Справа№ 311/1715/21

Провадження№ 3/311/805/2021

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.05.2021 року                                                        м. Василівка

Суддя Василівського районного суду Запорізької області Пушкарьова С.П., розглянувши адміністративний матеріал (протокол серії ВАБ №029671 від 15 лютого 2021 року), який надійшов з Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області відносно: 

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.44-3 КпАП України,-

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2021 року о 17 годині 30 хвилин, гр. ОСОБА_1 знаходився в м. Василівка на залізничному вокзалі (Таврійськ), без документів, що посвідчують особу, чим порушив вимоги постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, та своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вивчивши надані суду матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративному правопорушенні, яке передбачено ч.1 ст.44-3 КУпАП доведена у повному обсязі та підтверджується складеним протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №029671 від 15 лютого 2021 року, рапортом інспектора СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Полєжаєва С.Ю. від 15 лютого 2021 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 викладеними у складеному протоколі про адміністративне правопорушення, з яких вбачається, що останній визнавав свою провину, вказуючи про те, що з протоколом згоден.

За приписами п.п.2 п.2 постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року №1236  на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.44-3 КУпАП особи, які винні у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, підлягають відповідальностіу виді накладення адміністративного стягнення.

Водночас, адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Таким чином законодавець акцентує увагу на тому, що головна мета адміністративного стягнення - виховання порушника, тобто формування у нього звички законослухняної поведінки.

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Принцип індивідуалізації відповідальності знаходить свій вираз, зокрема, і в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення та інше.

Згідно зі статтею 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Натомість, ст.22 КУпАП надає можливість орану (посадовій особі), уповноваженій вирішувати справу, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначне правопорушення це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

У пункті 18 рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2019 року у справі «Садоха проти України» Суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що вчинене ОСОБА_1 діяння лише формально містить ознаки, що характеризують певне правопорушення, яке не є суспільно небезпечним з огляду на можливі негативні наслідки, що притаманні для цього виду правопорушення, і суб`єктивно, не спрямовано на умисне порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм.

Крім того, діяння (бездіяльність), вчинені ОСОБА_1 , жодним чином не зможуть запобігти поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та застосовування стягнення у виді штрафу поставить порушника у складне матеріальне становище, а тому суд приходить до переконання про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушень не мав, а наслідки даних правопорушень не представляють суспільної небезпечності, тому є всі підстави, відповідно до ст.22 КУпАП, визнати вказані правопорушення малозначними та закрити провадження у справі, обмежившись усним зауваженням.

Отже, вивчивши у повному обсязі матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 статтю 22 КпАП України, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення та ті обставини, що тяжких наслідків від дій ОСОБА_1 не настало, а також зважаючи на те, що на теперішній час ОСОБА_1 офіційно не працює, суспільно-корисною працею не займається, згідно наданих ним письмових пояснень, свою вину визнав, а тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, з урахуванням також особи правопорушника, його віку, матеріального становища, його ставлення до скоєного, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку можливо досягти виховних та попереджувальних заходів без застосування до правопорушника ОСОБА_1 заходів адміністративного впливу, та вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 ст. 22 КпАП України та закрити провадження у справі, обмежившись усним зауваженням.

Згідно з ч.2 ст.284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься і при оголошенні усного зауваження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, ч.1 ст. 44-3, 221, 280, 283-284 КУпАП України, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Звільнити від адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Провадження по справі відносно  ОСОБА_1 за ч. 1 ст.44-3 КУпАП - закрити за малозначністю вчиненого правопорушення, на підставі ст. 22 КУпАП.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.П. Пушкарьова