ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/24743/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайфорт" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайфорт" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайфорт" (далі - ТОВ "Скайфорт", позивач) з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент ДАБІ м. Києва, відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту ДАБІ м. Києва від 22.04.2020 №83 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваного наказу, оскільки він був прийнятий без проведення перевірки дотримання містобудівного законодавства, а в його основу покладена інформація з листів, які не можуть вважатися належними доказами порушення вимог чинного законодавства. При цьому, в наказі не зазначено конкретної підстави для скасування права на початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач, зокрема зазначає, що припис Департаменту ДАБІ м. Києва від 10.05.2018, на який суд першої інстанції посилається, обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваного наказу скасований у судовому порядку на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №640/18901/18.

Крім того, усі наведені в акті перевірки порушення, а саме відсутність окремих документів щодо технічних умов виявлення яких стало підставою для видачі вказаного припису спростовуються наданими до позовної заяви документами, що підтверджує відсутність в діях позивача порушень містобудівного законодавства.

Крім того, скаржник зазначає, що виданню оскаржуваного наказу не передувало жодних заходів державного архітектурно-будівельного контролю на підставі, яких можна було б встановити факт порушення позивачем містобудівного законодавства, як-то проведення планової або позапланової перевірки.

В обґрунтування підстав прийняття оскаржуваного наказу зазначено акт перевірки, припис та листи . Водночас, на переконання позивача такі документи не можуть бути розцінені як підстава для прийняття такого наказу, оскільки припис від 10.05.2018 скасований на підставі рішення суду, а листи комунальних підприємств щодо технічних умов не є формою архітектурно-будівельного контролю.

Також апелянт зазначає, що після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації у відповідача відсутні повноваження на скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт, оскільки останнє вичерпало свою дію фактом виконання.

Поряд з тим, суд першої інстанції під час розгляду справи зазначеного не врахував, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови, укладеного до 22.10.2015 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0030), індексний номер витягу 46146327 від 22.10.2015, номер запису про інше речове право 11716278, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 756684580000, ТОВ «Скайфорт» отримало містобудівні умови та обмеження для будівництва житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1 .

28 грудня 2019 року ТОВ «СКАЙФОРТ» подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 від 28.12.2019 №KB 061193622224, яке зареєстровано автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру.

19 лютого 2020 року ТОВ «СКАЙФОРТ» через електронний кабінет подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 від 19.02.2020 № KB 141200501485, яка зареєстрована автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру.

Водночас 22.04.2020 відповідачем видано наказ №83 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта», яким:

- скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » від 28.12.2019 №КВ 061193622224, замовник - ТОВ «Скайфорт»;

- скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » від 19.02.2020 №КВ 141200501485. Замовник - ТОВ «Скайфорт»;

- Управлінню дозвільних процедур доручено забезпечити невідкладне направлення копії наказу до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для виключення запису щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 28.12.2019 №КВ 061193622224 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 19.02.2020 №КВ 141200501485 з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

В оскаржуваному наказі зазначено, що його було прийнято відповідно до частини восьмої статті 36 та частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (Постанова КМУ від 13.04.2011 №466) на підставі не виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.05.2018 та листів КП «СУППР» від 30.01.2020 №324-08/80, ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31.01.2020 №073/724, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 24.02.2020 №01/2/03/7270, Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.08.2018 №8-10-0.441-12937/2-18, Міністерства культури, молоді та спорту України від 28.02.2020 №3306/6.11.1 та від 01.02.2019 №104/10-2/61-19, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 16.08.2018 №482-ДК/401/АП/09/01/-18, акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктами містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 25.09.2018.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою позивача було установлено порушення вимог законодавства в сфері містобудівних умов, у зв`язку із чим видано обов`язковий до виконання припис про усунення встановлених порушень. Ураховуючи те, що на момент розгляду справи позивачем не надано доказів скасування указаного припису або виконання його вимог підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначені Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI).

За змістом частин першої-третьої статті 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною сьомою статті 36 Закону №3038-VI установлено, що право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Відомості про скасування права на виконання будівельних робіт вносяться до реєстру.

Згідно з частиною восьмою статті 36 Закону №3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Відповідно до статті 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частинами другою та третьою статті 39-1 Закону №3038-VI встановлено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Замовник будівництва після скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, або декларації про готовність об`єкта до експлуатації може повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт (далі - Порядок №466) згідно пункту 1 якого, цей Порядок визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно пункту 15 Порядку №466 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, також може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт особисто або рекомендованим листом з повідомленням чи через електронний кабінет; отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником будівництва; встановлення під час проведення перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держсервісбуд не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації повідомлення вносить до реєстру відповідний запис.

Про скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово в паперовій або електронній формі через електронний кабінет повідомляє замовнику протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Замовник будівництва після скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, може повторно надіслати повідомлення згідно з вимогами, встановленими пунктом 13 цього Порядку.

Відповідно до пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (далі - Порядок №461) цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - об`єкти).

Пунктом 22 Порядку №461 установлено, що разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово в паперовій або електронній формі через електронний кабінет повідомляє замовнику (його уповноваженій особі) протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що виключною підставою для скасування повідомлення про початок будівельних робіт та/або декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, яке охоплює такі випадки: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження.

Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.

Наведені правові норми передбачають виникнення в органу державного архітектурно-будівельного контролю права на скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації у випадку виявлення відповідним органом даних, що дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Комплексний аналіз положень пункту 15 Порядку №466 та пункту 22 Порядку №461, дають підстави для висновку, що виявлення недостовірних даних у повідомленні та/або декларації може мати місце не лише за наслідками архітектурно-будівельного контролю, а й за результатами отримання контролюючим органом відомостей, що вказують на такі обставини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2018 року, справа №826/8556/17.

Отже, доводи позивача про те, що порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю шляхом проведення перевірок має бути дотримано й у випадку скасування реєстрації повідомлення або декларації не ґрунтується в повній мірі на вимогах законодавства.

На правильність такого висновку вказують і вищезгадані положення абзаців 6-10 пункту 15 Порядку №466, які передбачають, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано за наслідками виявлення недостовірних даних у ньому, а також за наслідками перевірки. Крім того, на відміну від приписів Порядку №466, норми п. 22 Порядку №461 обмежуються лише вказівкою на те, що виявлення недостовірних відомостей у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, які свідчить про самочинний характер такого будівництва, є підставою для скасування реєстрації такого документа.

Отже, законодавець передбачив можливість скасування реєстрації як повідомлення про початок будівельних робіт, так і декларації про готовність об`єкта до експлуатації за наслідками виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних відомостей у поданих документах, які дають підстави вважати, що об`єкт, який будується, або збудований належить до об`єктів самочинного будівництва.

При цьому колегія суддів наголошує що реєстрація повідомлення та декларації може бути скасована лише у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, а не у випадку наявності будь-яких недостовірних даних у поданих замовником документах.

Як убачається з матеріалів справи як на підставу для прийняття наказу про скасування права на початок виконання будівельних робіт набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, Департамент ДАБІ м. Києва серед іншого посилався на інформацію зазначену в листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.08.2018 №8-10-0.441-12937/2-18.

Копія указаного листа надана відповідачем та долучена судом першої інстанції до матеріалів справи.

Як убачається з указаного листа Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на підставі листа Департаменту ДАБІ м. Києва від 31.07.2018 №073-7186 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт перевірки від 16.08.2018 №482-ДК/401/АП/09/01/-18.

Згідно вказаного акта, під час перевірки встановлено, що на момент проведення перевірки на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:119:0030) проводяться будівельні роботи з будівництва житлового будинку, працює будівельна техніка. Ділянка огороджена парканом, встановлені ворота для в`їзду техніки, доступ на ділянку обмежений. На земельній ділянці встановлено павільйон - відділу продажу квартир у житловому комплексі «Клубний будинок « Podilsky ».

У відповідності до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

На переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції, лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а також складений його уповноваженими працівниками акт обстеження земельної ділянки, входять до складу документів, на підставі зафіксованих відомостей в яких органом державного архітектурно-будівельного контролю може бути встановлено недостовірність зазначених у повідомленні та декларації даних.

Зі змісту містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 06.09.2016 №869/16/12 убачається, що цільове призначення земельної ділянки, за вказаною адресою - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); функціональне призначення - територія належить до території житлової садибної забудови відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року.

Разом з тим, за результатами обстеження указаної земельної ділянки земельним інспектором було встановлено, що ТОВ «Скайфорт» здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку, підтвердженням чого також є повідомленням про початок виконання будівельних робіт від 28.12.2019 згідно якого, загальна площа об`єкта будівництва складає 2246,69 м.кв., кількість квартир у житловому будинку - 2. Отже, ТОВ «Скайфорт» здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, яка відповідно до її цільового призначення є земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином, ТОВ «Скайфорт» здійснює будівництво об`єкта на земельній ділянці з порушенням її цільового призначення.

Окрім того, Департаментом ДАБІ м. Києва у період з 12.09.2018 по 25.09.2018 проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Скайфорт» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за результати якої складено акт від 25.09.2018 б/н.

Як убачається з акта позапланової перевірки від 25.09.2018 Департаментом ДАБІ у м. Києві зазначено про порушення замовником вимог законодавства, а саме здійснення будівництва на земельній ділянці не за її цільовим призначенням.

Додатковим підтвердженням порушення позивачем цільового призначення земельної ділянки також є наявні в матеріалами справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких у будинку по АДРЕСА_1 було зареєстровано право власності на 45 об`єктів нерухомості - квартир.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваний наказ містить посилання на акт перевірки від 25.09.2018, а тому доводи апеляційної скарги з приводу того, що наказ від 22.04.2020 №83 прийнятий за відсутності здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю є безпідставними.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника щодо неможливості врахування вказаного акта перевірки, у зв`язку із тим, що від моменту його складання до моменту прийняття оскаржуваного наказу пройшов значний час та змінилися обставини, оскільки позивачем не надано доказів усунення порушень вимог законодавства щодо використання земельної ділянку не за її цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Статтею 38 ЗК України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

З наведених положень ЗК України вбачається, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №813/2946/17.

Статтею 373 ЦК України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

За змістом статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наведені норми права дають підстави для висновку, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 520/8970/18.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Класифікації видів цільового призначення класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Пунктом 1.3 КВЦПЗ передбачено, що остання застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів (пункт 1.4).

Розділом II Класифікації видів цільового призначення земель визначено класифікацію видів цільового призначення земель, серед яких у секції В зазначено, що землі житлової забудови - це землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва, а землі громадської забудови - це землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування).

Із змісту розділу II Класифікації видів цільового призначення земель у секції В за кодом 02.03 вказано землі житлової забудови «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку», натомість у цій же секції за кодом 02.01 вказано землі «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Тобто вказані види цільового призначення земельної ділянки для житлової забудови відрізняються.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 23.12.2019 року у справі № 813/2946/17.

З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на якій позивачем здійснюється будівництво, фактичним намірам забудови, що є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, оскільки він будується на земельній ділянці не відведеній для цієї мети.

Указаний висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 15.07.2020 у справі № 826/1419/18.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ Департаменту ДАБІ у місті Києві прийнятий правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» де ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції на предмет дотримання ним норм матеріального та процесуального права, необхідно зазначити таке.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, однак обґрунтовуючи відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Так, суд першої інстанції, зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу Департаменту ДАБІ м. Києва стало невиконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.05.2018, доказів оскарження чи скасування якого позивачем не надано.

Водночас судом першої інстанції залишено поза увагою обставини того, що вказаний припис не був єдиною підставою для прийняття наказу Департаменту ДАБІ м. Києва від 22.04.2020 №83 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта».

Крім того, припис Департаменту ДАБІ м. Києва від 10.05.2018 скасований у судовому порядку на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №640/18901/18, що спростовує висновки суду першої інстанції про його чинність.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд першої інстанції під час розгляду цієї справи вказаного дотримався не в повній мірі, оскільки відмова у задоволенні позовних вимог ґрунтувалася на висновках, які не відповідають обставинам справи.

За правилами статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Ураховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає зміні в частині мотивів його ухвалення.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайфорт" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко