Справа № 368/922/20

2/368/127/21

Рішення

Іменем України

"28" травня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кириченка В.І.

при секретарі Трохименко Я.О.

з участю представника позивача - адвоката Клапчука Ф.П.

представника відповідача - адвоката Наріжнього О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду та просила визнати за нею право власності на 54/100 частин земельної ділянки площею 0,14 га, що складає площу 0,0756 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Мотивувала заяву тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають у спільній частковій власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Апеляційного суду Київської області від 12.02.2014 р. ОСОБА_1 , тобто Позивач є власником 54/100 частин вказаного житлового будинку. Відповідач є власником 46/100 частин житлового будинку.

Згідно з Державним актом на право власності на землю Серії І-КВ № 027070 від 24.05.1997 року, Відповідач є власником земельної ділянки загальною площею 0,14 га, на якій розташований житловий будинок, що належить позивачу і відповідачу на праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або Ті частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З наведених норм вбачається, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права власності на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, який на ньому розташований, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі

Відповідно до п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 809/48/18, набуття речового права на земельну ділянку особою, яка набула права власності на розміщене на ній нерухоме майно, відбувається шляхом переходу від попереднього власника (користувача) земельної ділянки.

Таким чином, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі або споруди. Стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю, що на ній розташована.

Оскільки Позивач на підставі рішення суду набула право власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вона має право на визнання за нею права власності на пропорційну частину земельної ділянки, яка є необхідною для обслуговування належної їй частини житлового будинку.

Враховуючи, що Позивач є власником 54/100 частин житлового будинку, за нею має бути визнано право на 54/100 частин земельної ділянки під вказаним будинком, що становить 0,0756 га.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Клапчук Ф.П. позов підтримали та просили задоволити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Наріжній О.А. позов не визнали. Подали відзив в якому просили відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що згідно рішення народних депутатів 2 сесії 22 скликання Гребенівської сільської ради від 16/09/94 року ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку розміром 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території с. Гребені, Кагарлицького району, Київської області.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку розміром 0,1400 га для будівництва і обслуговування житлового будинку підтверджується також Державним актом серії «І-КВ» №02070, який було видано 24 травня 1997 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 226.

07.02.2015 року договором дарування було передано у власність вищевказану земельну ділянку відповідачу, що підтверджується договором дарування від 07.02.2015 року, виданим та посвідченим Приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Мозговим Є.В.

Відповідно до ч.1 ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Це право попереднього власника земельної ділянки не було обмежено і він, скористувавшись цим правом, подарував земельну ділянку мені способом передбаченим законом.

Так згідно ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Ст.41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 398/2621/15- ц від 13.06.2018. У своїй Постанові він зазначив «Будинок позивач не придбала, а набула право власності на нього в судовому порядку. а земельна ділянка належала на праві власності іншій особі - відповідачу, який набув право власності на неї, скориставшись своїм конституційним правом на приватизацію землі, яке надається йому тільки один раз. Представник управління Держгеокадастру в Олександрійському районі також пояснила, що зазначена земельна ділянка належить відповідачу на підставі державного акта на землю, отриманого в порядку приватизації, і тому вона не може бути передана судом позивачу, оскільки передбачений інший порядок вирішення цього питання через скасування рішення сільської ради про надання відповідачу земельної ділянки і скасування державного акта на зазначену земельну ділянку і тоді позивач зможе приватизувати цю земельну, а відповідач скористується своїм правом на приватизацію в іншому місці.»

Оскільки право власності ОСОБА_2 грунтується на законних підставах, то суд позбавлений законної можливості позбавити його права власності на спірну земельну ділянку.

Крім того рішення сільської ради про передачу у власність земельної ділянки є чинним і не скасованим. Державний Акт серії «I-КВ» №02070 є чинним і не скасованим.

Тому відповідно і договір дарування був укладений на підставах, що не суперечать закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також позивач не надав доказів про розмір земельної ділянки в межах, необхідних для обслуговування її частини будинку відповідно до положень ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України.

Також просив застосувати строк позовної давності так як позивач зареєструвала своє право власності на нерухоме майно 22.06.2017 року і з цього дня виникло право на звернення до суду за захистом порушених прав.

Судом встановлено слідуюче.

Згідно з Державним актом на право власності на землю Серії І-КВ № 027070 від 24.05.1997 року ОСОБА_1 став власником земельної ділянки загальною площею 0,14 га. для обслуговування будівель і господарських споруд у селі Гребені Кагарлицького району Київської області на підставі рішення Гребенівської сільської ради від 16.09.1994 року .

Згідно з рішенням Апеляційного суду Київської області від 12.02.2014 р. визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 на яке видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.06.2008 року , поділено в натурі домоволодіння з припиненням спільної сумісної власності. ОСОБА_1 , що є позивачем в цій справі власником виділено у власність 54/100 частин вказаного житлового будинку, а ОСОБА_1 виділено у власність 46/100 частин житлового будинку. Вказаний житловий будинок подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 побудували в шлюбі і про ці обставини спір відсутній.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 22.06.2017 року позивач зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна 54/100 частин вказаного житлового будинку з посиланням на вказане рішення апеляційного суду .

7.02.2015 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 46/100 частин вказаного житлового будинку і 7.02.2015 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 земельну ділянки загальною площею 0,14 га. для обслуговування будівель і господарських споруд у селі Гребені Кагарлицького району Київської області з кадастровим номером 3222282801:02:328:0008 .

Відповідно до ст.377 ч.1 ЦК України станом на 27.06.2008 року - дату придбання житлового будинку подружжям ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до ст.377 ч.1 ЦК України станом на 27.06.2008 року, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

На час будівництва житлового будинку подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 договором між собою не визначили розмір земельної ділянки який перейде від власника земельної ділянки ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в разі реалізації останньою права на визначення і виділ своє частки в спільному сумісному майні подружжя після закінчення будівництва житлового будинку , а тому у зв`язку з реалізацією останньою права на визначення і виділ своє частки в спільному сумісному майні подружжя до позивача ОСОБА_1 переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, але відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження розміру і меж земельної ділянки.

Відповідно до ст.49 ч.3 ЦПК України позивач до закінчення підготовчого засідання не подавав письмової заяви про зміну підстави позову шляхом доповнення обґрунтування позову , що 7.02.2015 року ОСОБА_3 незаконно подарував ОСОБА_2 земельну ділянки загальною площею 0,14 га. для обслуговування будівель і господарських споруд у селі Гребені Кагарлицького району Київської області з кадастровим номером 3222282801:02:328:0008 , а тільки клопотав про заміну неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_2 і це клопотання було задоволено судом, а тому вказаний договір не оспорювався і є дійсним.

Позивач посилається на положення ст.377 ЦК України і ст.120 ЗК України в редакції яка не діяла на час виникнення правовідносин 27.06.2008 року, а тому судом не застосовується. Висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 398/2621/15- ц від 13.06.2018 судом не застосовано так як підстави позову у вказаній справі інші.

Тому в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст.377 ч.1 ЦК України, ст.120 ч.1 ЗК України, 12, 81, 89, 263-265 ЦПК України,суд,-

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 31.05.2021 року.

Суддя В.І. Кириченко