Справа № 2-1249/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 червня 2010 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді – ЧАЙКА І.В. , за участю секретаря Грідіної Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балаклія Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и в:

26.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, в якій просить: визнати протиправною діяльність УПФ в Балаклійському районі Харківської області щодо не нарахування та не виплати пенсії виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2004 року по 27 серпня 2006 року, виходячи із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком; з 28 серпня 2006 року – виходячи із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком;

зобов’язати відповідача встановити підвищення до пенсії як інваліду армії, прирівняному до інваліда війни відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ІІІ групи - в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2004 року по 27 серпня 2006 року; і ІІ групи - в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 28 серпня 2006 року, та провести відповідні виплати;

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він був інвалідом ІІІ групи і є інвалідом ІІ групи, особою, яка постраждала внаслідок захворювання, отриманого при при виконанні обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеною до 1 категорії. Відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» він з 01 січня  2004 року має право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з 28 серпня 2006 року має право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Також, як інвалід війни, за період з 01 січня 2004 року по 27 серпня 2006 року, він, як інвалід ІІІ групи, має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, та починаючи з 28 серпня 2006 року, він, як інвалід ІІ групи, має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У зв’язку з тим, що пенсія не виплачувалась йому у належному розмірі, в березня 2010 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії, в чому йому було відмовлено. Таким чином відповідачем було порушено його права, гарантовані Конституцією та законами України.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що   позивач дійсно перебуває на обліку в УПФ та з 06.07.2005 року по 31.12.2005 року отримував пенсію за віком  згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV на підставі особистої заяви, та додаткову пенсію потерпілого внаслідок ЧАЕС І категорії відповідно до ст.ст.49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інвалід ІІІ групи в розмірі 50% від пенсіїї 19,91 грн. З 01.01.2006 року  на підставі особистої заяви позивач отримував пенсію, державну і додаткову, по інвалідності ІІІ групи відповідно до ст.ст.49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 28.08.2006 року , тобто з моменту встановлення йому інвалідності ІІ групи, отримує державну пенсію відповідно до ст.ст.49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію потерпілого внаслідок ЧАЕС внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач   вважає, що порушень при призначенні позивачу пенсії з боку УПФ немає. Розмір пенсії, яку отримує позивач, відповідає чинному законодавству. Пенсія позивачу була призначена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, виходячи із розміру 19,91 грн. Виходячи з цього мінімальний розмір пенсії по ІІІ групі інвалідності до 01.09.2004 року становив 19,91х6.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.09.2004 року мінімальний розмір пенсії позивачу було збільшено на 12%: 19,91х6х1,12.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2006 року позивачу було збільшено розмір пенсії у 3,5 рази як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році: 19,91х6х1,12х3,5. Зазначеною постановою встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи – 467 гривень.

Починаючи з 01.01.2008 року призначення та виплата позивачу основної та додаткової пенсії здійснювалось з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». За новою редакцією ч.3 та ч.4 ст.54 вищезазначеного Закону розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІІ групі інвалідності – 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Новою редакцією ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, віднесеним до І категорії  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема, інвалідам ІІІ групи у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Після прийняття рішення Конституційним Судом України щодо неконституційності змін, внесених до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 22.05.2008 року призначення та виплата позивачу пенсій здійснювались згідно Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено, що розмір пенсії по ІІІ групі інвалідності становить 870 гривень і розмір додаткової пенсії 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01.07.2008 року позивачу, як особі, яка отримує пенсію відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було призначено доплату до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення  пенсійного забезпечення громадян». Розмір пенсії позивача становив – 980 гривень.

Щодо вимог про здійснення підвищення до пенсії як інваліду війни ІІІ групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком та як інваліду війни ІІ групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, то позивач отримував зазначене підвищення відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 01.01.2006 року по 27.08.2006 року до внесення змін до закону Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року, якою передбачався інший розмір зазначеного підвищення.

Таким чином, розмір пенсії, яку отримує позивач, відповідає чинному законодавству. В ідповідач не погоджується із позивачем стосовно застосування для розрахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії величини мінімальної пенсії за віком, оскільки в силу ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосвується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Також звертав увагу, що треба врахувати порушення позивачем трирічного строку позовної давності для звернення з позовом та відсутність правових підстав для нарахування та виплати пенсії в розмірах, вищих, ніж встановлено діючим законодавством.

    Для розгляду позову сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, однак надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 був інвалідом ІІІ групи з 01.12.2000 року та є інвалідом ІІ групи з 28.08.2006 року і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідками МСЕК серії ХАР № 026933, серії ХАР – 05 № 010396 (а.с.5, 7-8), та є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильскій АЕС І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та вкладкою до посвідчення № НОМЕР_3 (а.с.6).

Позивач отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров’ю, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року.

19.03.2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області з заявою про перерахунок розміру пенсії згідно ст.ст.50, 54, 67 Закону №796–ХІІ (а.с.9), отримав відповідь від 30.03.2010 року, що у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку пенсії (а.с.10-12).

Відповідно до матеріалів справи на підставі особистої заяви позивач з 06.07.2005 року по 31.12.2005 року отримував пенсію за віком.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача про перерахунок йому державної пенсії відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року у період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року не підлягають задоволенню, оскільки позивач сам обрав основну пенсію у вигляді пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок пенсії позивачу Управління Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області провело виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка, встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» /далі – Постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1/.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796–ХІІ.

Статтею 49 вищевказаного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону №796–ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком..

Відповідно до ст.50 Закону №796–ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема,  інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІ групи – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як вбачається зі статті 53 того ж Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм для обчислення основної та додаткової пенсії, особам, щодо яких встановлено зв’язок Чорнобильською катастрофою, визначено мнімальну пенсію за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.

Також ст.54 вищезазначеного Закону передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 №3108-IV - відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 05.10.2006 року встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мініміму.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Згідно вимог ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», за змістом абзацу 3 статті 1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.

Тобто мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, зазначених в ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.2004 року, який набрав чинності 27.05.2004 року, на 2004 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 284,69 грн.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року, на 2005 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність в розмірі 332 гривні.

Таким чином, позивачу, як інваліду ІІІ групи, як особі, яка постраждала внаслідок Чоронобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір додаткової пенсії в 2004-2005 роках повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Незважаючи на це, розмір, з якого виходив відповідач при розрахунку пенсії позивачу, був нижчій, ніж прожитковий мінімум ( відповідно мінімальна пенсія за віком ), встановлений Законами України «Про державний бюджет» на 2004-2005 роки.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 27.12.2007 року було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до нової редакції вищезазначеного Закону з 01.01.2008 року вихідним критерієм для розрахунку пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю  особам, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до змін, внесених до ч.3 та ч.4 ст.54 Закону передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІІ групі інвалідності – 180%, по ІІ групі – 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ; також, особам, віднесеним до категорії 1, додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі: 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність – для інвалідів ІІІ групи, 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність – для інвалідів ІІ групи.

Рішенням Конституційного Суду України №10–рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України №107-УІ, в тому числі і зміни, внесені до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-УІ, визнаних не конституційними.

Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-УI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року. Тому вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону №1058-ІУ встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року обчислення основної та додаткової пенсії позивачу повинно було здійснюватись у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року – згідно мінімального розміру пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» на 2009 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу для тих, що відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто – 498 гривень.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року з 01 листопада 2009 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 573 гривні.

Таким чином, позивачу нижній розмір державної та додаткової пенсії з 01.01.2009 року повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання зробити перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за 2010 рік, то суд зазначає наступне. Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений прожитковий мінімум мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі: з 01 січня 2010 року – 695 гривень, з 01 квітня 2010 року – 706 гривень. Таким чином, позивачу розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Як вбачається із письмових заперечень УПФ в Балаклійському районі, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії керувався постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», №894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», №1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».

Згідно з положеннями ч.4 ст.8 Цивільно-процесуального кодексу України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідач повинен був керуватися  ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і нормами відповідного Закону України про визначення мінімальної пенсії за віком на момент виплати, а не Постановами Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг прав позивача, встановлених законом.

Суд визнає безпідставним посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим законом та іншими законами, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.

Тому саме вищенаведені встановлені Законом прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, що беруться для визначення мінімального розміру пенсії за віком, повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу державної пенсії по інвалідності з 01 січня 2004 року по 05 липня 2005 року, з 01 січня 2006 року по 27 серпня 2006 року та з 28 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день винесення рішення судом пенсії по інвалідності та додаткової пенсії з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день винесення рішення судом.

Таким чином, відповідачем було порушено законне право позивача на отримання державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, в належному розмірі.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на отримання пенсії по інвалідності ІІІ групи, як особі, віднесеної до категорії І, у період з 01.01.2004 року по 05.07.2005 року та з 01.01.2006 року по 27.08.2006 року – в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком; ІІ групи, як особі, віднесеної до категорії І, у період з 28.08.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день винесення судом рішення – в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії – у періоди з 01.01.2004 року по 27.08.2006 року – в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та з 28.08.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день винесення судом рішення – в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Що стосується періоду, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії позивачу, то суд приходить до наступного.

Виходячи з системного аналізу ст.ст.50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.257 Цивільного кодексу України, суд вважає, що на вимоги позивача щодо здійснення перерахунку основної та додаткової пенсії строки позовної давності не поширюються та трирічний строк звернення до суду не застосовується.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Суд встановив, що предметом оскарження є неправомірність дій УПФУ щодо нездійснення нарахування до доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.

Таким чином, вимоги позивача повинні розглядатися без обмеження строку, за який вони заявлені. Тому суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом.

Суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії по інвалідності ІІІ групи – з 01.01.2004 року по 05.07.2005 року та з 01.01.2006 року по 27.08.2006 року та по ІІ групі інвалідності – з 28.08.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день винесення судом рішення, тобто по 02.06.2010 року; має право на перерахунок додаткової пенсії по ІІІ групі інвалідності - з 01.01.2004 року по 27.08.2006 року та по ІІ групі інвалідності - з 28.08.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день винесення судом рішення, тобто по 02.06.2010 року.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може погодитися з розрахунком, проведеним відповідачем щодо обчислення пенсії позивача та з посиланнями відповідача на ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не може погодитися з тим, що застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином застосуванню підлягає Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу ніж Постанови Кабінету Міністрів України  №894  та №1293.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу пенсії в належному розмірі, суд вважає за необхідне визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню з 01 січня 2004 року по 05 липня 2005 року, з 01 січня 2006 року по 27 серпня 2006 року та з 28 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 02 червня 2010 року приписів ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які призвели до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання пенсії по інвалідності; та по не виконанню з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 02 червня 2010 року приписів ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання додаткової пенсії.

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок позивачу підвищення до пенсії як інваліду армії, прирівняного до інваліда війни, суд приходить до висновку, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції, що була чинною до 01.01.2006 року, передбачено, що інвалідам війни пенсії підвищуються у таких розмірах: інвалідам I групи - у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, II групи - 350% мінімальної пенсії за віком, III групи - 200% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.2004 року, який набрав чинності 27.05.2004 року, на 2004 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 284,69 грн.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року, на 2005 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність в розмірі 332 гривні.  

Із письмових заперечень відповідача вбачається, що позивач отримував підвищення до пенсії з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року в розмірі 39,82 грн., виходячи із розміру пенсії 19,91 грн.: 19,91х200%, тобто розрахунок підвищення до пенсії позивачу УПФ в Балаклійському районі провело виходячи з розміру, встановленого чинною на той час Постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1.

Проте суд не може погодитись з таким розрахунком. Розмір отриманого підвищення до пенсії в 2004-2005 роках не відповідає законодавству, оскільки вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону №1058-ІУ встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог. А прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, а не Постановою КМУ, на яку посилається відповідач.

Тому позовні вимоги, що стосується зобов’язання відповідача здійснити перерахунок позивачу підвищення до пенсії як інваліду армії, прирівняного до інваліда війни, за 2004-2005 роки, виходячи із законодачво встановлених розмірів, підлягають задоволенню.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року ч.4 ст.13 Закону викладено в новій редакції:  «інвалідам війни пенсії або щомісячне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що випалчується замість пенсії, підвищується  інвалідам І групи – у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам ІІ групи – у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам ІІІ групи – у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Згідно заперечень відповідача, з 01.01.2006 року позивач отримує підвищення до пенсії по ІІІ групі інвалідності у розмірі 30% та з моменту встановлення інвалідності ІІ групи - по ІІ групі інвалідності у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у законодавчо встановлених розмірах, тому дані вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача до УПФ в Балаклійському районі стосовно перерахунку та виплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії в наступні роки, то вони не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними, а суд позбавлений можливості приймати рішення на майбутнє.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 10-11, 15, 60, 88, 208-233 ЦПК України, ст.ст.1, 257 Цивільного кодексу України, ст.ст.8, 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, ст.ст.2, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.2004 року №1704-ІV, Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19.10.2004 року № 2089-V, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-УІ, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI, Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-VI від 20.10.2009 року, ст.46 Бюджетного кодексу України, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню з 01 січня 2004 року по 05 липня 2005 року, з 01 січня 2006 року по 27 серпня 2006 року та з 28 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 02 червня 2010 року приписів ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвели до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання в належних розмірах пенсії по інвалідності; з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 02 червня 2010 року приписів ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвели до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання в належних розмірах додаткової пенсії.

    Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести перерахунок ОСОБА_1: з 01 січня 2004 року по 05 липня 2005 року та з 01 січня 2006 року по 27 серпня 2006 року  – відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, з 28 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 02 червня 2010 року відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком; з 01 січня 2004 року по 27 серпня 2006 року – відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, та з 28 серпня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 02 червня 2010 року відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум.

    Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року приписів ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що призвели до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання в належному розмірі підвищення до пенсії, як інваліду війни .

    Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести перерахунок ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як інваліду війни ІІІ групи, відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо встаноленого розміру мінімальної пенсії за віком, за 2004 рік з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року та за 2005 рік з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум.

    В задоволенні решти частини позовних вимог – відмовити.

    Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 18 гривень 50 копійок понесених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

СУДДЯ: