УХВАЛА

31 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/24550/13

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року

у справі № 910/24550/13

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод",-

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2014, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (далі - ПАТ "КЮЗ", боржник); введено процедуру розпорядження майном ПАТ "КЮЗ".

28.07.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "КЮЗ".

Ухвалою Господарського суду м. Києва попереднього засідання господарського суду м. Києва від 16.02.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "КЮЗ".

Постановою Господарського суду м. Києва від 15.04.2015, зокрема, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2016, зокрема, задоволено клопотання ліквідатора ПАТ «КЮЗ». Надано дозвіл на реалізацію заставного майна банкрута у спосіб визначений рішенням комітету кредиторів ПАТ «КЮЗ» від 18.10.2016 в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів, а саме: ЛОТ № 1 Товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які знаходяться в заставі у ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії») за початковою ціною 1057960,47 грн, ЛОТ № 2 Товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які знаходяться в заставі у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») за початковою ціною 13972101,39 грн, ЛОТ № 3 Цінні папери (акції), що перебувають на балансі ПАТ «КЮЗ» за початковою вартістю 4694752,55 грн, ЛОТ № 4 Будівлі, споруди, виробниче і побутове обладнання, меблі оргтехніка, товарна продукція та інше майно), а також цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі ПАТ «КЮЗ» за початковою вартістю 216264773,81 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 відмовлено ПАТ "Сбербанк" в задоволенні клопотання про призначення незалежної оцінки, відмовлено ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 скасовано, прийнято у відповідній частині нове рішення, яким: відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора ПАТ "КЮЗ" про надання дозволу на реалізацію заставного майна банкрута у спосіб визначений рішенням комітету кредиторів ПАТ "КЮЗ" від 18.10.2016 в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів; задоволено клопотання ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про призначення незалежної (грошової) оцінки початкової вартості майна (майнових прав) ПАТ "КЮЗ", що підлягає реалізації в межах провадження у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2017 відмовлено ТзОВ "Медіа Мікс Україна" у прийнятті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 з посиланням на частині 3 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.06.2017 відмовлено ТзОВ "Еко-Лайт" у прийнятті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 з посиланням на частину 3 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 заяву ТзОВ "Фаст Вотер СТ" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 задоволено. Скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017. Ухвалено нове судове рішення, яким ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016, якою задоволено клопотання ліквідатора ПАТ "КЮЗ" та надано дозвіл на реалізацію заставного майна банкрута у спосіб визначений рішенням комітету кредиторів ПАТ "КЮЗ" від 18.10.2016 в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів, залишено без змін; ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016, якою відмовлено ПАТ «Сбербанк» в задоволенні клопотання про призначення незалежної (грошової) оцінки майна банкрута, відмовлено ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у справі з поставленням на її вирішення питання визначення ринкової вартості майна боржника, переданого на реалізацію, залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.202, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції; скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення, яким заяву ТзОВ "Фаст Вотер СТ" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 залишити без задоволення; постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017, залишити без змін.

14.05.2021 року до Верховного Суду від ТзОВ "Фаст Вотер СТ" надійшло заперечення на касаційну скаргу з проханням відмовити у відкритті касаційного провадження. Заперечення мотивоване тим, що об`єктом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року яка ухвалена за результатами перегляду ухвал Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 року якими розглянуто клопотання ліквідатора про надання дозволу на реалізацію майна боржника, а також щодо відмови у задоволенні клопотань ПАТ "Сбербанк" та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у призначені незалежної грошової оцінки початкової вартості майна боржника, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Крім того, в Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" в редакції яка діяла на час прийняття ухвал Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 також не передбачалося можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції про надання дозволу на реалізацію майна боржника, а також відмови у задоволенні клопотань про призначення незалежної грошової оцінки початкової вартості майна боржника.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, виходячи з наступного.

Частина 7 статті 325 ГПК України передбачає, що судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто нормами процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставиться у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодекс України з процедур банкрутства).

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

Порядок оскарження судових рішень прийнятих у процедурі банкрутства визначений статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наведений в частині 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами. Жодних винятків для перегляду в касаційному порядку постанов суду апеляційної інстанції прийнятих за наслідками перегляду судових рішень у процедурі банкрутства за нововиявленими обставинами вказана норма не містить.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України», право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі «Monnell and Morris v. the United Kingdom» (§. 56) зазначалось, що спосіб у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (подібний висновок викладено в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).

Тобто, вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду після їх апеляційного перегляду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту.

В даному випадку об`єктом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 прийнята за результатами перегляду за нововиявленими обставинами Постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 постановлена за результатами апеляційного перегляду ухвал Господарського суду міста Києва від 21.11.2016, якими розглянуто клопотання ліквідатора про надання дозволу на реалізацію майна боржника, а також щодо відмови у задоволені клопотань ПАТ «Сбербанк» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у призначені незалежної грошової оцінки початкової вартості майна боржника, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судом також не встановлено можливості застосування до об`єкта касаційного оскарження положень пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 287 ГПК України.

Крім того, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції що діяла на час прийняття ухвал Господарського суду міста Києва від 21.11.2016, що були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, законодавцем було встановлено вичерпний перелік постанов суду апеляційної інстанції, які могли бути оскаржені в касаційному порядку.

Вказаним Законом також не передбачалось можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції про надання дозволу на реалізацію майна боржника, а також щодо відмови у задоволені клопотань про призначення незалежної грошової оцінки початкової вартості майна боржника.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на вказане судове рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

На підставі вищевикладеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року у справі № 910/24550/13 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, а відтак підлягають задоволенню заперечення ТзОВ "Фаст Вотер СТ" проти відкриття касаційного провадження у справі №910/24550/13 за касаційною скаргою АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року.

Крім того, у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі, Суд не розглядає клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року у справі № 910/24550/13.

На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, частиною 1 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року у справі № 910/24550/13.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Ткаченко Н.Г.