Справа № 263/3357/21

Провадження № 2-о/263/211/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла указана заява ОСОБА_2 , в якій вона просила суд встановити факт перебування ОСОБА_2 на утриманні чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги заяви мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Алчевську Луганської області помер чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою Медико-соціальної (експертної) комісії Луганської області від 14 лютого 2006 року № 0033570. Заявник постійно проживала однією сім`єю з чоловіком - ОСОБА_3 та знаходилася на утримані померлого чоловіка. Вони мали одне місце проживання, вели спільне господарство, разом харчувалися, організовували побут та відпочинок, підтримували та піклувалися один про одного. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Посилаючись на указані обставини, положення ст. ст. 37, 38 наведеного Закону, ст. 315 ЦПК України, вказуючи, що встановлення указаного факту потрібну заявнику для оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, заявник просила вимоги задовольнити.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Заявниця та її представник - адвокат Макогон А.О. до судового засідання не з`явилися, у заяві просили провести розгляд справи за їх відсутності.

Заінтересована особа - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області свого представника до судового засідання не направило, подавши завчасно заяву про розгляд справи за відсутності представника управління на розсуд суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Установлені судом обставини.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася заявниця, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Відповідно до фотокопії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 28 травня 1977 року уклав шлюб із ОСОБА_2 , про що вчинений актовий запис № 503. Після укладення шлюбу чоловіку присвоєно прізвище - ОСОБА_1 , дружині - ОСОБА_1 (а. п. 16).

Згідно з фотокопією довідки від 17 листопада 2014 року № 1411003317 ОСОБА_2 взята на облік як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_1 (а. п. 7).

Згідно з фотокопією довідки від 17 листопада 2014 року № 1411003455 ОСОБА_3 взятий на облік як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_1 (а. п. 13).

Відповідно до фотокопії довідки Медико-соціальної (експертної) комісії Луганської області від 14 лютого 2006 року № 0033570 ОСОБА_2 відносить до осіб з інвалідністю ІІ групи (а. п. 8).

ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці (фотокопія посвідчення № НОМЕР_2 ) (а. п. 14).

Відповідно до фотокопії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 28 січня 2021 № 00029371140 та фотокопії свідоцтва про смерть від 28 січня 2021 року серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що вчинений актовий запис № 61 (а. п. 9, 15).

Предметом розгляду цієї справи є встановлення факту перебування заявника на утриманні її чоловіка.

Мотиви суду.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Відповідно до частин першої, другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилом частини першої статті 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок з утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги зі сторони померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Обставини для встановлення заявленого факту повинні бути доведені певними засобами доказування, зокрема:

1) доказами, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру);

2) доказами, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника);

3) довідкою із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник зверталася до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак їй в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні;

4) документами, які свідчать про те, що заявник є членом сім`ї померлого (крім спадкування за ч. 2 ст. 1265 ЦК утриманцю не потрібно доводити, що він є членом сім`ї померлого) - копія свідоцтва про шлюб, народження, усиновлення тощо;

5) документами, які встановлюють, що заявник була непрацездатною особою, не була членом сім`ї спадкодавця, але перебувала на утриманні останнього не менше п`яти років та одержувала від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази);

6) копією свідоцтва про смерть годувальника.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Згідно з ст. ст. 13, 76, 77 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Заявницею не надано доказів на підтвердження своїх вимог.

Факт перебування у шлюбі з ОСОБА_3 не є беззаперечним доказом, що заявниця перебувала на його утриманні та отримувала допомогу, що має постійний характер. Інших доказів матеріали справи не містять.

Сам факт переселення ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_3 до м. Маріуполя як тимчасово переміщені особи з тимчасово окупованої території також не вказує на перебування заявниці на утриманні свого чоловіка.

Наявність у заявника з її померлим чоловіком одного місця проживання, ведення спільного господарства, спільного харчування, організація спільного побуту та відпочинку, піклування один про одного, на які посилається ОСОБА_2 як на підтвердження своїх вимог, не свідчить, що доходи ОСОБА_3 були основним джерелом засобів до існування заявниці, враховуючи отримання нею пенсії.

Поряд з цим, заявником зазначено, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 33 цього Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Заявником не представлено жодних доказів, які б указували, що її померлий чоловік утримував заявника як дружину або ж надавав допомогу і ця допомога була постійним та основним джерелом засобів до існування заявника, з урахуванням тих обставин, що заявник у силу вимог ст. 33 Закону не позбавлена права отримувати пенсію по інвалідності, як і не представленого жодного доказу отримання доходу її померлим чоловіком та власне самої заявниці, який би надав суду можливість провести порівняння розміру доходу кожного із членів сім`ї та відповідно співвідношення розміру допомоги та інших одержуваних кожним із подружжя доходів для висновку перебування заявника на утриманні чоловіка.

У справі, що розглядається, суд бере до уваги, що заявник не довела належним чином ті обставини, на які вона посилалася як підставу своєї заяви, а саме, що вона взагалі перебувала на утриманні свого померлого чоловіка і таке утримання було для неї постійним і основним джерелом засобів її існування, тому заява задоволенню не піддягає.

Судові витрати відносяться на рахунок заявника.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76, 77, 81, 88, 265, 294, 315 - 319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 27 травня 2021 року.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.М. Музика