ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/4635/21

Провадження №: 3/755/3110/21

"25" травня 2021 р.

м. Київ

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення, встановив :

І. ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 08.03.2021 о 13:01 год. в магазині «АТБ» по вул. Курнатовського, 11 у м. Києві здійснила дрібну крадіжку горілчаних виробів, а саме горілки Medoff classic на загальну суму вартістю 104 грн. 33 коп.

ІІ. Вказаних висновків Cуд дійшов дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, як-то: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, виходячи з наступного.

ІІ.І. Щодо питання поінформованості особа, що притягається до адміністративної відповідальності про судовий розгляд

ІІ.І.І. Після надходження справи до суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності про неодноразові судові засіданні повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою указаною в протоколі.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності піддавалася за судовими рішеннями неодноразовим приводам до суду для розгляду цього провадження.

Інформацію про дату, час та розгляд самого провадження даним складом суду розміщувалася на сайті Судової влади цього місцевого суду у розділі інформацію для громадян з найменуванням «ГРОМАДЯНАМ» (https://dn.ki.court.gov.ua/sud2604/).

Разом з тим, ужиті заходи попри їх об`ємність не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності.

Хоча останні прямо та беззаперечно, в своїй сукупності, указують на те, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності була поінформована про цей процес, який здійснюється в Дніпровському районному суді м. Києва у відношенні неї безпосередньо у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявила.

ІІ.І.ІІ. Пункт 1 статті 6 Конвенції у відповідній частині передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (...)".

Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі "Фрідлендер проти Франції", [GC], N 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).

При цьому, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. у т.ч. постанову від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12).

Дана позиція суду касаційної інстанції щодо окреслених підходів є сталою та висловлена у цей період зокрема у понад 286 судових рішеннях, відповідно ураховується судом в цій справі згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції законодавства та уникнення його неоднозначного тлумачення.

У цій справі дії особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто поведінка заявника, на переконання суду, спрямовані на застування провадження, та прмяоу указують, на те, що така особа добросовісно не користується належними їй процесуальними правами.

Прямо ігнорує наявні у неї процесуальні обов`язки.

Тим самим, створює недобросовісні перепони для руху справи, що, на переконання суду, є неприйнятним, та вимагає від суду єфективної протидії.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно Суд в цій справі забезпечивши право особи, що притягається до адміністративної відповідальності приймати особисту участь в процесі безпосередньо в судовому засіданні, як і її поінформованість про даний процес та ураховуючи її поведінку, яка, як, уже відмічалося, судом, на його переконання, спрямована на створення недобросовісних перепон для руху справи, уважає за можливе завершити розгляд провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Так, як така дії прямо запобігатиме безладного руху у судовому процесі вцій справі та буде ефективною протидією недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи.

Адже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а не навпаки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку, а цій справі, за умови дотримання розумних строків розгляду, які на думку суду, мають бути щонайменше меншими за строки окреслені у ст. 38 КУпАП, буде забезпечено додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як наслідок, ураховуючи поінформованість особи про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, та нездатності правоохоронних органів держави забезпечити безпосередній привід, якому така особа піддавалася, уважає таку поведінку останньої своїм особистим вільним користуванням власними правами на свій розсуд.

ІІІ. Щодо питання наявності чи відсутності адміністративного правопорушення

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення; даними, що містяться у рапорті, які кореспондуються з відомостями відображеними у протоколі про саме правопорушення в частині дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення; даними, що містяться у довідці ТОВ щодо вартості викраденого товару.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, та не убачає, в розумінні ст. ст. 34, 35 КУпАП, обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 51 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 51, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя постановив :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 гривні 00 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

С у д д я Оксана БІРСА