ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/3214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі: ліквідатора ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" - арбітражний керуючий Демчана О.І.; представники АТ "Сбербанк" - Адамчук Н.В., (дов. № 127 від 14.05.2021), Алюніна О.О. ( дов. № 94 від 05.04.2021), Гей В.Г. (дов. № 775 від 29.12.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.10.2020

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021

у справі

за заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"

про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи

1. Постановою господарського суду Харківської області від 30.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (далі- ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш". Боржник) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження розпорядника майна Кошовського С.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчан О.І.

2. У вересні 2020 року до господарського суду Харківської області надійшла заява від Акціонерного товариства "Сбербанк" АТ "Сбербанк" (далі АТ "Сбербанк", Заявник, Банк, Кредитор) з поточними грошовими вимогами до Боржника вх. №19953 (далі-Заява), в якій заявник просив суд: прийняти заяву з поточними вимогами до боржника до розгляду; визнати поточні вимоги АТ "Сбербанк" до ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" у розмірі 1002396,86 доларів США, що в еквіваленті становить 27527321,37 грн; грошові вимоги АТ "Сбербанк" внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" в наступній черговості: до першої черги реєстру вимог кредиторів - 4204,00 грн, до четвертої черги реєстру вимог кредиторів - 27527321,37 грн (заборгованість за процентами за користування кредитною лінією).

3. Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2013 року між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", та ТОВ "НВП "Укрремколіямаш" (далі-Позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №02-В/13/122/КЛ-КБ із змінами і доповненнями (далі - Кредитний договір).

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника ТОВ НВП "Укрремколіямаш" за Кредитним договором, між ПрАТ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (правонаступником якого є Боржник), як поручителем, та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" був укладений договір поруки №1 від 22.03.2013 (далі-Договір поруки).

У відповідності до пункту 4.1 Договору поруки, Позичальник та поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що і Позичальник. Поручитель та Позичальник залишаються зобов`язаними перед Банком до того моменту, поки всі зобов`язання за Кредитним договором не будуть виконані повністю.

Банк обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти Позичальнику, а останній зобов`язався повертати кредит з процентами періодичними платіжками до 21.03.2016 року включно, проте до закінчення кінцевого терміну сплати кредитних коштів порушив умови вказаного договору в частині повної та своєчасної сплати кредиту.

Внаслідок порушення позичальником зобов`язання, 05.10.2015 року Банк звернувся до Позичальника та до ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" (як поручителя) з вимогою №9280/5/28-2 про необхідність сплатити протягом 10 календарних днів заборгованість за Кредитним договором, а саме борг у сумі 1 998 561, 34 доларів США, нараховані на нього проценти у сумі 230 152, 46 доларів США, 249 087, 90 грн. пені за прострочення повернення боргу за тілом кредиту та 637 484,59 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

В подальшому Банк реалізував своє право на звернення до фінансового поручителя - ТОВ НВК "Дніпроспецмаш" про стягнення з нього, як солідарного боржника, заборгованості за Кредитним договором, внаслідок чого рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 14.03.2016 року у справі №02/16 позов Банку до ТОВ "НВП Дніпроспецмаш", третя особа ТОВ НВП "Укрремколіямаш" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "НВП Дніпроспецмаш" заборгованість за тілом кредиту у сумі 1998561,34 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342961,25 доларів США, пеню за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5295748,16 грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 176284,60 грн, а також витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі №910/9988/16 заяву ПАТ "Сбербанк" про видачу виконавчого документа задоволено, видано наказ на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі №02/16 від 14.03.2016 року.

Зазначені обставини були також встановлені Східнім апеляційним господарським судом, під час перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 02.04.2019 року, про що свідчить постанова від 25.07.2019 року у справі №904/3214/18, яка залишена без змін Постановою Верховного Суду від 10.06.2020 року у даній справі.

Крім того, Східнім апеляційним господарським судом у наведеній постанові було встановлено, що Банк використав право дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, і пені за порушення умов договору, звернувшись до Позичальника і поручителя 05.10.2015 року з вимогою про необхідність сплатити протягом 10 календарних днів вищенаведені суми, а також звернувшись з позовом до третейського суду про стягнення їх з поручителя.

4. В обґрунтування заяви про визнання поточних грошових вимог до банкрута, Банк посилався на те, що під час проведення процедур банкрутства за період з дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" , а саме з 02.10.2018 року по 30.07.2020 року тобто до дня визнання Боржника банкрутом, кредитором АТ "Сбербанк" було донараховано проценти за користування кредитом у розмірі 1002396,86 доларів США, що в еквіваленті становить 27527321,37 грн, оскільки умовами п. 6.2 кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.10.2020 року грошові вимоги за Заявою АТ "Сбербанк" до ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" відхилені в повному обсязі в загальній сумі 27 527 321,37 грн.

5.1. Суд першої інстанції виходив з того, що Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги кредитора до боржника щодо нарахованих ним за період з 02.10.2018 по 30.07.2020 відсотків у розмірі 27527321,37 грн. на основне грошове зобов`язання, яке виникло до відкриття провадження у справі - є поточними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, зазначив, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

За таких обставин, строк протягом якого Позичальник законно користувався позиченими коштами та мав сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України закінчився 15.10.2015 (дата реалізації Банком права на вимогу про дострокове повернення кредиту) , а із зазначеної дати розпочався період протиправного користування позичальником грошовими коштами, що підпадає під дію положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов`язання на Боржника покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, що встановлені вимогами ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що Банком не були заявлені вимоги до Боржника в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також трьох (або в іншому, встановленому договором розмірі) процентів річних від простроченої суми.

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сбербанк м.Київ на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.10.2020р. у справі №904/3214/18 - залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.10.2020р. у справі №904/3214/18 залишити без змін.

6.1. Суд другої інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що у спірній ситуації Банк мав право звернутися із грошовою вимогою до Боржника саме в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не в порядку ч. 1 ст. 1048 ЦК України, проте вимог про стягнення відсотків саме у зв`язку з порушенням строку виконання грошового зобов`язання Банк не заявляв.

Відтак, суд другої інстанції спростував доводи апеляційної скарги про те, що умовами Кредитного договору передбачені інші умови нарахування відсотків, тобто за користування кредитом, за стягненням яких Банк звернувся до суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний характер, а не штрафний, а отже на них не поширюється дія мораторію, а ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства не забороняє нарахування процентів відповідно до ст. ст. 536, 625 та 1056-1 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Суд другої інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що конкурсний кредитор - Банк не мав права застосовувати (нараховувати) відсотки річних від простроченої суми заборгованості, яка виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки вони підпадають під дію мораторію, введеного ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство від 02.10.2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. АТ "Сбербанк" звернулось до касаційного господарського суду зі скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, просить передати справу №904/3214/18 за касаційною скаргою АТ «Сбербанк» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 на розгляд Великої Палати Верховного Суду; скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення поточних вимог заявника на суму 27 527 321,37 грн.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Касаційну скаргу подано на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування положень ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в кредитних правовідносинах в частині підстав, умов та права нараховувати передбачені договором проценти в межах строку кредитування чи після його завершення; співвідношення та конкуренції положень ст. 1056-1 ЦК України та ст. ст. 1048, 1050 цього ж кодексу; можливості застосування статей 1048, 1050 ЦК України при наявності спеціальної норми щодо нарахування процентів за договорами кредитування, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України та сутті кредитного договору,.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі, заяви та клопотання

9. Представниками АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Південна залізниця» подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

10. Представниками АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Південна залізниця» подано клопотання про розгляд цієї справи за касаційною скаргою АТ "Сбербанк" без участі представників АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Південна залізниця».

Провадження у Верховному Суді

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3214/18 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.03.2021.

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/3214/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у даній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" на 19 травня 2021 року о 12 : 45 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану постанову залишити без змін, з огляду на таке.

14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Предметом судового розгляду в цій справі є заява АТ "Сбербанк" про визнання поточних грошових вимог до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" у сумі 27 527 321,37 грн, як заборгованість за процентами за користування кредитною лінією.

16. Аналіз змісту доводів касаційної скарги АТ "Сбербанк" свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання кредиторських вимог в частині нарахованих 27 527 321,37 грн процентів за користування кредитними коштами за період з дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", а саме з 02.10.2018 року по 30.07.2020 року тобто до дня визнання боржника банкрутом та в цілому ґрунтуються на аргументах про погодження сторонами умов договорів щодо нарахування та сплати процентів до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі.

17. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

18. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

19. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

20. За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

21. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

22. Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

23. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

24. Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

25. Отже законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

26. У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

27. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

28. Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

29. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

30. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

31. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

32. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

33. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

34. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

35. Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів (аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, який згодом підтриманий об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15). Відступу в цих висновків суд не вбачає підстав.

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, строк дії кредитного договору, за виконання якого поручився ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", сплинув 21.03.2016.

37. Отже, строк кредитування боржника є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога АТ "Сбербанк" про визнання поточних грошових вимог, а саме відсотків за користування кредитними коштами за період з 02.10.2018 року по 30.07.2020 року, обґрунтовано відхилена судами.

38. Крім того, судами встановлено, що внаслідок порушення позичальником зобов`язання, 05.10.2015 року Банк звернувся до Позичальника та до ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" (як поручителя) з вимогою №9280/5/28-2 про необхідність сплатити протягом 10 календарних днів заборгованість за Кредитним договором, а саме борг у сумі 1 998 561, 34 доларів США, нараховані на нього проценти у сумі 230 152, 46 доларів США, 249 087, 90 грн пені за прострочення повернення боргу за тілом кредиту та 637 484,59 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

В подальшому Банк реалізував своє право на звернення до фінансового поручителя - ТОВ НВК "Дніпроспецмаш" про стягнення з нього, як солідарного боржника, заборгованості за Кредитним договором, внаслідок чого рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 14.03.2016 року у справі №02/16 позов Банку до ТОВ "НВП Дніпроспецмаш", третя особа ТОВ НВП "Укрремколіямаш" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "НВП Дніпроспецмаш" заборгованість за тілом кредиту у сумі 1998561,34 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342961,25 доларів США, пеню за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5295748,16 грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 176284,60 грн, а також витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі №910/9988/16 заяву ПАТ "Сбербанк" про видачу виконавчого документа задоволено, видано наказ на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі №02/16 від 14.03.2016 року.

39. Отже, безпідставним є доводи скаржника про наявність в АТ "Сбербанк" права з урахуванням погодження сторонами умов договорів щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту, оскільки зі спливом кредитування припинилося право кредитора нараховувати проценти за кредитом.

40. Суд відзначає, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України (висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

41. Якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 ЦК України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами (аналогічна правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.05.2019 у справі № 910/18618/17, від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, від 06.02.2020 у справі № 902/5/19, від 10.11.2020 у справі № 916/4932/15).

42. Враховуючи наведене Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви АТ "Сбербанк" в частині нарахованих 27 527 321,37 грн процентів за користування кредитними коштами за період з дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", а саме з 02.10.2018 року по 30.07.2020 року тобто до дня визнання боржника банкрутом з огляду на те, що зі спливом 21.03.2016 строку дії кредитних ліній за кредитними договорами, укладеними між АТ "Сбербанк" та боржником у скаржника після цієї дати припинилося право на нарахування процентів за користування кредитом, передбачених частиною другою статті 1050 ЦК України.

43. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

44. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

45. У зв`язку із наведеним, Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника про передачу цього спору на вирішення Великої палати Верховного Суду, з огляду на те, що остання послідовно та чітко виклала у своїх постановах відповідні висновки і суд не вбачає підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Великої палати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Доводи АТ "Сбербанк" наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

47. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

49. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

50. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Акціонерного товариства "Сбербанк" про передачу справи №904/3214/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.10.2020 у справі №904/3214/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

Н.Г. Ткаченко