Справа № 755/21709/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Гончарука В.П.,

за участі секретарів: Гриценко О.І., Краснової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», звернувся до Дніпровського районного суду м Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» з ОСОБА_1 за договором кредиту № 10-29/2979 від 08 лютого 2008 року (додаткова угода № 1 від 10 квітня 2007 року) заборгованості у сумі 70 301,22 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (23,0152) на 03 листопада 2015 року становить 1 617 997,81 гривень, з них: сума заборгованості за кредитом - 54 705,19 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1 259 051,82 гривень; сума заборгованості за відсотками - 11 827,11 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 272 203,47 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 489,25 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 11 260,13 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 3 279,67 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 75 482,39 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» сплачений судовий збір у сумі 24 269,97 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 лютого 2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 10-29/2979 від 08 лютого 2008 року (додаткова угода № 1 від 10 квітня 2007 року). Згідно з п. 1.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 69 342,00 доларів США. Позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсоткам не сплатив, чим грубо порушив умови кредитного договору. 05 жовтня 2015 року позивачем направлена вимога про усунення порушень зобов`язань на адресу відповідача за вих. № 08.305-186/17752. З незрозумілих причин, у встановлений термін заборгованість за кредитом відповідачем погашена не була. Через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором кредиту № 10-29/2979 від 08 лютого 2008 року (додаткова угода № 1 від 10 квітня 2007 року) загальний розмір заборгованості складає 70 301,22 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (23,0152) на 03 листопада 2015 року становить 1 617 997,81 гривень, з них: сума заборгованості за кредитом - 54 705,19 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1 259 051,82 гривень; сума заборгованості за відсотками - 11 827,11 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 272 203,47 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 489,25 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 11 260,13 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 3 279,67 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 75 482,39 гривень.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року відкрито провадження у даній справі.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року, позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» суму заборгованості за договором кредиту № 10-29/2979 від 08 лютого 2008 року (додаткова угода № 1 від 10 квітня 2007 року) у розмірі 70 301 доларів США 22 центи, що за курсом НБУ станом на 03 листопада 2015 року становить 1 617 997 гривень 81 копійка та судовий збір у розмірі 24 269 гривень 97 копійок, а всього 1 642 267 (один мільйон шістсот сорок дві тисячі двісті шістдесят сім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року - задоволено, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано.

Ухвалою від 04 грудня 2018 року провадження по справі зупинено у зв`язку з призначенням по справі судово - економічної експертизи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року відновлено провадження у даній справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Поважність причин неявки в судове засідання не надали. Крім того, представник відповідачів на адресу суду неодноразово направляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням в Україні карантинних заходів, однак належних доказів того, що останній або його довіритель не можуть прибути в судові засідання з вагомих підстав суду не надано. Разом з тим стороною відповідача за весь період часу розгляду справи не використано право на подання відзиву на позовну заяву. Разом з тим, стороною відповідача, було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, відповідно якої представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «АЛЬФА-БАНК» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019.

Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу).

Таким чином, 15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1., 5.З., Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальнийакт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Згідно п. 1 Передавального акта від 15.10.2019, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» а саме з 15.10.2019.

Згідно ч. 1 ст. 104 ЦК України, «Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників».

Згідно ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 2) правонаступництва

Таким чином, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків є АТ «АЛЬФА БАНК».

Згідно із ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже предметом доказування позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», перш за все є факт надання позивачем відповідачу обумовленої у кредитному договорі суми грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

В судовому засіданні встановлено, що 08 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 10-29/2979, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 69 342,00 доларів США 00 центів, зі сплатою 13,2% процента річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання: починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 08 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 802,00 долара США з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 08 лютого 2032 року (включно), на умовах визначених з цим договором.

В подальшому, 10 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 10-29/2979 від 08 лютого 2007 року, відповідно до умов якого в зв`язку з достроковим погашенням частини кредиту позичальником, сторони домовились здійснити перерахунок ануїтетного платежу, встановивши розмір останнього у сумі 670, починаючи з 10 квітня 2007 року (а.с.18).

Згідно п. 2.5. статті 2 договору кредиту, нарахуванні процентів за користування кредитом здійснюється на суму фактичної заборгованості за кредитом, у валюті кредиту, щомісячно, за методом факт/360, де факт - фактична кількість днів у місяці, 360 - умовна кількість днів у році.

Відповідно до п.п. 3.3.8., 3.3.9. п. 3.3. статті 3 договору кредиту, позичальник зобов`язаний: сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4., 2.5., 2.6. цього договору; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього договору.

Відповідно до п. 4.2. статті 4 договору кредиту, у разі прострочення позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного в п. 3.3.16. цього договору, терміну сплати комісії за дострокове погашення кредиту (частини кредиту), визначеного в п. 3.3.17. цього договору, строків сплати процентів, визначених п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.8.3., 3.2.3. 4.4., 5.4. цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1 відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Згідно п. 4.5. статті 4 договору кредиту, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.9., 3.3.10. цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Як вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2015 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушень зобов`язань з вимогою сплатити заборгованість (а.с.20). В той же час, вказана вимога була залишена без увагою та заборгованість погашена не була.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, умовами кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Так, з матеріалів справи вбачається, що, укладаючи договір, його пунктом 1.1 сторони визначили характер грошового зобов`язання та дійшли згоди, що грошовою одиницею виниклих зобов`язань являється Долар США.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказує на те що ним були виконані всі умови договору кредиту та надано кредит у розмірі 69 342,00 доларів США (в еквіваленті становить 350 177,10 гривень), що підтверджується заявою на видачу готівки № 5 від 08 лютого 2007 року. В той же час, відповідачем були порушені умови договору кредиту в частині повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим, як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідач станом на 03 листопада 2015 року має заборгованість 70 301,22 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (23,0152) на 03 листопада 2015 року становить 1 617 997,81 гривень, з них: сума заборгованості за кредитом - 54 705,19 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1 259 051,82 гривень; сума заборгованості за відсотками - 11 827,11 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 272 203,47 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 489,25 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 11 260,13 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 3 279,67 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 75 482,39 гривень.

У відповідності до положень ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, висновками експертів.

За положенням частини 1 статті 78 цього Кодексу суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом.

Згідно з нормою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності в Україні визначає Закон «Про судову експертизу», стаття 3 якого проголошує, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судову експертизу» законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

До таких нормативно-правових актіввідноситься, зокрема, Інструкція про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 у редакції Наказу від 20.12.2012 № 1950/5 (далі - Інструкція).

За правилом, закріпленим у пункті 1.4. Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року у справі призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлено запитання, а саме: «Чи відповідає наявний у матеріалах цивільної справи розрахунок заборгованості позичальника ( по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу, пені, штрафу ) перед ПАТ «Укрсоцбанк» умовам укладеного кредитного договору № 10-29/2979 від 8 лютого 2007 року та додатковою угодою від 10 квітня 2007 року укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту?

2) Яка сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ПАТ «Укрсоцбанк» по кредитному договорі № 10-29/2979 від 8 лютого 2007 року та додатковою угодою від 10 квітня 2007 року укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 з врахуванням всіх виплат по кредитному договору та умовам кредитного договору?

Яка сукупна вартість кредитного договору № 10-29/2979 від 8 лютого 2007 року та додатковою угодою від 10 квітня 2007 року укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .?».

В свою чергу, до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло повідомлення КНДІСЕ про неможливість надання висновку № 2486/19-72 від 17.04.2019 року, оскільки стороною позивача не було надано експертам матеріалів необхідних для проведення експертизи.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що стороною позивача не надано повний обсяг матеріалів для проведення судової економічної експертизи, що позбавляє суд встановити дійсну суму заборгованості за договором кредиту № 10-29/2979 від 08 лютого 2008 року (додаткова угода № 1 від 10 квітня 2007 року).

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, зокрема суми заборгованості за кредитом - 54 705,19 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1 259 051,82 гривень; суми заборгованості за відсотками - 11 827,11 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 272 203,47 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 489,25 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 11 260,13 гривень; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 3 279,67 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 75 482,39 гривень, не можливо встановити факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором саме в такому розмірі, про який зазначається вище.

У зв`язку із недоведеністю, а саме відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором в розмір 70 301,22 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (23,0152) на 03 листопада 2015 року становить 1 617 997,81 гривень, а також наявності у позивача прав кредитора за кредитним договором, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Щодо доводів сторони відповідача про пропущення позивачем строків позовної давності суд констатує наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611,612, 625, 530, 1048, 1054-1055 ЦК України, та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 квітня 2021 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:

Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса місця знаходження: 03150. м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100);

Відповідач:

ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );

Суддя: