Справа№938/632/20

Провадження № 2/938/39/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді                        Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання                Ласкурійчук С.І.,

позивача                                                 ОСОБА_1 ,

представника позивача                                 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3                 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Верховинської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовними вимогами до відповідачів про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області Кривнюка Ярослава Дмитровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №17251613 від 17.11.2014, земельної ділянки, що розташована в Івано-Франківській області, Верховинського району, селище Верховина, присілок Підобіч, кадастровий номер 2620855100:03:001:1013.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.07.2015 задоволено її позов, визнано незаконним рішення Верховинської селищної ради від 16.10.2009 в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність 0,1547 га земельної ділянки в селищі Верховина, присілок Підобіч для ведення особистого селянського господарства та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ЯК 971473 від 26.04.2010, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,1547 га. Однак при ухваленні рішення, суд не вказав кадастровий номер земельної ділянки, що був зазначений в державному акті. При здійсненні нею заходів щодо реєстрації належної їй земельної ділянки було встановлено, що відповідачем під час розгляду справи в апеляційному суді, 17.11.2014 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1547 га в державному реєстрі речових прав. Вона зверталася до державного реєстратора із заявою про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речових прав на земельну ділянку, однак їй було відмовлено з тих підстав, що в рішенні апеляційного суду не зазначено кадастровий номер такої земельної ділянки. А тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Верховинського районного суду від 12.01.2021, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 11.02.2021, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи розпочато за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Відповідач Верховинська районна державна адміністрація, 28.01.2021 надав відзив на позовну заяву, яким заперечив позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що відмовляючи позивачу у скасуванні державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013, державний реєстратор діяв на підставі вимог закону. Так, згідно з ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ідентифікатором реєстрації, переходу чи скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав є присвоєний кадастровий номер земельної ділянки, який в рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.07.2015, на яке, як на підставу скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку посилається позивач, не вказано. При цьому, на час ухвалення такого рішення апеляційним судом, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та кадастровий номер вже були присвоєні оспорюваній земельній ділянці, однак таким рішенням такі не скасовані. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Рашковською Л.О. 11.02.2021 надано відповідь на відзив, з якого вбачається, що причиною звернення до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013 стало саме те, що реєстрація речових прав за відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки відбулася під час здійснення апеляційного провадження в суді і про обставини реєстрації такої земельної ділянки, апеляційному суду не було відомо, такі були приховані відповідачем ОСОБА_3 . В той же час, реєстрація речових прав відбулася на підставі скасованого державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ЯК 971473 від 26.04.2010. А тому просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 10.03.2021 подав відзив на позовну заяву, строк подання якого протокольною ухвалою суду від 10.03.2021 було поновлено. Згідно поданого відзиву, відповідач повністю заперечує позовні вимоги, вважає позов необґрунтованим та безпідставним. Зазначає, що на земельній ділянці, кадастровий номер 2620855100:03:001:1013, рішення про державну реєстрацію якої просить скасувати позивач, відповідачем ОСОБА_3 зведено житловий будинок та зареєстровано на нього право власності, а тому враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені в постанові від 04.12.2018 в справі №910/18560/16, визначення прав на земельну ділянку перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду, яка на ній знаходиться.

Крім цього, звертає увагу суду на те, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області на яке посилається позивач, як на підставі скасування рішення державного реєстратора, скасовано державний акт на право приватної власності ЯК №971473 від 26.04.2010 на земельну ділянку площею 0,1547 га для ведення особистого селянського господарства та в такому рішенні не вказано кадастровий номер земельної ділянки. В той час, як підставою для державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 2620855100:03:001:1013, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), був державний акт ЯК №970473 від 26.04.2010. Також зазначає, що позивачем подано позов після спливу позовної давності, оскільки оскаржуване рішення державного реєстратора винесене 17.11.2014, а тому просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Ухвалою суду від 10.03.2021 в забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 заборонено вчиняти власнику – ОСОБА_3 та його представникам, будь які дії щодо зміни цільового призначення, відчуження чи поділу земельної ділянки, що знаходиться в присілку Підобіч, селище Верховина, Івано-Франківської області, кадастровий номер 2620855100:03:001:1013, державна реєстрація права в державному реєстрі права здійснена 17.11.2014, індексний номер запису про право 7712370, орган, що здійснював державну реєстрацію права - реєстраційна служба Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 25.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві, додатково пояснила, що з 18.12.1997 вона є власником земельної ділянки, площею 0,7256 га. До належної їй земельної ділянки передбачена під`їзна дорога, однак було встановлено, що на таку накладається земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 , площею 0,1547 га. Вона звернулася з цього приводу до суду і 01.07.2015 рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області було скасовано Державний акт на право приватної власності на землю ЯК №970473 від 26.04.2010, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1547 га та рішення Верховинської селищної ради від 16.10.2009 на підставі якого такий державний акт було винесено. Пізніше, їй стало відомо, що відповідачем в 2014 році зареєстровано речове право на належну йому земельну ділянку, площею 0,1547 га на підставі скасованого державного акту. При цьому, державна реєстрація відбулася під час здійснення розгляду справи в апеляційному суді та про дані обставини суду не було відомо. Вона звернулася до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації, однак їй було відмовлено з тих підстав, що в рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області не зазначено кадастровий номер земельної ділянки. Оскільки наведене перешкоджає їй здійснити державну реєстрацію власних земельних ділянок, просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 додатково вказала, що при поданні державному реєстратору документів необхідних для здійснення державної реєстрації речових прав, відповідач ОСОБА_3 умисно в заяві зазначив неправильний номер державного акту, а з долученої до реєстраційної справи копії державного акту неможливо встановити серійний номер такого акту, що свідчить про порушення здійснення державної реєстрації. При цьому, з державного акту та рішення про державну реєстрацію вбачається, що мова йде про одну й ту ж земельну ділянку, площею 0,1547 га, кадастровий номер 2620855100:03:001:1013. Щодо зазначення відповідачем про пропуску позивачем позовної давності, то вважає, що отримання позивачем інформації про здійснення ОСОБА_3 реєстрації речових прав на земельну ділянку, не свідчить про те, що вона дізналася в той момент про порушення саме своїх прав. Про порушення таких прав, вона дізналася коли отримала відповідь з відділу з питань адмінпослуг та державної реєстрації Верховинської РДА від 30.11.2020, згідно якої їй стало відомо про неможливість скасування рішення про державну реєстрацію речових прав за ОСОБА_3 через відсутність в рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області кадастрового номера земельної ділянки. Крім того, посилання представника відповідача на звернення позивача до Апеляційного суду Івано-Франківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення не свідчить про пропуск нею позовної давності щодо звернення з позовом до суду про скасування рішення державного реєстратора, оскільки на той час позивачка звернулася із заявою про доповнення рішення суду в частині зазначення кадастрового номера і на той час мова не йшла про скасування рішення державного реєстратора.

В той же час, просить звернути увагу на те, що позивачка є особою похилого віку, постійно хворіє, протягом тривалого часу змушена ходити різними інстанціями з метою захисту своїх прав щодо належної їй земельної ділянки, намагалася в адміністративному порядку вирішити дане питання, зверталася із різними листами та запитами, однак це не дало позитивного результату та призвело до того, що вона знову змушена звернутися з позовом до суду. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечив. Суду пояснив, що дійсно рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.07.2015 скасовано Державний акт про право власності на землю ЯК №971473 від 26.04.2010, а державна реєстрація речових прав на земельну ділянку державним реєстратором здійснена на підставі Державного акту про право приватної власності на землю ЯК №970473 від 26.04.2010. Однак зазначає, що можливо мала місце описка в зазначенні номеру державного акту і ним не заперечується той факт, що мова йде про один й той же правовстановлюючий документ на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013. Також, вважає, що скасування реєстрації речових прав на земельну ділянку порушить право власності відповідача ОСОБА_3 на житловий будинок, який знаходиться на такій земельній ділянці, оскільки право власності на земельну ділянку перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду.

Крім того вважає, що до позовних вимог позивача слід застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові з цих підстав, що державна реєстрація речових прав здійснена державним реєстратором 17.11.2014 і позивачу було відомо про дані обставини, оскільки вона зверталася до Апеляційного суду Івано-Франківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення в справі, в задоволенні якої позивачу ухвалою від 17.10.2017 було відмовлено. Крім цього, про наявність рішення державного реєстратора позивач могла дізнатися з представленої суду інформації з Державного земельного кадастру, яку отримано представником позивача ОСОБА_2 07.11.2017.

Відповідачем – Верховинською районною державною адміністрацією явку свого представника в судове засідання не забезпечено. Попередньо, 10.03.2021 представником відповідача ОСОБА_5 була подана заява про розгляд справи без участі їх представника. При вирішенні позовних вимог просить врахувати викладені у відзиві на позов доводи та відмовити в його задоволенні. А тому, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача Верховинської районної державної адміністрації.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичних або юридичних осіб, поданому відповідно до даного Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами й іншими особами доказів, що беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 82 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-ІФ№012110 від 20.01.1999 (а.с.17) виданого на підставі рішення Верховинської селищної ради від 18.12.1997 №13, позивачу ОСОБА_1 належать земельні ділянки площею 0,7256 га в присілку Підобіч Верховинської селищної ради для обслуговування будівель та ведення підсобного господарства.

При вчиненні позивачем дій з реєстрації земельних ділянок згідно закону, а саме при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів, рішеннями державного кадастрового реєстратора Відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 02.08.2017, ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, оскільки було встановлено невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме встановлено перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013 (а.с.38-39).

Порядок вирішення питання щодо здійснення реєстрації належних ОСОБА_1 земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та присвоєння таким кадастрових номерів, ОСОБА_1 було роз`яснено листом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 06.11.2019 №К-173/1-308/6-19 (а.с.40), а саме зазначено про те, що вчинення таких дій буде можливим лише після скасування в Державному реєстрі речових прав, права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013.

Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні реєстраційної справи №503050626208, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17251613 від 17.11.2014 винесеного державним реєстратором прав на нерухоме майно РС Верховинського районного управління юстиції в Івано-Франківські області Кривнюком Я.Д. (а.с.15 реєстраційної справи) проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1 на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2620855100:03:001:1013, за суб`єктом ОСОБА_3 , податковий номер НОМЕР_1 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

При цьому, підставою для реєстрації речових прав став Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК 970473 від 26.04.2010 року, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Верховинської селищної ради від 16.10.2009 на земельну ділянку, площею 0,1547 га. для ведення особистого селянського господарства.

В той же час, судом було встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.07.2015 визнано незаконним рішення Верховинської селищної ради від 16.10.2009 в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність 0,1547 га земельної ділянки в смт. Верховина присілок Підобіч для ведення особистого селянського господарства та визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК 971473 від 26.04.2010, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1547 га. (а.с.12-15).

При цьому, незважаючи на розбіжність в номері державного акту, судом встановлено, що мова йде про один і той же Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1547 га, кадастровий номер 2620855100:03:001:1013. Дані обставини також не заперечуються сторонами та їх представниками.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином з наведеного вбачається, що документи, на підставі яких державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав, визнано недійсними на підставі судового рішення і дані обставини не підлягають доказуванню при розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

З наведеного вбачається, що законом передбачено три випадки в яких державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, а саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивач ОСОБА_1 самостійно у позасудовому порядку звернулася до Відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Верховинської РДА Івано-Франківської області із заявою про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013 на підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.07.2015, яким визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК 971473 від 26.04.2010, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1547 га.

Однак, листом від 30.11.2020 №6/01-14/01 (а.с.9) позивачу роз`яснено, що підстав для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013 на підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.07.2015 не має, оскільки згідно п.1 ч.29 Порядку ведення Державного речових прав на нерухоме майно, ідентифікатором пошуку, реєстрації чи скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав є присвоєний кадастровий номер земельної ділянки, який в рішенні суду від 01.07.2015 не вказаний, хоча на час його ухвалення, земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер. Крім того, скасування державної реєстрації такої земельної ділянки предметом судового розгляду в апеляційному суді також не було.

З наведеного вбачається, що позивач не може у встановлений законом порядку захистити своє порушене право, а саме здійснити дії пов`язані із внесенням відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння земельним ділянкам, що належать їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, кадастрових номерів, а відтак і здійснення державної реєстрації речових прав на такі.

За правилами ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Разом з тим, статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України регламентовано принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

В постанові від 24.06.2020 по справі № 202/7415/16-ц Верховний Суд зазначив зокрема, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Оскільки судом встановлено, що документи, на підставі яких державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав, а саме Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК 971473 від 26.04.2010, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1547 га, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.07.2015 визнано недійсним, захистити своє право власності в інший спосіб ніж судовий, позивач не може, а тому звернення позивача з позовною вимогою про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області Кривнюка Я.Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки, що розташована в Івано-Франківській області, Верховинського району, селище Верховина, присілок Підобіч, кадастровий номер 2620855100:03:001:1013, за досліджених в судовому засіданні обставин справи, є належним способом захисту її прав та законних інтересів. А тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що згідно абз. 3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суд в своїй постанові від 23.06.2020 в справі № 922/2589/19 зазначив, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення судових рішень про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).        Однак, як вже було встановлено судом, правовстановлюючий документ, а саме Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК 971473 від 26.04.2010, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1547 га, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.07.2015 було визнано недійсним, що свідчить про припинення речових прав відповідача на таку земельну ділянку, а тому необхідності у визнанні, зміні чи припиненні цим рішенням речових прав зареєстрованих відповідно до законодавства на даний об`єкт нерухомості за відповідачем, немає.

При цьому, суд враховує ті обставини, що державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, площею 0,1547 га з кадастровим номером 2620855100:03:001:1013, за відповідачем ОСОБА_3 була здійснена державним реєстратором на підставі поданого ним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК 971473 від 26.04.2010, в той час, як такий був предметом судового розгляду в Апеляційному суді Івано-Франківської області під час перегляду рішення Верховинського районного суду від 19.05.2015 у справі №340/850/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради, ОСОБА_6 і дані обставини ним не були повідомлені суду, внаслідок чого не могли бути предметом судового розгляду на той час.

А тому суд, враховуючи, що на даний час існує рішення суду, яким припинено речове право – право власності відповідача на спірну земельну ділянку, щодо реєстрації права власності на яку приймалося оскаржуване рішення державним реєстратором на підставі скасованих правовстановлюючих документів, вважає за можливе ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

Одночасно, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про те, що скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку площею 0,1547 га, кадастровий номер 2620855100:03:001:1013 за відповідачем ОСОБА_3 порушить його право власності на побудований на земельній ділянці житловий будинок через узалежнення права власності на земельну ділянку від права власності на будівлю чи споруду, так як скасування речового права відповідача на земельну ділянку не було обумовлене незаконністю набуття ним у власність всієї ділянки, а лише її частини, щодо користування якою виникали права у інших осіб. Крім цього, внаслідок прийняття даного рішення відповідач не позбавляється права власності на будинок, що є окремим об`єктом нерухомості, як і права користування земельною ділянкою під ним, для його обслуговування. І після усунення обставин, які створювали перешкоди позивачу в користуванні її майном, відповідач ОСОБА_3 не позбавлений у встановленому законом порядку оформити право власності на цю ж земельну ділянку, однак в уточнених її розмірах.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про застосування до заявлених позовних вимог наслідків спливу позовної давності, передбачених ст.267 ЦК України суд зазначає наступне.

Так, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

У відповідності до ч.1,6 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім цього, у відповідності до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 за №6-152цс14, для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Згідно з ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, про оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17251613 від 17.11.2014, позивачу стало відомо 07.11.2017, що вбачається з представленої суду інформації з Державного земельного кадастру, яку отримано представником позивача ОСОБА_2 . До суду із позовом позивач звернулася 08.12.2020, що підтверджується штемпелем про прийняття вхідної кореспонденції судом на позовній заяві. Таким чином, слід прийти до переконливого висновку, що позов пред`явлено позивачем до суду із пропуском встановленого законодавством трьохрічного строку на звернення до суду.

В той же час згідно з ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи наведені обставини справи та оцінивши фактичні докази, суд приходить до висновку, що строк на звернення до суду із позовом пропущено позивачем з поважних причин, зокрема судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється особою похилого віку, протягом тривалого періоду намагалася захистити порушене відповідачем право власності на належну їй земельну ділянку за допомогою різних передбачених законом способів захисту, як у порядку досудового врегулювання спору в адміністративному порядку, шляхом звернення до уповноважених органів влади, так і шляхом звернення до суду з різного роду заявами, однак такі не дали позитивного результату та зумовили звернення з даним позовом до суду.

Крім цього, суд враховує ту обставину, що пропуск строку позовної давності є незначним, а також те, що в Україні починаючи з березня 2020 року діють карантинні заходи пов`язані з COVID-19, які спричинили зміни в повсякденному житті кожного громадянина, зокрема утруднили порядок здійснення будь-яких дій пов`язаних з їх вільним пересуванням та визначили особливий порядок звернення до органів державної влади, що з врахуванням віку позивача та стану її здоров`я, утруднило їй вчасне звернення з позовом до суду.

А тому, враховуючи, що причини пропуску позивачем позовної давності для заявлених позовних вимог визнані судом поважними, і судом встановлено факт порушення права позивача, за захистом якого вона звернулася до суду, тому позовні вимоги слід задовольнити.

Крім того, задовольняючи позов, суд вважає за необхідне роз`яснити державному реєстратору, що оскільки судом ухвалено рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, то таке у відповідності до вимог абз.2 ч.3 ст.26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державного реєстратора для проведення державної реєстрації припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 259, 263-265, 268, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області Кривнюка Ярослава Дмитровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №17251613 від 17.11.2014, земельної ділянки, що розташована в Івано-Франківській області, Верховинського району, селище Верховина, присілок Підобіч, кадастровий номер 2620855100:03:001:1013.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачі: Верховинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, юридична адреса: селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул.Франка,20; ЄДРПОУ 20568352,

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

       Повний текст судового рішення складено 01 червня 2021 року.

Суддя:                                                                Бучинський А.Б.