Провадження № 2-н/760/280/21

Справа № 760/10167/21

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу в частині вимог

26 квітня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі судді

Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» /далі - КП «Житло-сервіс»/ (код ЄДРПОУ: 31025659; адреса: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 25-Б) про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заборгованості за житлово-комунальні послуги, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, вказана заява КП «Житло-сервіс», датована 16.04.2021, за підписом представника - Таран Л.М. (діє на підставі довіреності), надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва 21.04.2021.

В заяві ставиться питання про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Житло-сервіс» 1 963,81 грн, які складаються з:

1.суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 228,58 грн, збитки від інфляції у розмірі 5,94 грн, 3% річних у сумі 2,29 грн;

2.227,00 грн витрат по сплаті судового збору;

3.1 500,00 грн витрат на правову допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Судом в порядку ч. 5 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо встановлення інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місця проживання фізичної особи - боржника.

В частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Житло-сервіс» заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 228,58 грн, збитки від інфляції у розмірі 5,94 грн, 3% річних у сумі 2,29 грн та судових витрат у розмірі 227,00 грн 26.04.2021 Солом`янським районним судом міста Києва видано відповідний судовий наказ.

Разом з тим, щодо вимог в частині видачі судового наказу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (у розмірі 1 500 грн), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд звертає увагу на те, що наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного судочинства, передбачений для розгляду справ, які не потребують повної та детальної процедури розгляду, спрямований на спрощений та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, який є судовим рішенням та одночасно виконавчим документом.

Особливістю провадження є те, що сторонами у наказному провадженні виступають не позивач і відповідач, а стягувач (кредитор) та боржник.

Спрощений порядок наказного провадження зумовлюється й такою особливістю, як обмежене коло вимог, щодо яких таке провадження припустиме.

Так, у ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачені вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Вони повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні заявлена до стягнення сума грошових коштів. У наказному провадженні не може розглядатися спір про право.

Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду саме вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Проте, з системного аналізу норм ЦПК України вбачається, що в контексті наказного провадження під судовими витратами слід розуміти лише витрати щодо сплати судового збору.

Так, за правилами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

При цьому, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже вимога про стягнення витрат на правову допомогу апріорі не може вважатись безспірною, оскільки особа, на яку їх може бути покладено, в силу норм процесуального закону має право заявити клопотання про зменшення таких витрат.

Проте, у зв`язку з особливостями наказного провадження, яке не передбачає процедури розгляду справи, зокрема, у судовому засіданні, отримання від боржника відзиву та інших процесуальних документів, що притаманно позовному провадженню, в наказному провадженні клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не може бути подано боржником та розглянуто судом.

Згідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Стягувачем в наказному провадженні заявлено, зокрема, вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн, проте за такою вимогою судовий наказ не може бути видано, оскільки зазначена вимога не входить до переліку вимог, передбаченого у ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Витрати на професійну правничу допомогу входять до предмету доказування у справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За змістом ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 137, 141, 160, 161, 163, 165, 166, 352-355 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Відмовити комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею /ч. 2 ст. 261 ЦПК України/.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич