Справа № 2-а-2008\2010 р.                                                                  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2 квітня   2010 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

                                     Судді Тарасенко Л.М.  

         розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги  «Дітям війни»

 встановив:

ОСОБА_1  звернувся  з адміністративним позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова,  в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених  прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2008 р. до 31.12.2009 року, зобов'язати відповідача нарахувати на його  користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за  період з  01.01.2008 року  до 31.12. 2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він  належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, а відповідач всупереч Рішень Конституційного Суду України не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Про порушення його прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України тривало понад півтора року, йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідача рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, відповідач вважає фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та відповідно до якого, кошти пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України. Вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат  особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Також відповідач у запереченнях зазначив, що позивач протягом 2008 року отримував надбавку як дитина війни, про що надав відповідну довідку.

Позивач ОСОБА_1  просив  суд   розглядати  справу  у його  відсутності.

Відповідач до судове засідання не з’явився,  надав заяву в якій прохав суд розглянути справу без участі його представників в судовому засіданні. Також надав письмові заперечення на позов в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на те, що будь-яких порушень прав позивача з боку відповідача не було.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, в порядку письмового провадження, на підставі наявних  у справі доказів та виходячи із встановлених обставин справи. Суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Позивач має статус «Дитини війни», що також підтверджується посвідченням № 717135 від 29 серпня 2005 року.   Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова , встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позовні  вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати їй  в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України  в Фрунзенському районі м. Харкова.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, відповідно до ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, відповідачем не нараховані та несплачене позивачу підвищення  до пенсії за період з травня 2008 року по грудень 2008 року, яке відповідно до встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком повинно складати: у травні, червні 2008 р. (481 х 30 % х 2 місяць - (2місяць  х 48,10));  у липні, серпні, вересні (482 х 30 %  х 3 місяць - (48,2 х 3 місяць)): у жовтні, листопаді, грудні 2008 року (498 х 30%  х 3 місяць – (49,8 х 3 місяць)).

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.  

При нарахуванні надбавки до пенсії особам, що підпадають під дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в 2009 році відповідач  керується постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року. В зазначеній постанові  передбачено, що з 22 травня 2008 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах: з 22 травня – 48 грив.10 коп., 1 липня – 48 грив.20 коп., з 1 жовтня – 49 грив. 80 коп.

Відповідно до ч 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з положеннями ч 4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності  нормативно-правового акта  Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість   якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру надбавки до пенсії позивачеві в 2009 році застосуванню підлягає ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», а не наведена вище Постанова КМУ, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин з 1 січня 2009 року відповідач був повинен нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, яке відповідно до встановленого  законодавством розміру  мінімальної пенсії за віком повинно складати 544 грив. х 30% щомісяця.  Різниця між виплаченою та не виплаченими сумами повинна бути виплачена на користь позивача.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

         Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

          Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються  управліннями Пенсійного фонду України.

           Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

         Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та  визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова , по не виконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.  

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова і  підвищення до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Захист прав, свобод та інтересів осіб є наявним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення,

Суд вважає необхідним зобов»язати відповідача  провести перерахування та сплату соціальної допомоги з 1 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року.

Відповідно до ст.100 КАС України – пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо  на цьому наполягає одна із сторін. В своїх запереченнях відповідач не наполягає на  застосуванні  ст. ст. 99 -100 КАС України. Крім цього, у відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.

 На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

            Позовні вимоги ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги – задовольнити частково.

  Визнати протиправною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова щодо не нарахування ОСОБА_1  доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період  з 22 травня 2008 року по 31 грудня  2008 року, за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня  2009 року.

                Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_1   підвищення до пенсії              передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»  виходячи  із  мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»  за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум.  

            В іншій частині позовних вимог  ОСОБА_1  - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

   Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного  суду через Фрунзенський  районний суд  м.Харкова  шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

                                      Суддя -