Справа № 522/1008/21

Провадження № 2/522/2754/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року                                                                         м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Середи А.В.,

представники сторін у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 33 921,27 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2021 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 33 921,27 грн грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 27 354,50 грн і заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6 566,77 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повернення отриманих грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в позові, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.05.2016 відповідачем підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписанням якої відповідач погодився з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг позичальника від 17.05.2016 не містить розміру тіла кредиту, процентної ставки, суми комісії, строку повернення кредиту, а також умов щодо відповідальності боржника за невиконання/прострочення виконання зобов`язання.

Тобто, вказана Анкета-заява не містить жодної інформації щодо кредитування, а містить лише персональну інформацію щодо ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що в матеріалах справи містяться розрахунок заборгованості за договором від 17.05.2016 станом на 30.06.2019 та станом на 15.11.2020, виписка по рахунку станом на 16.11.2020 та довідки, які підтверджують факт користування відповідачем коштами банку.

Зокрема, у відповідності до довідок АТ КБ «ПриватБанк» відповідач отримав кредитні картки, та останньому встановлювався кредитний ліміт від 400,00 грн до 29 000,00 грн.

Користування відповідачем коштами банку підтверджується і випискою по його рахунку, з якої вбачається, що позичальник користувався кредитним лімітом здійснюючи різні банківські операції, як зняття коштів так і їх повернення.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за тілом кредиту станом на 15.11.2020 становить 27 354,50 грн, заборгованість за простроченими відсотками – 6 566,77 грн, а всього – 33 921,27 грн.

Проте, Анкета-заява, підписана сторонами не містить як відомостей про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, так і відомостей про погодження сплати процентів за користування кредитними коштами та пені за порушення строків повернення кредитних коштів.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому передбачено сплату відсотків за користування коштами банку, відповідачем не підписаний.

При цьому, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) про те, що умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник.

За відсутності підтвердження конкретно запропонованих відповідачу Умов та Правил банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві розміру тіла кредиту та процентної ставки за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Умови та Правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися АТ КБ «ПриватБанк».

З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з відповідача 6 566,77 грн заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами банку відсутні.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту станом на 15.11.2020 в сумі 27 354,50 грн, слід зазначити наступне.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу встановлено кредитний ліміт кредитної картки в сумі 29 000,00 грн.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, відповідачем на погашення тіла кредиту, відсотків та пені сплачено 80 648,25 грн.

При цьому судом встановлено, що позивачем безпідставно збільшено суму основного боргу за рахунок списаних відсотків за користування кредитом і пені, що не передбачено умовами договору у формі Анкети-заяви від 17.05.2016.

Таким чином, фактично отримана сума кредитних коштів була повернута позивачу в повному обсязі, в зв`язку з чим підстави для задоволення позову в частині стягнення боргу за тілом кредиту в сумі 27 354,50 грн відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

З огляду на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України сплата судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 76, 77, 141, 259, 280, 282-289ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 33 921,27 грн заборгованості відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 27.05.2021.

Суддя                                                                                         І.А. Павлик