Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 521/21605/18-ц

провадження № 61-8244св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

третя особа - ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги

ОСОБА_6 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 травня

2020 року у складі судді Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом

до ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_5 , про повернення коштів

за неукладеним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 12 лютого 2014 року ОСОБА_1

та ОСОБА_7 дійшли усних домовленостей про купівлю-продаж житлового будинку

АДРЕСА_1 , що розташований

на земельній ділянці, площею 0,0648 га. Згідно зазначених усних домовленостей ОСОБА_1 зобов`язувалась частинами передати

ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 70 000,00 дол. США, а ОСОБА_7 зобов`язувався передати, шляхом укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_1

у власність зазначений будинок.

ОСОБА_1 зазначала, що на виконання зазначених домовленостей,

у період із 12 лютого 2014 року по 31 грудня 2015 року вона передала

ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 60 000,00 дол. США, а саме:

7 000,00 дол. США - 12 лютого 2014 року; 3 000,00 дол. США - 19 лютого

2014 року; 10 000,00 дол. США - 02 березня 2014 року; 7 000,00 дол. США -

05 березня 2014 року; 1 500,00 дол. США; 3 000,00 дол. США - 18 жовтня

2014 року; 5 000,00 дол. США - 30 жовтня 2014 року; 5 000,00 дол. США -

16 листопада 2014 року; 4 500,00 дол. США - 22 липня 2015 року;

4 000,00 дол. США - 07 жовтня 2015 року; 10 000,00 дол. США - 31 грудня

2015 року.

Проте ОСОБА_7 відмовився укладати договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку та повертати сплачену ОСОБА_1 суму грошових коштів.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути

з ОСОБА_7 на її користь грошові кошти у розмірі 60 000,00 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року

у складі судді Тополевої Ю. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 грошові кошти

у розмірі 60 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 475 904,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, у березні 2020 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2020 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_5 , про повернення коштів за неукладеним договором.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що представник

ОСОБА_7 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції після закінчення строків, визначених статтею 354 ЦПК України

на її подання, поважні причини строку на оскарження не зазначив,

а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та справу передати до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що наведені заявником причини пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції необґрунтовано визнано апеляційним судом неповажними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 521/21605/18-ц із Малиновського районного суду м. Одеси.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року справу № 521/21605/18-ц призначено до розгляду.

Відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 60 000,00 дол. США,

що еквівалентно 1 475 904,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 52-55, т. 2).

Копію зазначеного рішення суду було направлено сторонам у справі, зокрема: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ,

що підтверджується супровідним листом Малиновського районного суду

м. Одеси від 07 лютого 2020 року № 521/21605/18/3961/20-Вих.С-30 (а. с. 56).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 26 березня 2020 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , звернувся із апеляційною скаргою, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції

(а. с. 58-71, т. 2).

У клопотанні про поновлення строку для подачі апеляційної скарги

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року, заявник посилався на те, що про наявність оскаржуваного рішення йому стало відомо після оприлюднення його у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме 01 березня 2020 року (а. с. 64, 65, т. 2).

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги, зокрема: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із вказанням поважних причин пропуску цього строку (а. с. 74-76, т. 2).

Копію зазначеної ухвали суду ОСОБА_4 отримав 27 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відділення, виплату поштового переказу (а. с. 78, т. 2).

30 квітня 2020 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_7 - ОСОБА_4 на адресу Одеського апеляційного суду надіслав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року із посиланням на те, що ОСОБА_7 копію рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року

не отримував, при цьому з повним текстом оскаржуваного рішення

він ознайомився після його оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 березня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_7 , подана представником ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги

до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також

і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам

у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Також у рішеннях Європейського суду з прав людини вказано, що право

на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Так, у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати,

що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду,

не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007

у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України, зазначив, що реалізацією права особи

на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини

і громадянина.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина

в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано у главах 1, 2

розділу V ЦПК України, якими урегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів,

а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частини перша, друга статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху зокрема у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка

її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Проте суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи поновлення такого строку не буде втручанням

у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного

та приватного інтересу.

28 січня 2020 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у справі № 521/21605/18-ц.

В матеріалах справи наявний супровідний лист від 07 лютого 2020 року про направлення судом зазначеного рішення учасникам справи, в тому числі відповідачу ОСОБА_7 на адресу, зазначену в позовній заяві (а. с. 56, т. 2).

Разом із тим докази вручення рішення суду ОСОБА_7 в матеріалах справи відсутні, які і відсутній конверт із повернутою поштовою кореспонденцією, що направлялась на його адресу.

Безпосередньо в апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , останнійпросив поновити строк на апеляційне оскарження, зазначаючи, що про наявність рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року ОСОБА_7 дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 01 березня 2020 року.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ухвалою від 21 квітня 2020 року,

а після цього відмовляючи у відкритті апеляційного провадження ухвалою від 12 травня 2020 року, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_7 пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року, не вказав поважних причин пропуску такого строку.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком апеляційного суду.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження відповідно

до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України з підстав пропуску

ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд не дав оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі про спосіб ознайомлення заявника із оскаржуваним судовим рішенням (через Єдиний державний реєстр судових рішень), і тим обставинам, що матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу копії рішення суду від 28 січня 2020 року, дійшов передчасного необґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за відповідним клопотанням.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково

і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема

за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України передбачено,

що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг

на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої

або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала апеляційного суду про відмову

у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Оскільки справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, передбачені частиною тринадцятою статті 141

ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 травня 2020 року про відмову

у відкритті апеляційного провадження скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович