УХВАЛА

28 травня 2021 року

м. Київ

справа № 826/10691/17

адміністративне провадження № К/9901/17500/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, позов задоволено.

12.05.2021 ГУ ДПС звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на вище зазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Касаційна скарга не відповідає нормі пункту 4 частини другої статті 330 КАС, якою встановлено, що у касаційні скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Підстава касаційного оскарження судових рішень, яку особа, що звертається з касаційною скаргою, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС зазначає у касаційній скарзі, повинна відповідати підставам задоволення (або відмови у задоволенні) позову.

Підставою для задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій визнали ту обставину, що з 01.01.2017 року державні податкові інспекції були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності. Відтак, станом на дату проведення документальної позапланової невиїзної перевірки - 03.02.2017 року, у державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві були відсутні повноваження щодо проведення останньої.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державна податкова інспекція вийшла за межі наданих їй повноважень і діяла поза межами правового поля під час проведення фактичної перевірки позивача та оформлення результатів такої перевірки у формі акта від 20.02.2017 №75/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 , що у свою чергу нівелює наслідки проведення такої перевірки у вигляді прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідач, у свою ж чергу, вказує, що наказ про проведення перевірки є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасований у судовому порядку. На підтвердження цього доводу ГУ ДПС посилається на висновок Верховного Суду в постанові від 13.03.2018 у справі №804/1113/16.

При цьому, у касаційній скарзі ГУ ДПС також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України без врахування висновку Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.

У цій постанові судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено, зокрема, у постанові від 13.03.2018 у справі №804/1113/16, на яку вказує ГУ ДПС на підтвердження підстави касаційного оскарження.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, ГУ ДПС наводить доводи, що суперечать один одному та без взаємозв`язку з підставами задоволення позову. У зв`язку з цим, наведена ГУ ДПС підстава касаційного оскарження відсутня.

З урахуванням змін до глави 2 розділу ІІІ КАС, які набрали чинності з 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ять статті 332, статтею 359 КАС,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко