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 7,9496 га, кадастровий номер:1222687700:02:002:0679. Підставою зазначено рішення Межівської селищної ради від 31 липня 2019 року № 1276-21/VII.

До закінчення строку дії договору оренди від 08 грудня 2014 року щодо земельної ділянки, яка перебувала у нього в оренді, 19 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Птиця А. П.» був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесено запис від 28 серпня 2019 року № 33013209. Водночас з документів, отриманих з Межівської селищної ради та відділу у Межівському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровської області, не вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 колишнього КСП «13-річчя Жовтня», сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім`я не зареєстрований. На підставі рішення суду за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) у розмірі 5,32 умовних кадастових гектара на території Межівської селищної ради, який встановлений як для члена Колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Фрунзе», що надає право на витребування паю на території сільської ради.

На думку позивача, 31 липня 2019 року Межівська селищна рада, всупереч порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок, ухвалила незаконне рішення, яким передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка не перебувала у запасі. Такі дії порушують права ПСП «Мрія». У зв`язку з цим просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Межівський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 01 липня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що згідно з договором від 08 грудня 2014 року ПСП «Мрія» орендувало не виділену в натурі земельну ділянку, яка має статус об`єкта нерухомого майна, а лише невитребуваний пай, який не був сформований у земельну ділянку з визначеними межами.

З часом, спірна земельна ділянка виділена в натурі з єдиного земельного масиву, у зв`язку з чим змінився предмет договору оренди земельної частки (паю), укладеного між ПСП «Мрія» та Межівською РДА, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і свідчив про наявність речових, а не майнових прав. Крім того, підлягає застосуванню пункт 34 договору оренди від 08 грудня 2014 року, яким ПСП «Мрія» та Межівська РДА передбачили, що дія договору припиняється у разі витребування паю його власником.

Врахувавши, що орендар і власник паю за власним бажанням можуть укладати між собою договір оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини не поширюється правило переважного права на укладення договору оренди землі. Також суд виходив з того, що рішення Межівської селищної ради від 31 липня 2019 року «Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки» є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання. Це рішення прийняте на законних підставах з метою реалізації судового рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Межівської селищної ради (територія колишньої Райпільської сільської ради). ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку у власність як невитребувану частку (пай), тому до нього не можуть переходити права і обов`язки попереднього власника, оскільки такого власника до витребування вказаного паю не було.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Дніпровський апеляційний суд постановою від 20 жовтня 2020 року рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що оспорюваний договір оренди між ОСОБА_1 і ФГ «Птиця А. П.» укладався щодо певної земельної ділянки з відповідним кадастровим номером на підставі рішення суду про визнання за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), яка в подальшому була ідентифікована кадастровим номером 1222687700:02:002:0679, тобто йдеться вже про зовсім інше майно, яке не є тотожним з тим, щодо якого був укладений договір оренди ПСП «Мрія» з Межівською РДА від 08 грудня 2014 року. Іншими словами, позивач орендував згідно з договором від 08 грудня 2014 року не виділену в натурі земельну ділянку, яка має статус об`єкта нерухомого майна, а лише невитребуваний пай, який не був сформований у земельну ділянку з визначеними межами. Встановивши зміну не тільки сторони договору, а і його предмета, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке право у позивача не виникає.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У листопаді 2020 року ПСП «Мрія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження зазначає те , що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 924/468/14, від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18. Також заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо правомірності виділення в натурі земельної ділянки власнику земельного паю за рахунок земель такого колективного сільськогосподарського підприємства, членом якого власник паю не був.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що оформлення права власності на земельну ділянку автоматично не припиняє дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв, такі договори підлягають переукладанню. Законодавець не ставить питання переукладення договору оренди в залежність від того чи було такий договір укладено районною державною адміністрацією в порядку розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками чи громадянином - власником сертифіката на право на земельну частку (най). В обох випадках договір оренди переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений.

Припинення дії договору оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладання згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України «Про оренду землі». Таким чином, помилковим є висновок судів про припинення договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року. Укладенням між ОСОБА_1 та ФГ «Птиця А. П.» договору оренди земельної ділянки від 19 серпня 2019 року № 2 порушено права позивача, передбачені статтею 25 Закону України «Про оренду землі».

В оскаржуваних судових рішеннях суди необґрунтовано зазначили статтю 33 Закону України «Про оренду землі», яка містить норми про переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі. При витребуванні паю його власником договір припиняється, а не закінчується, а тому стаття 33 Закону України «Про оренду землі» до цього спору не застосовується. Припинення договору та закінчення договору оренди, а також правові наслідки, які настають у цих двох окремих випадках, мають різне юридичне значення.

Крім того, суди не взяли до уваги, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ), а тому не міг витребувати цей пай та отримати його у власність, а отже Межівська селищна рада 31 липня 2019 року прийняла незаконне рішення.

У грудні 2020 року Межівська селищна рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки ці судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.

У лютому 2021 року ПСП «Мрія» подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 18 січня 2021 року у справі № 181/599/19. У клопотанні посилалося на те, що є виключна правова проблема протиправного вилучення селищною радою земельної ділянки у добросовісного набувача та передання у власність спірної земельної ділянки, особі, яка не є власником цієї землі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 грудня 2020 року справа № 181/1481/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням виконавчого комітету Райпільської сільської ради від 24 листопада 2014 року № 63 вирішено зареєструвати договір оренди на невитребуваний земельний пай № 540.

Розпорядженням голови Межівської РДА від 20 листопада 2014 року № Р-512/0/313-14 ПСП «Мрія» передано в оренду терміном на 5 років невитребуваний пай № НОМЕР_1 площею 7,9496 га.

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року, укладеним на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 20 листопада 2014 року № Р-512/0/313-14, Межівська РДА як орендодавець надала ПСП «Мрія» як орендарю у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,9496 га, розміщену на території Райпільської сільської ради.

Пунктом 6 зазначеного договору передбачено, що він укладений терміном на п`ять років. У разі витребування паю його власником договір припиняється достроково або вносяться зміни у зв`язку з пунктом 34 цього договору.

Умовами договору, серед іншого, передбачено припинення його дії (пункт 34) у разі витребування паю його власником. В цьому випадку договір припиняється, а орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки.

Актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду без дати підтверджується передання ПСП «Мрія» Межівською РДА земельної ділянки натурі (на місцевості) за рахунок земель Райпільської сільської ради загальною площею 7,9496 га, в тому числі - рілля 7,9496 га (невитребуваний пай № НОМЕР_1 колишнього КСП «13-річчя Жовтня»), терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ДПМж № 003 КСП ім. Фрунзе передано у колективну власність 4 030,9 га землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва. У списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства за № 169 значиться ОСОБА_1 .

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2019 року за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 5,32 умовних кадастрових гектара на території, на території Межівської селищної ради.

Зазначене рішення суду набуло законної сили 23 травня 2019 року і є підставою набуття ОСОБА_1 права на земельну частку (пай).

Рішенням Межівської селищної ради від 25 червня 2019 року № 1138-20/VII ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), пай № НОМЕР_1 на території Межівської селищної ради (територія колишньої Райпільської сільської ради).

Письмовою заявою ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року підтверджується його звернення до Межівської селищної ради з проханням затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,9496 га, в тому числі ріллі 7,9496 га (пай № НОМЕР_1 ) на території Райпільської сільської ради по колишньому КСП (АТ) «13 річчя Жовтня». Рішенням Межівської селищної ради від 31 липня 2019 року № 1276-21/VII було затверджено зазначену технічну документацію та передано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1222687700:02:002:0679.

З договору оренди від 19 серпня 2019 року № 20, укладеного між ФГ «Птиця А. П.»

та ОСОБА_1 , встановлено, що орендодавець ОСОБА_1 надав в оренду, а орендар ФГ «Птиця А. П.» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку, що призначена для сільськогосподарських потреб, площею 7,9496 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0679, яка знаходиться на території Райпільської сільської ради. Зазначений договір укладено на 10 років та зареєстровано 28 серпня 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Результат аналізу статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Згідно зі статями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року у справі № 181/599/19 (провадження № 61-17135св20) вказано, що «08 грудня 2014 року між Межівською РДА та ПСП «Мрія» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого підприємству було передано в оренду земельну ділянку, площею 6,5177 га, у тому числі ріллі - 6,5177 га (невитребуваний пай колишнього КСП «13-річчя Жовтня»), що розташована на території Райпільської сільської ради, строком на п`ять років. У пункті 34 договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року сторони передбачили, що дія договору оренди припиняється у разі витребування паю його власником. У цьому випадку цей договір припиняється, а орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що набута у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних паїв, її було виділено в натурі з єдиного земельного масиву. Таким чином, предмет договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року, земельна частка (пай), укладеного між ПСП «Мрія» та Межівською РДА, змінився, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і свідчив про наявність речових, а не майнових прав, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. Крім того, такий договір укладався не з ОСОБА_1, яка стала власником земельної ділянки. Верховний Суд також погоджується з висновком судів про те, що договір оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року припинено на підставі пункту 34, за умовами якого договір припиняє свою дію в разі витребування паю його власником. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду. Оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки від 04 квітня 2019 року укладався ОСОБА_1 з ФГ «Птиця А. П.» щодо конкретної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, та належної орендодавцю на праві власності, тобто щодо зовсім іншого нерухомого майно, яке не є тотожним з тим, стосовно якого 08 грудня 2014 року був укладений договір оренди земельної ділянки між ПСП «Мрія» та Межівською РДА. Доводи касаційної скарги про те, що оформлення права власності на земельну ділянку дію раніше укладеного її власниками договору оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладанню, є безпідставними, оскільки пунктом 34 договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року, укладеного між позивачем та Межівською РДА, передбачено припинення його дії у разі витребування паю його власником».

У цій справі суди встановили, що у пункті 34 договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року, укладеного між Межівською РДА та ПСП «Мрія», сторони обумовили припинення дії договору у разі витребування паю його власником. У цьому випадку цей договір припиняється, а орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти договір оренди земельної ділянки.

За таких обставин, встановивши, що дія договору оренди від 08 грудня 2014 року, укладеного між Межівською РДА та ПСП «Мрія», була припинена у зв`язку з витребуванням паю його власником на підставі пункту 34 цього договору та у позивача відсутнє суб`єктивне право чи інтерес, що підлягають захисту, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Такого самого висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 19 травня 2021 року у справі № 181/598/19 з аналогічним предметом позову, що й пред`явлений у цій справі.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У лютому 2021 року ПСП «Мрія» звернулося із клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання мотивоване тим, що висновки Верховного Суду, зроблені у справі № 181/599/19, суперечать висновкам Верховного Суду України, зробленим у справі № 924/468/14 та у справі № 904/3558/18. У зв`язку із цим необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 18 січня 2021 року у справі № 181/599/19 та передати справу № 181/598/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Крім того, справа містить виключну правову проблему, яка полягає у формуванні судової практики застосування Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)» щодо правомірності виділення в натурі земельної ділянки власнику земельного паю за рахунок земель такого колективного сільськогосподарського підприємства, членом якого власник паю не був.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.

ПСП «Мрія» у клопотанні не зазначило, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами. Посилання заявника на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах є безпідставним.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не встановила достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» залишити без задоволення.

РішенняМежівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев

В. С. Жданова

Є. В. Коротенко