ЄУН 193/377/21

Провадження 2/193/300/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я        

                                                               іменем України                 

       27 травня 2021 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:        

головуючого судді                                                        Томинця О.В.,

при секретарі судового засідання                                Хомич Н.О.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  

В С Т А Н О В И В:

30.03.2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 25.06.2007 між ним та ОСОБА_1 укладено договір № DNABRX11680034, відповідно до якого відповідач 25.06.2007 отримав кредит у розмірі 1390,8 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» становить між ним і банком договір.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 17.03.2021 виникла заборгованість у розмірі 40973,55 грн, з яких: 0,00 грн - заборгованість за кредитом, 16300,45 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 306,63 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 24366,47 грн - заборгованість за пенею. Вказує, що на власний розсуд просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16684,33 грн., яка складається із наступного: 16300,45 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 306, 63, грн.- заборгованість по комісії за користування кредитом; 77,25 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № DNABRX11680034 від 25.06.2007 у сумі 16684,33 грн.

Разом з позовною заявою представником позивача було подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 09.04.2021 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач належним чином повідомлений у судове засідання не з`явився, заяву про розгляд справи без його участі не надавав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідно до договору, укладеного 25.06.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», і ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у сумі 1390,8 грн на строк 12 місяців з 25.06.2007 по 20.06.2008 р. включно.

Матеріали справи містять заяву позичальника № DNABRX11680034 від 25.06.2007, у якій зазначено, що ця заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами становить між ОСОБА_1 кредитно заставний договір (а.с. 6).

Крім того Банк додав Витяг з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 7-10).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором № DNABRX11680034 від 25.06.2007 станом на 17.03.2021 становить 40973,55 грн, з яких: 0,00 грн - заборгованість за кредитом, 16300,45 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 306,63 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 24366,47 грн - заборгованість за пенею. Вказує, що на власний розсуд просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16684,33 грн., яка складається із наступного: 16300,45 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 306, 63, грн.- заборгованість по комісії за користування кредитом; 77,25 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. (а.с. 4-5).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з позовної заяви заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у відповідача відсутня.

Статтею 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Крім того, суд зауважує, що за змістом положень п. 4.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитом спрямовуються банком насамперед для відшкодування витрат/збитків, передбачених п.3.2.11, 3.3.8 цих Умов, далі у такій послідовності - пені, штарафу, простроченої комісії, простроченої винагороди, прострочених відсотків, простроченої заборгованості за кредитом, комісії, винагороди, відсотків і в останню чергу заборгованості за кредитом,

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що заборгованість у відповідача за відсотками, пенею та комісією може існувати лише за наявності основної заборгованості за кредитом («тілом» кредиту), яка, зі змісту позовних вимог та згідно наданого позивачем розрахунку, складає 0,00 грн., тобто відсутня.

Крім цього, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Наданий позивачем розрахунок  заборгованості не є документом, який би відповідав вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію операційної діяльності в банках України, створений в односторонньому порядку без участі відповідача і тому не може бути визнаним як належним та допустимим доказом по справі.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2018 у справі №161/16891/15ц.

Позивачем не надано до суду первинні банківські документи - виписки по особовим рахунках про рух коштів відповідача.

Отже, наданий представником позивача розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями  частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року  № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Судом встановлено, що умовами договору (заява позичальника) передбачено сплату винагороди у строки та розмірі згідно Тарифів, заяви та даних Умов (пункт 3.2.4. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт)), однак позивач не зазначив, які саме послуги за вказану винагороду надавалися відповідачу.

При цьому банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, за рахунок ОСОБА_1 , що є незаконним.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16, від 28 листопада 2018 року № 344/3834/16-ц, провадження № 61-27402св18.

Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором суд зауважує наступне.

Відповідно заяви позичальника від 25.06.2007 при порушенні Позичальником зобов`язань із погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначено у п. 5.1 Умов за кожний день прострочки.

Отже, в заяві позичальника від 25.06.2007 року, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 , розмір пені не зазначений, а з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відповідач не ознайомлювався, їх не підписував, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором  в розмірі 77,25 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому у їхньому задоволенні належить відмовити.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позовних вимог позивача у повному обсязі, судові витрати, які він поніс за їх пред`явлення, слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст.  526,  598, 625,  1048-1050,  1054 ЦК України, ст. 12,  13,  81,  141,  258,  259,  263-265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

       Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Дані позивача: АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 № НОМЕР_1 , місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, 01001, адреса для листування м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, 49094.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 27.05.2021.

       Суддя                                                                                                О. В. Томинець