Справа № 376/2218/20

Провадження № 1-і/362/8/21

У Х В А Л А

Іменем України

20.05.2021                                                м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої - судді Дорошенко В.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Вакуленко О.О.,

прокурора – Рули І.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – Козачини А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові Київської області клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красноводськ, Республіка Туркменістан, українець, громадянин України, освіта середня, одружений, зареєстрований у АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , раніше судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України

встановив:

У провадженні судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Ковбеля М.М. перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020110260000164 від 11.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України.

Головуючий суддя по справі ОСОБА_5 станом на 20.05.2021 року перебуває на лікарняному, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 23.05.2021.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали і не змінилися, а дія попередньої ухвали суду про продовження вказаного запобіжного заходу закінчується.

Згідно з п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (Covid-19) встановлено особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Відповідно до абз. 5 п. 20-5 ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України в разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого по даному кримінальному провадженні та закінченням строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, вирішення питання щодо продовження йому строку тримання під вартою здійснюється суддею Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6 у порядку ч. 3 ст. 35 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання і просив його задовольнити з огляду на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не відпали і не змінилися. Відсутні дані, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків, а саме: ризику неявки обвинуваченого до суду, ризику знищення, спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризику незаконного впливу на потерпілих і свідків, а також вчинення раніше судимим обвинуваченим нових злочинів. Навів перелік зібраних під час досудового розслідування доказів, які вказують на вірогідну причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень. Вважає, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Представник потерпілих - адвокат Соболь Б.В. подав до суду письмову заяву, де просить провести розгляд клопотання без його участі і повністю підтримує клопотання прокурора.

Захисниця обвинуваченого заперечила щодо задоволення клопотання прокурора, просила застосувати до її підзахисного цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронних засобів контролю. Наголосила, що прокурор не надав до суду жодних документів на обґрунтування заявленого клопотання, дія попередньої ухвали щодо продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою закінчується 25.05.2021, а прокурором порушено строк у 10 днів до закінчення строку дії попередньої ухвали суду для звернення до суду з даним клопотанням. Зауважила, що її підзахисний позитивно характеризується за місцем проживання та має малолітню дитину і дружину, яка змушена працювати за межами України, щоб утримати сина. Щодо ризиків, на які послався прокурор, то наголосила, що їх існування жодним чином не підтверджено прокурором, а ризики, які можливо існували раніше, на даний час нівелювалися через перебування ОСОБА_1 під вартою більше року. Звернула увагу суду на той факт, що за вказаним обвинувальним актом обвинувачується четверо осіб, двоє з яких перебувають на свободі і не чинять незаконного впливу на свідків чи потерпілих. Щодо ризику вчинення її підзахисним іншого злочину, то вважає це припущенням прокурора. Також, на думку захисту, ризик знищення/спотворення доказів є абсурдним, оскільки протягом тривалого строку досудового розслідування і судового провадження жодних нових доказів по цьому кримінальному провадженні працівниками правоохоронних органів не знайдено.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав позицію захисника і добавив, що хворіє, що підтверджується документально, йому систематично надають медичну допомогу.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, дійшов висновків про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 діб.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З клопотання прокурора вбачається, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2021 ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23.05.2021 включно. Даний факт у судовому засіданні не заперечувався стороною захисту, яка звернула увагу суду на тривалий час перебування ОСОБА_1 під вартою.

Щодо посилань захисника обвинуваченого про порушення прокурором строку звернення до суду з даним клопотанням, то суд зауважує, що до суду прокурор звернувся з даним клопотанням з дотриманням положень ч. 1 ст. 199 КПК України, і тільки через перебування на лікарняному головуючого по даному кримінальному провадженні, розгляд клопотання прокурора здійснено у порядку п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України.

З приводу наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 обвинуваченим вказаних кримінальних правопорушень суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також з даного клопотання прокурора видно, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України. Також у своєму клопотанні прокурор посилається на обґрунтованість підозри обвинуваченого переліком доказів, серед яких протокол допиту потерпілого і протокол допиту свідка, у тому числі малолітнього свідка, протоколами обшуку, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками.

Щодо наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків.

Згідно з положеннями ст. ст. 177,178 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох особливо тяжких злочинів (ч.4 ст. 187 КК України і ст. 257 КК України) і одного тяжкого злочину (ч.1 ст. 263 КК України).

Разом з тим відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, за найтяжчою санкцією із статей, за якими обвинувачується раніше судимий ОСОБА_1 передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, і учасниками судового провадження не заперечувалось, що судовий розгляд по даному кримінальному провадженні не розпочато.

З цих підстав, на думку суду, існує беззаперечне існування ризику щодо незаконного впливу на потерпілих і свідків, серед яких є малолітній свідок, які мають бути допитаними безпосередньо у судовому засіданні на відповідній стадії судового провадження.

Твердження сторони захисту про те, що двоє інших обвинувачених по даному кримінальному провадженні знаходяться під домашнім арештом і не здійснюють впливу на потерпілих і свідків, а тому даний ризик відсутній і щодо ОСОБА_1 , суд не бере до уваги, оскільки даний ризик оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.

Також суд дійшов висновку про доведеність ризику вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, оскільки він є раніше судимою особою, притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння умисного корисливого злочину, був засуджений 26.09.2018 вироком суду за вчинення злочину проти власності до покарання у виді позбавлення волі та був звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на два роки, однак знову обвинувачується серед іншого у вчиненні злочинів проти власності, що викликає сумнів в тому, що він став на шлях виправлення і, перебуваючи на волі і маючи реальну можливість, не вчинить іншого кримінального правопорушення.

Стосовно посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_1 проблем зі здоров`ям і як наслідок неможливості перебування з цих підстав під вартою, то суд враховує, що суду не надано відповідних документів із висновком спеціаліста про необхідність його перебування в умовах стаціонару у медичному закладі чи неможливості отримання відповідного лікування в умовах СІЗО. Натомість обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні наголосив, що йому систематично надається медична допомога.

Водночас суд враховує наявність у ОСОБА_1 сталих соціальних зв`язків – дружини та малолітнього сина.

Отже, з врахуванням даних про особу обвинуваченого та усіх встановлених під час розгляду клопотання обставин, суд дійшов до висновку, що застосування до ОСОБА_1 одного із більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, те, що він раніше судимий за вчинення злочину проти власності.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що застосування до ОСОБА_1 одного із більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

За таких обставин, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 177,178,183,194-197, 199, 201,331,392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 18 липня 2021 року включно.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду оголошено 25.05.2021.

Суддя                                                        В.М. Дорошенко