ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/17984/18                        Головуючий суддя І інстанції Омельченко К. О.

Провадження № 22-ц/818/1447/21                Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про право власності та інші речові права про приватну власність

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021року                                                                м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого                                        Яцини В.Б.

суддів колегії                                        Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання        Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Чепурної Наталії Василівни на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року, по цивільній справі № 638/17984/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права в порядку поділу майна,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , , якому після його уточнення 28.11.2018 просив визнати в порядку поділу майна подружжя за ним право на Ѕ частку у праві власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що 10 січня 2006 року між ним, ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд-1» було укладено договір № 04/27-33 пайової участі в будівництві житлового будинку. ОСОБА_3 оплата Ѕ частини квартири здійснена протягом 27-28 квітня 2007 року, а ОСОБА_2 Ѕ частина квартири сплачена протягом періоду часу з травня 2007року по вересень 2008року.

22 жовтня 2008 року між ним, ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд-1» підписано акт звірки взаєморозрахунків, який свідчить про виконання позивачем взятих на себе зобов`язань згідно договору.

15 вересня 2007 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем у справі ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_3 , укладено шлюб. ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_6 .

Зазначає, що з метою уникнення додаткових витрат, пов`язаних із оформленням права власності на квартиру АДРЕСА_1 , право власності було оформлено на ім`я ОСОБА_3 з подальшим переоформленням права власності на ім`я відповідача по справі ОСОБА_1 на підставі договору дарування.

З метою реалізації зазначеного, ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд-1» у 2009 року було підписано договір пайової участі в будівництві житлового будинку з тим самим номером «№04/27-33» та датою «10 січня 2006 р.»

На підставі рішення виконавчого комітету № 82/71 від 20.04.2010 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 загальною площею 70,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

29 червня 2011 року ОСОБА_3 оформила договір дарування квартири АДРЕСА_3 , на ім`я відповідачки у справі ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася донька – ОСОБА_7 .

Зазначає, що у період з вересня 2007 року по червень 2014 року подружжя проживало за адресою: АДРЕСА_4 . У квітні 2013 року ним за власні кошти розпочато ремонт квартири АДРЕСА_1 , а у червні 2014 року подружжя переїхало до вказаної квартири.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Відповідач та діти залишилися проживати у спірній квартирі.

06 липня 2016 року позивачем оформлено нотаріальний дозвіл на право виїзду дітей з ОСОБА_1 до Республіки Крим. Мета поїздки – відвідання діда ОСОБА_8 та баби ОСОБА_3 . ОСОБА_1 зобов`язана була повернути дітей до 01 вересня 2016 року проте ОСОБА_1 та діти не повернулися.

13 жовтня 2016 року за викликом позивача відбувся виїзд слідчо-оперативної групи Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області до спірної квартири у зв`язку із проникненням до квартири невідомих осіб.

У грудні 2016 року позивача залучено до участі у справі № 638/13712/16-ц, предметом розгляду якої є стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 1 700 000 грн. ОСОБА_1 в розписці зазначено, що у разі неможливості погашення боргових зобов`язань вона зобов`язується передати право власності на належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Із позову ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_1 передала їй правовстановлюючі документи на квартиру.

11 січня 2017року Дзержинським районним судом м. Харкова відкрито провадження у справі № 638/20927/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права на Ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що у січні до квартири вселились невідомі люди, які проживають в зазначеній квартирі.

У листопаді 2017року ОСОБА_2 відвідав Автономну Республіку Крим, де зустрівся із батьками ОСОБА_1 . За результатами переговорів, які відбулись, між позивачем, батьками ОСОБА_1 , відповідачкою ОСОБА_1 було досягнуто домовленості щодо продажу квартири АДРЕСА_1 .

15 листопада 2017 року позивачем було подано заяву про залишення позовної заяви у справі №638/20927/16 без розгляду та виставлено квартиру на продаж на відповідних веб-ресурсах в інтернет, в тому числі OLX, та печатному виданні «Прем`єр».

Позивач вказує, що з моменту розміщення оголошень він спілкувався із потенційними покупцями, здійснював покази квартири, про що повідомляв ОСОБА_1 та її батька – ОСОБА_8 .

У квітні 2018 року на вимогу ОСОБА_1 , обґрунтовану тим, що вже є покупці, які лише чекають зняття дітей з реєстрації, позивач припинив публікацію оголошень про продаж квартири.

Враховуючи, що позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 питання щодо квартири АДРЕСА_1 не вирішено, його право підлягає захисту в судовому порядку.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 5286 грн.

       В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Чепурна Н.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що спірний договір укладався з ОСОБА_3 , право власності на квартиру також було оформленою на ОСОБА_3 , гроші на внесення пайових внесків належали ОСОБА_3 , які вона надавала ОСОБА_2 для сплати.

Зауважує, що суд вийшов за межі позовних вимог, зробивши висновок про нікчемність договору про пайову участь між ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд», не залучаючи вказаних осіб до участі у справі.

Зазначає, що на момент посвідчення договору дарування ОСОБА_3 мала права власника цілої частки квартири на підставі свідоцтва про право власності і на житло, видане на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради в м. Харкові ради 5 скликання від 20.04.2010 року №82/71.

Вказує, що сам по собі факт набуття права власності на майно під час перебування у шлюбі, без врахування положень ст.57 СК України щодо підстав такого набуття, не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Також зазначає, що висновок суду про те, що ОСОБА_3 право власності було оформлено з метою уникнення додаткових витрат, пов`язаних їх оформленням права власності, не підтверджені жодними допустимими та належними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_3 сплачено Ѕ частина вартості квартири, то вона мала право отримати права на Ѕ квартири та передати ОСОБА_1 лише права щодо Ѕ частини квартири.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходи з того, що у відповідачки були відсутні власні кошти для оплати повної чи часткової вартості спірної квартири АДРЕСА_1 при виконанні договору від 10 січня 2006 року № 04/27-33, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд-1» про пайову участь у будівництві квартири. Наразі позивач ОСОБА_2 надав квитанції, акти звірки взаєморозрахунків про те, що сплата Ѕ вартості спірної квартири ним здійснювалась з травня 2007року до вересня 2008року включно, про що свідчать відповідні квитанції, акт звірки взаєморозрахунків.

З урахуванням наданих доказів суд прийшов до висновку, що Ѕ квартири АДРЕСА_1 не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Зобов`язання сплатити Ѕ квартири у ОСОБА_2 виникло 10 січня 2006 року. Починаючи із травня 2007року, тобто до укладення шлюбу, ОСОБА_2 у відповідних сумах та у встановлені договором від 10 січня 2006 року № 04/27-33 строки вносились відповідні суми грошових коштів. Тобто будівництво Ѕ квартири АДРЕСА_1 відбулось не завдяки спільними зусиллями чи спільною працею сторін даної справи, а є результатом виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором по сплаті Ѕ частки квартири на користь ВАТ «Трест Житлобуд-1».

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна.

У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 60 СК України діє презумпція спільного сумісного майна подружжя, згідно якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 57 СК України визначено майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема:

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

10 січня 2006 року № 04/27-33 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд-1» укладено договір № 04/27-33 пайової участі в будівництві житлового будинку, предметом якого є виконання ВАТ «Трест Житлобуд-1» за дорученням ОСОБА_3 , ОСОБА_2 комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_6 з наступною передачею вказаної квартири від ВАТ «Трест Житлобуд-1» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по акту прийому-передачі.

Пунктом 2.1. договору встановлено зобов`язання ВАТ «Трест Житлобуд-1» передати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 квартиру протягом 10 днів з моменту введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 2.4 договору ОСОБА_3 , ОСОБА_2 прийняли на себе зобов`язання сплатити вартість комплексу робіт з будівництва квартири в сумі 59464,50 дол. США. ОСОБА_3 повинна була внести 50 % вартості квартири до 15.05.2007 року. ОСОБА_2 вносить залишок 50 % від вартості квартири щомісяця рівними частинами до 01.12.2008 року.

З наданих позивачем квитанцій вбачається, що ним здійснено на користь ВАТ «Трест Житлобуд-1» наступні платежі:

- 08 травня 2007року в сумі 1652,08 доларів США;

- 07 червня 2007року в сумі 1652,08 доларів США;

- 05 липня 2007року в сумі 1652,08 доларів США;

- 08 серпня 2007року в сумі 1652,08 доларів США;

- 10 вересня 2007року в сумі 1652,08 доларів США;

- 09 жовтня 2007року в сумі 1652,08 доларів США;

- 08 листопада 2007року в сумі 1652,08 доларів США;

- 10 грудня 2007року в сумі 1652,08 доларів США;

- 04 січня 2008року в сумі 1652,08 доларів США;

- 11 лютого 2008року в сумі 3304,16 доларів США;

- 18 березня 2008року в сумі 4956,24 доларів США;

- 24 червня 2008року в сумі 1650,34 доларів США;

- 01 серпня 2008року в сумі 3306,95 доларів США;

- 22 вересня 2008року 8 в сумі 1 651,79 доларів США.

22 жовтня 2008 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд-1» підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором від 10 січня 2006 р. № 04/27-33.

Позивачем також надано договір від 10 січня 2006 року № 04/27-33 між ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд-1» пайової участі в будівництві житлового будинку, предметом якого є виконання ВАТ «Трест Житлобуд-1» за дорученням ОСОБА_3 комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_6 з наступною передачею вказаної квартири від ВАТ «Трест Житлобуд-1» ОСОБА_3 по акту прийому-передачі.

Як зазначено позивачем, договір від 10 січня 2006 року № 04/27-33 між ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд-1» насправді було підписано у 2009році з огляду на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , у них народився син ОСОБА_6 , тому з метою уникнення додаткових витрат, пов`язаних із оформленням права власності на квартиру АДРЕСА_1 , право власності було оформлено на ім`я ОСОБА_3 з подальшим переоформленням права власності на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору дарування.

Судом на підставі наданих позивачем доказів встановлено, що 15 вересня 2007року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб. ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_6 .

20 квітня 2010року виконавчим комітетом прийнято рішення № 82/71 про видачу свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 загальною площею 70,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_3

29 червня 2011року ОСОБА_3 оформила договір дарування квартири АДРЕСА_3 , на ім`я ОСОБА_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2015року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Виходячи з наведених обставин суд зробив висновок, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинено дії з виконання зобов`язань за договором від 10 січня 2006 року № 04/27-33, який ними укладено з ВАТ «Трест Житлобуд-1» щодо комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Доказів, які свідчать про виконання договору від 10 січня 2006 року № 04/27-33 між ОСОБА_3 та ВАТ «Трест Житлобуд-1» суду не надано.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Згідно частини ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Обґрунтовуючи свої висновки про те, що договір про пайову участь у будівництві з ВАТ «Трест Житлобуд-1», який на стороні замовника був укладений ОСОБА_3 (а.с. 32-35 т.1) не виконувався, він був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили – договір про пайову участь у будівництві спірної квартири, який був укладений з ВАТ «Трест Житлобуд-1» на стороні замовника відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка є матір`ю відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 20-23 т.1), суд вказав на те, що ОСОБА_2 , сплатив частину грошових коштів ВАТ «Трест Житлобуд-1».

Однак при цьому всупереч наведеним нормам ст.ст. 89, 263, 265 ЦПК України суд першої інстанції не навів у рішенні аргументів на спростування заперечень відповідача про те, що вказані грошові кошти були передані позивачу його матір`ю саме для оплати іншого договору та не надав оцінки тому факту, що на виконання іншого договору про пайову участь у будівництві з ВАТ «Трест Житлобуд-1», який на стороні замовника був укладений ОСОБА_3 (а.с. 32-35 т.1) було зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 , яка згодом подарувала цю квартиру своїй доньці – відповідачу ОСОБА_1 .

Так, згідно наявного в матеріалах справи копії рішення виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 20.04.2010 за № 82/71 були видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру АДРЕСА_7 на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 28). Відомостей про втрату чинності вказаним рішенням чи визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру на ім`я ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Висновок суду в рішенні про те, що право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 було оформлено з метою уникнення додаткових витрат, пов`язаних із оформленням права власності належними і допустимим доказами не підтверджений.

Той факт, що ОСОБА_1 сплачував частину грошових коштів на фінансування будівництва спірної квартири сам по собі не є достатнім доказом нікчемності договору про пайову участь у будівництві з ВАТ «Трест Житлобуд-1», який на стороні замовника був укладений ОСОБА_3 (а.с. 32-35 т.1) та не спростовує чинність згаданого рішення та свідоцтва про право власності на спірну квартиру на ім`я ОСОБА_3 , яка подарувала спірну квартиру своїй доньці - відповідачці ОСОБА_1 ..

Крім того, висновки суду про нікчемність договору про пайову участь, укладеного без участі позивача (а.с. 20-23 т.1) та про відсутність внаслідок цього у ОСОБА_3 права власності передати згідно договору дарування від 29.06.2011 відповідачу ОСОБА_1 більше ніж Ѕ частку спірної квартири стосуються прав та обов`язків осіб, які не були залучені судом до розгляду справи в якості відповідачів - сторін договору пайової участі - ВАТ «Трест Житлобуд-1» та ОСОБА_3 , яка також є дарувальником за договором дарування від 29.06.2011, які не були оспорені по цій справі.

При цьому судом не було дотримано порядок залучення до участі у справі вказаних осіб в якості співвідповідачів передбачений у ст. 51 ЦПК України, який вказує на право суду за відповідним клопотанням залучити до розгляду справи співвідповідачів.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Виходячи з наведеного, слід визнати, що суд першої інстанції застосував вказану норму ст. 235 ЦК України та дійшов до висновку про нікчемність договору за відсутності належного складу учасників справи та при неповністю з`ясованих внаслідок цього обставинах справи.

Суд апеляційної інстанції відповідно до визначених у ст. 367 ЦПК України меж апеляційного провадження позбавлений права відповідно до ст. 51 ЦПК України залучити ТОВ «Трест Житлобуд-1» та ОСОБА_3 в якості співвідповідачів, а також - за відсутності повного складу учасників справи, які мають визначені у ст. 43 ЦПК України права щодо надання відповідних заяв, клопотань, доказів тощо, - встановлювати обставини справи та перевірити належність спірного майна до спільного сумісного майна подружжя – сторін цього спору, чи до особистої приватної власності одного з них, - оскільки при неповному складі учасників справи порушуються основні засади (принципи) цивільного судочинства, визначені у ч. 3 ст. 2 ЦПК України та не виконується завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції припустився неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а доводи скарги знайшли своє підтвердження, то відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене рішення суду повністю та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апелянт має право на відшкодування за рахунок позивача судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи, а саме – сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 7929 грн. (а.с. 168 т. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права в порядку поділу майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7929 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2021 року.

Головуючий                                                                В.Б.Яцина.

Судді -                                                                                                І.В.Бурлака.

                                                                                     О.М.Хорошевський.