Р І Ш Е Н Н Я

                              І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                                                                                                     справа № 2-10/2010

    31травня 2010 року Середино-Будський районний суд в складі:судді-Банчукової В.І.,при секретарі-Денишенко О.О.,з участю  представників сторін адвокатів ОСОБА_2,ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цівільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна  та визнання права власності та зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частини жилого будинку та реальний його розподіл.

                                  В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_4, звернулась в суд з вказаним позовом, який мотивує тим, що з 1971 по 31липня 2003року вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. Їм на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яку вони продали 5червня 2003року ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за 12720грн., з яких 3000грн. було витрачено на придбання житла для ОСОБА_6, а решту грошей 8000грн. позивачка витратила на придбання домоволодіння АДРЕСА_2 15серпня 2003року.

   Далі позивачка ОСОБА_4 вказує, що з 2001року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, з яким 3серпня 2003року зареєструвала шлюб.

   Починаючи з 2004року вони в робили ремонт: обклали кафелем камін, покрили дах сараю шифером, прибудували до будинку нежилу прибудову, зробили дощатий сарай під дрова, підвели газ. Ці роботи проводились за спільні кошти.

   Просить розподілити спільне майно  подружжя, а саме:літній душ, дощатий сарай для дров, теплиці, цегляну прибудову до льоху, прибудову до будинку, сарай та огорожу, визнати за нею право власності, а відповідачу сплатити грошову компенсацію за 1/2частину вказаного майна.

  В судовому засіданні позивачка на своєму позові наполягає.

  Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав і звернувся в суд з зустрічним позовом про визнання  права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 і реальний його розподіл.

  Свій зустрічний позов ОСОБА_5 мотивує тим, що будинок АДРЕСА_2 придбаний в період зареєстрованого шлюбу і є їхнею спільною власністю.Просить виділити йому Ѕ частину вказаного будинку по першому варіанту.

  В судовому  засіданні відповідач ОСОБА_5 на своєму позові наполягає.

   Розглянувши матеріали справи,заслухавши сторони, їх представників, суд вважає, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл спільного майна та визнання права власності підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину жилого будинку та реальний його поділ задоволенню  не підлягає з слідуючих підстав.

  В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 з 1971року по31 липня 2003 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 На праві власності їм належала квартира АДРЕСА_1, 5червня 2003року подружжя продало  квартиру ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за 12720грн.,з яких 3000грн. було витрачено на придбання житла для ОСОБА_6

  Квартира, яка була придбанна для ОСОБА_6, була оформлена на доньку ОСОБА_6,-ОСОБА_11,

так як ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями, помер 26 листопада 2003року.

   Решту грошей 8000грн. ОСОБА_4 (ОСОБА_4) витратила на придбання жилого будинку АДРЕСА_2 15серпня 2003року, що підтверджується договором купівлі- продажу.

   3серпня 2003року ОСОБА_4 (ОСОБА_4) зареєструвала шлюб з ОСОБА_5

   ОСОБА_5 стверджує, що будинок АДРЕСА_2 є спільною власністю, так як придбаний за спільні кошти і в період шлюбу. Суд з цим погодитись не може.ОСОБА_5 не надав суду жодного  доказу того, що будинок придбаний за спільні кошти.

  Відповідач ОСОБА_5 посилається на те,що в період їх спільного життя  на протязі 2001-2003років позивачка не працювала, а він мав постійну роботу. Але, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в 2001-2003р. знаходились в фактичних шлюбних відносинах і їх відносини на той     час регулювались ст.24 Кодекса про шлюб та сім»ю України, з якої вбачалось,що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, є власністю кожного з них.

  Як доказ, ОСОБА_5 посилається на показання свідка ОСОБА_13 Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що влітку 2003року ОСОБА_5 позичав  в ньго 3000грн., для яких цілей точно він не знає.Ніяких розписок ОСОБА_5 йому не давав. Гроші віддав через півроку.

  Свідок ОСОБА_14 в суді пояснила, що відповідач ОСОБА_5 її син. З 2001року ОСОБА_4 з сином проживали у них в домі. Потім ОСОБА_4 продала свою квартиру і купила будинок.

      Таким чином, суд вважає, що будинок АДРЕСА_2 був придбаний ОСОБА_4 (ОСОБА_4) за її особисті кошти. Та обставина, що жилий будинок придбаний в період шлюбу , значення не має (так як шлюб був зареєстрований 3 серпня 2003року, а жилий будинок куплений 15серпня 2003року.)

   Після покупки жилого будинку, подружжя проводило в ньому ремонт, добудову та будувала надвірні будівлі.

   Так, в 2003році в будинку підбили стелі, пофарбували вікна, підлогу, поклеяли шпалери.

   В 2004 році пофарбували  будинок, замінили фундамент в сараї, побудували літній душ, купили теплицю з металевого каркасу.

  В 2005 році обклали кафелем камін, частково вкрили дах сараю.

  В 2006році зробили дощатий сарай, цегляну прибудову до льоху.

  В 2007році підвели газ до плити.

  В 2008 році зробили вікно в спальні та зробили прибудову до будинку.

  Відповідач ОСОБА_5 не заперечує з кількістю виконаних робіт.

  Як вважається з постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991року №7 (зі змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок».п.12 «при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток , суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних цого приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведено і з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності»

  Спорудження господарських будівль (сараїв, гаражів,тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частини в праві власності на будинок.

 Власником спірного будинку є ОСОБА_4, яка проживає в будинку.

  Суд вважає доцільним стягнути з позивачки ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_5 грошову компенсацію, визнавши за ОСОБА_4 право власності на прибудову.

  Згідно висновку судово-будівельної експертизи  вартість виконаного будівництва-прибудова літера «а» до житлового будинку,гаражу, сараю літера «г» з моменту придбання житлового будинку  до дати обстеження по відношенню до ринкової  вартості, з заокругленням до цілого складає 20746грн. Ѕ складає 20746:2=10373грн.. Цю суму треба сплатити відповідачу ОСОБА_5

 На підставі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони надані  нею і документально підтверджені судові витрати.

  Представник позивача адвокат ОСОБА_15 надала суду розписку та розрахунок юридичної послуги, яка складає 2480грн.

  Відповідач ОСОБА_5 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чернобильській АЕС, тому він звільняється від сплати державного мита та ІТЗ.

      Керуючись ст.213.214ЦПК України суд вирішив:

  Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна та визнання права власності задовольнити.

   Визнати за ОСОБА_4 право власності на прибудови до будинку, розташованого в АДРЕСА_2, а саме: літній душ, теплицю, дощатий сарай для дров, цегляну прибудову до льоху, прибудову до будинку, сарай «г», огорожу.

   Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5  грошову компенсацію в сумі 10373грн.

  В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину жилого будинку та реальний його поділ відмовити повністю.

  Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2480грн.

  Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду на протязі 20 днів з дня проголошення рішення, заява про апеляційне оскарження може бути подана пртягом 10днів з дня проголошення рішення.                                

           Суддя                                                                                

С-Будського райсуду                                                             В.І.Банчукова.