ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Справа № 902/104/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.,

представники учасників справи:

позивач- Якименко О.О.;

відповідач- Гончар О.І.;

третя особа 1- Онофрійчук М.С.;

третя особа - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Вінницької області апеляційні скарги Позивача- ОСОБА_1 та Відповідача- ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 08.02.2021, повний текст якого складено 18.02.2021, у справі №902/104/20 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом ОСОБА_1 м.Вінниця

до ОСОБА_2 м.Вінниця

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1. Публічне акціонерне товариство «Жорнище»

с.Жорнище Іллінецького р-ну Вінницької обл.

2. ОСОБА_3 м.Вінниця

про зобов`язання вчинити дії,-

В лютому 2020 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинити дії. Позов обґрунтовано тим, що відповідачі як афілійовані особи набули контрольний пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (надалі в тексті - Това-риство) без врахування інтересів інших акціонерів, зокрема, й Позивача, яка є власником пакета простих іменних акцій бездокументарної форми випуску ПАТ «Жорнище» в кількості 667185 штук, що еквівалентно 12,9126%. Разом з тим, при набутті контрольного пакету акцій Відповідачі не дотримались порядку вчинення дій з придбання акцій інших акціонерів, встановленого ст.ст.65, 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».(т.1, арк.справи 1-8).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.02.2021 відкрито провадження у справі №902/104/20, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Публічне акціонерне товариство «Жорнище». Крім того, ухвалою від 22.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 .(т.1, арк.справи 50-51; т.2, арк.справи 48-149).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.02.2021, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 15.08.2020 - позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 подати до Публічного акціонерного товариства «Жорнище» та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про укладення договору, за наслідками вико-нання якого, з урахуванням кількості акцій, які належать йому та його афілійованій особі ОСОБА_3 - він став власником контрольного пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Жорнище». Зобов`язано ОСОБА_2 подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Публічного акціонерного товариства «Жорнище» інформа-цію про набуття ним, з урахуванням кількості акцій, які належать йому та його афілійованій особі ОСОБА_3 - контрольного пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Жорнище» із зазначенням інформації про найвищу ціну, за якою він придбавав акції Товариства протягом 12 місяців, що передують дню набуття такого пакета акцій включно з днем набуття та дати набуття такого пакета. Разом з тим, суд відмовив у задоволенні позову в частині зобов`язання ОСОБА_2 протягом двох робочих днів з дати отримання інформації від нагля-дової ради ПАТ «Жорнище» про ціну придбання акцій, визначену відповідно до ч.2, 3 ст.65 Закону України «Про акціонерні товариства», запропонувати всім акціонерам придбати у них акції ПАТ «Жорнище», щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), шляхом надсилання до Това-риства публічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів-власників акцій ПАТ «Жорнище» про придбання належних їм акцій (оферти).(т.3, арк.справи 85-91).

Рішення обґрунтоване тим, що Відповідач- ОСОБА_2 не виконав обов`язку, встановленого приписами ч.ч.1-2 ст.65 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) щодо зобов`язання подати до товариства та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про укладення догово-ру протягом одного робочого дня з дати укладення нею договору, за наслідками виконання якого вона з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стане (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій приватного акціонерного товариства (а у разі набуття контрольного пакета акцій в результаті придбання акцій у процесі емісії - з дати депо-нування глобального сертифіката за таким випуском акцій), а також зобов`язання в одноденний строк з дня набуття нею права власності на контрольний пакет акцій подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Товариства інформацію про набуття нею такого пакета із зазначенням інформації про найвищу ціну, за якою вона придбавала акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують дню набуття такого пакета акцій включно з днем набуття, та дати набуття такого пакета. Однак зобов`язавши Відповідача запропонувати всім акціонерам придбати акції товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), шляхом надсилан-ня до товариства публічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів-власників акцій това-риства про придбання належних їм акцій (оферти), зважаючи що така вимога ставиться у пряму залежність від виконання обов`язку встановленого ч.ч. 1, 2 ст.65 Закону, а в добровільному порядку Відповідачем таку вимогу не виконано, то задоволення відповідної вимоги можливе після набрання рішенням у даній справі законної сили за фактом виконання відповідного обов`язку. При цьому необхідним є дотримання процедури, що передує такій пропозиції для визначення та затверд-ження ринкової вартості акцій. Разом із тим рішення суду не може бути актом регулюванню будь-яких правовідносин, які ще не відбулися. Тому в цій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, Позивач та Відповідач подали скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд не врахував, що при невиконанні Відповідачем обов`язку, передбаченого ч.4 ст.65 Закону України «Про акціонерні товариства», Позивач терпить позбавлення права щодо викупу його акцій. Тобто господарський суд прийняв рішення, яке не поновлює порушене право Позивача. Судове рішення не є ефективним засобом правового захисту, а отже - не відповідає вимогам ст.ст. 2, 5, 236 ГПК України. Апелянт вважає безпідставним посилання суду на передчас-ність покладення на Відповідача такого зобов`язання, оскільки такий висновок не відповідає суті справи. Зобов`язання виникло у Відповідача ще в 2018 році при набутті ним контрольного пакету акцій ПАТ «Жорнище». Крім того, враховуючи не зовсім повне та завершене рішення суду та з урахуванням позиції Відповідача, який категорично відмовляється виконувати свої зобов`язання по цій справі, стає абсолютно очевидним, що після завершення розгляду цієї справи Позивач буде змушений звертатись до суду з позовом до ОСОБА_2 фактично із тією самою метою - поновлення порушеною права, але така ситуація не буде відповідати не тільки вищевказаним вимогам законів та практиці Верховного Суду, але й буде порушувати принцип процесуальної економії. Врахо-вуючи викладене, Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.(т.3, арк. справи 113-117).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, Відповідач наго-лошує на упередженості судді Тварковського А.А. при розгляді даної справи. Відповідач вважає порушенням його права на захист розгляд справи без участі його представника. Апелянт звертає увагу, що Позивач звертаючись із таким позовом наносить ПАТ «Жорнище» майнову шкоду та зловживає правом і використовує приватно-правовий інструментарій всупереч його призначенню. Крім того, апелянт наголошує, що позовна заява ОСОБА_1 містить доводи, що є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу дій інших акціонерів на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 . Безпосередньо ОСОБА_1 не є потерпілою від дій інших акціонерів, оскільки їй не спричинено негативного впливу і вона не зазнала жодної реальної шкоди.(т.3, арк.справи 130-154).

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апе-ляційне провадження у справі №902/104/20 за скаргами Позивача та Відповідача, крім того, вирішено розглядати скаргу ОСОБА_2 в межах одного апеляційного провад-ження зі скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою від 11.05.2021 відкладено розгляд справи на 20.05.2021.(т.3, арк.справи 126, 188, 216).

05.05.2021 надійшов відзив Позивача, в якому він просить відмовити у задоволенні апеля-ційної скарги Відповідача та додатково підтримує свою апеляційну скаргу.(т.3, арк.справи 200-206).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 11 та 20 травня 2021 року представник Позивача посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, наголошував на необхідності задоволення позову в повному обсязі та скасуванні рішення в частині відмови.

Представник Відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги Позивача, вва-жаючи позов безпідставним, просив суд скасувати рішення суду першої інстанцї та відмовити у задоволенні позову.

Представник Третьої особи-1 надав пояснення щодо апеляційних скарг.

Третя особа-2 не забезпечила явку свого представника у судові засідання апеляційної інстан-ції, причин неявки суду не повідомила.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Жорнище» є юридичною особою України, що здійснила випуск простих іменних акцій. Акціонерами Публічного акціонер-ного товариства «Жорнище» є, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .(т.1, арк.справи 28).

Матеріали справи свідчать, що згідно інформації з виписки про стан рахунку в цінних паперах на 15.02.2019 та Інформацією станом на третій квартал 2019 року Державної установи «Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України» (SMIDA):

- ОСОБА_1 є власником пакета простих іменних акцій бездокументарної форми випуску в кількості 667185 шт., що становить 12,9126%;

- ОСОБА_2 є власником пакета простих іменних акцій бездокументарної форми випуску в кількості 1704683 шт., що становить 39,9922%;

- ОСОБА_3 є власником пакета простих іменних акцій бездокументарної форми випуску в кількості 1070635 шт., що становить 20,7209%.(т.1, арк.справи 17-20).

Позивач зазначає, що діючи спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як афілійовані особи станом на 3-й квартал 2018 року набули контрольний пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Жорнище», внаслідок чого всі інші акціонери втратили мож-ливість будь-якого впливу на діяльність Товариства. Однак при набутті контрольного пакету акцій у таких осіб виникло зобов`язання щодо вчинення дій з придбання акцій інших акціонерів в порядку, передбаченому ст.ст. 65-652 Закону України «Про акціонерні товариства», що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинено не було. При цьому, як підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , останній є сином ОСОБА_2 .

Вказаний факт визнається Відповідачем у відзиві на позовну заяву, відтак в силу приписів ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

Крім того, матеріалами справи стверджено, що набуття контрольного пакету акцій відбулось внаслідок укладення ОСОБА_2 -покупцем та ОСОБА_4-продавцем Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ194 від 24.07.2018 та з урахуван-ням кількості акцій, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дату укладення такого договору. Отже, моментом виникнення спірних правовідносин є 24.07.2018.(т.2, арк.справи 36).

Враховуючи бездіяльність Відповідача, Позивач з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить суд зобов`язати ОСОБА_2 :

- подати до ПАТ «Жорнище» та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про укладення договору, за наслідками виконання якого, з урахуванням кількості акцій, які належать йому та його афілійованій особі ОСОБА_3 - він став власником контрольного пакета акцій ПАТ «Жорнище»;

- подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ПАТ «Жорнище» інформацію про набуття ним, з урахуванням кількості акцій, які належать йому та його афілійова-ній особі ОСОБА_3 , контрольного пакета акцій ПАТ «Жорнище» із зазна-ченням інформації про найвищу ціну, за якою він придбавав акції ПАТ «Жорнище» протягом 12 місяців, що передують дню набуття такого пакета акцій включно з днем набуття, та дати набуття такого пакета;

- протягом двох робочих днів з дати отримання інформації від наглядової ради ПАТ «Жор-нище» про ціну придбання акцій, визначену відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.65 Закону України «Про акціонерні товариства», запропонувати всім акціонерам придбати у них акції ПАТ «Жорнище», щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), шляхом надсилання до ПАТ «Жорнище» пуб-лічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів-власників акцій ПАТ «Жорнище» про прид-бання належних їм акцій (оферти).(т.1, арк.справи 50-51, т.2, арк.справи 48-149).

Як зазначалось вище, господарський суд Вінницької області рішенням від 08.02.2021 задо-волив позов частково.(т.3, арк.справи 85-91).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга Позивача безпідставна та не підлягає задоволенню, однак скарга Відповідача обґрунтована, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволен-ню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є зобов`язання вчинити дії спрямовані на відновлення корпоратив-них прав Позивача.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнан-ня або оспорювання.(ст.15 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.16 ЦК України. Так, спо-собами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до пору-шення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення пра-вовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) від-шкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездільнос-ті органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого само-врядування, їхніх посадових і службових осіб. Належним в розумінні ст.16 ЦК України є спосіб захисту внаслідок застосування якого відновлюються порушені або оспорювані права чи охороню-вані законом інтереси позивача. З цією метою слід з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Аналогічно врегульовано способи захисту свого порушеного права у статті 20 Господарсько-го кодексу України (надалі в тексті - ГК України). Так, кожний суб`єкт господарювання та спожи-вач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'-єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або част-ково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарю-вання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господа-рювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присуд-ження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських сан-кцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, перед-баченими законом.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряд-жатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбав-лений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати еко-логічну ситуацію і природні якості землі.

У справі що розглядається, спір виник через неправомірні, на думку Позивача, дії Відпові-дача, які виразились у невиконанні приписів статті 65 Закону України «Про акціонерні товариства».

Таким чином, звернення до суду з даним позовом має на меті захист корпоративних прав Позивача.

При вирішенні корпоративного спору господарському суду слід встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх пору-шення або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало про-типравного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами проце-суального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним бла-гом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Розглядаючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що наявність права на пред`яв-лення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права. Так, вирішуючи пере-даний на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єк-тивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої виз-начається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, корпоративні права - це сукупність прав учасника юридичної особи, зміст яких визначається її організаційно-правовою формою та установчими документами, корпоративні права (в тому числі майнові права та обов`язки учасника товариства) є об`єктами цивільних прав (майном), а тому підлягають захисту у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства» (надалі в тексті - Закон) акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акці-ями.

Статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено права акціонерів - влас-ників простих акцій, зокрема, кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціо-неру надається однакова сукупність прав, включаючи права на участь в управлінні акціонерним товариством. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передба-чені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

За приписами частин 1 та 2 статті 65 Закону особа (особи, що діють спільно) протягом одного робочого дня з дати укладення нею договору, за наслідками виконання якого вона з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стане (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій приватного акціонерного товариства (а у разі набуття конт-рольного пакета акцій в результаті придбання акцій у процесі емісії - з дати депонування глобаль-ного сертифіката за таким випуском акцій), зобов`язана подати до товариства та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про укладення такого договору.

Товариство не пізніше 24 години наступного робочого дня в одноденний строк зобов`язане розмістити зазначене повідомлення на веб-сайті товариства та у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів або через особу, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників фондового ринку.

Особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій приватного акціонерного товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій приватного акціонерного товариства, в одноденний строк з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов`язана подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та товариства інформацію про набуття нею такого пакета із зазначенням інформації про найвищу ціну, за якою вона придбавала акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують дню набуття такого пакета акцій включно з днем набуття, та дати набуття такого пакета.

Товариство в одноденний строк зобов`язане розмістити зазначену інформацію на веб-сайті товариства та у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів або через особу, яка провадить діяльність з оприлюд-нення регульованої інформації від імені учасників фондового ринку.

Наглядова рада (або виконавчий орган товариства, якщо утворення наглядової ради не перед-бачено статутом товариства) не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання такої інформації має затвердити ринкову вартість акцій та повідомити її особі (особам, що діють спільно), зазначеній в абзаці першому цієї частини.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як афілійовані особи станом на 3-й квартал 2018 року набули контрольний пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Жорнище» - у них виникло зобов`язання вчинити певні дії та придбати акції інших акціонерів в порядку, передбаченому ст.ст. 65-652 Закону України «Про акціонерні товариства».

ОСОБА_1 вважає, що її порушені права можуть бути відновлені у разі задово-лення позову та зобов`язання ОСОБА_2 :

- подати до ПАТ «Жорнище» та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про укладення договору, за наслідками виконання якого, з урахуванням кількості акцій, які належать йому та його афілійованій особі ОСОБА_3 - перший став власником контрольного пакета акцій ПАТ «Жорнище»;

- подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ПАТ «Жорнище» інформацію про набуття ним, з урахуванням кількості акцій, які належать йому та його афілійо-ваній особі ОСОБА_3 , контрольного пакета акцій ПАТ «Жорнище» із зазначенням інформації про найвищу ціну, за якою він придбавав акції ПАТ «Жорнище» протягом 12 місяців, що передують дню набуття такого пакета акцій включно з днем набуття, та дати набуття такого пакета;

- протягом двох робочих днів з дати отримання інформації від наглядової ради ПАТ «Жорнище» про ціну придбання акцій, визначену відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.65 Закону України «Про акціонерні товариства», запропонувати всім акціонерам придбати у них акції ПАТ «Жорнище», щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), шляхом надсилання до ПАТ «Жорнище» пуб-лічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів-власників акцій ПАТ «Жорнище» про прид-бання належних їм акцій (оферти).

Разом з тим, відповідно до п.1, ч.9 ст.65 Закону положення цієї статті не поширюються на особу (осіб, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, що належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій товариства, у разі якщо така особа на дату, передбачену частиною 1 цієї статті, вже є власником контрольного пакета акцій з урахуванням кількості акцій, що належать їй та/або її афілійованим особам.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивач не довів, а матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача разом із афілійованими особами контрольного пакета акцій станом на дату звернення до суду із позовом та станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в повному обсязі, колегія суддів виходить з того, що закон є цілісним документом і всі його положення мають розглядатися у взаємозв`язку, системно.

За змістом п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 50 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 654 Закону передбачено наслідки недотримання вимог щодо виконання обов`язків власником контрольного пакета акцій, значного контрольного пакета акцій або домінуючого контрольного пакета акцій товариства. Так, за приписами частини 1 вказаної статті особа (особи, що діють спільно), яка прямо або опосередковано набула з урахуванням кількості акцій, що належать їй та її афілійованим особам, право власності на контрольний пакет акцій товариства та не виконала обов`язки, передбачені статтями 65 і 651 цього Закону, має право голосу лише за акціями, що становлять 50 відсотків акцій товариства, до моменту виконання від-повідних обов`язків. При цьому інші акції такого товариства, що прямо або опосередковано нале-жать таким особам, не дають права голосу та не враховуються при визначенні кворуму до моменту виконання такими особами обов`язкових дій, передбачених статтями 65 і 651 цього Закону.

Рішення загальних зборів акціонерів, прийняті з використанням акцій, що відповідно до частини першої цієї статті не дають права голосу, та за умови невикористання яких рішення загаль-них зборів були б іншими, не мають юридичної сили.(ч.2 ст.65 Закону).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов'-язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у звязку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов`язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає зазначеним нормам законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, які не передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК Украї-ни та статтею 20 ГК України, та не випливають із положень законодавства.

Враховуючи наведені приписи Закону та оцінюючи їх в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що єдиним наслідком недотримання особою вимог щодо виконання обов`язків власника контрольного пакета акцій є відсутність права голосу та неврахування таких акцій при визначенні кворуму у разі проведення загальних зборів Товариства.

Натомість, на переконання апеляційного суду, інших правових наслідків для решти акціо-нерів жодною нормою не передбачено, оскільки зміна складу акціонерів у 2018 році не призвела до зміни обсягу прав i обов`язків Позивача, а задоволення позову та зобов`язання Відповідача вчинити певні дії не призведе до зміни складу акціонерів та їх часток після набрання судовим рішенням законної сили, що зумовлює висновок про безпідставність позовних вимог і відмову у задоволенні позову в повному обсязі та часткове скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання Відповідача у апеляційній скарзі на упередженість судді Тварковського А.А. при розгляді даної справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява №7577/ 02) від 03.05.2007 суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п.1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з уста-леною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно установлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та пове-дінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпе-чував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24.02.1993, Series A N255, пп.28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п.42, ECHR 2000-XII). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єк-тивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява №73797/01, п.119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10.06.1996 у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п.32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійсню-ватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява №65411/01, п.62, ECHR 2006-XIII).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду чи судді-члену колегії на підставі особис-тих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою суду першої інстанції від 08.07.2020 заяву ОСОБА_2 про відвід судді Тварковського А.А. від розгляду справи №902/104/20 зали-шено без розгляду, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до розширення підстав незгоди з рішенням.

Крім того, безпідставними є посилання Відповідача на порушення його права на захист розглядом справи без участі його представника, оскільки розгляд справи тривав майже рік з 26.02. 2020 по 08.02.2021, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу в судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову - не є підставою для відкладення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апе-ляційної скарги Відповідача та скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом пер-шої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Натомість апеляційна скарга Позивача безпідставна.

Крім того, з огляду на задоволення апеляційної скарги на підставі статті 129 ГПК України з ОСОБА_1 належить стягнути на користь ОСОБА_2 6 306 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги

Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284, 287 Господарського процесуа-льного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 08.02.2021 у справі №902/104/20 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Він-ницької області від 08.02.2021 у справі №902/104/20 задоволити.

3. Рішення господарського суду Вінницької області від 08.02.2021 у справі №902/104/20 скасувати в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 6 306 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідного наказу.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верхов-ного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

8. Матеріали справи №902/104/20 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.