Головуючий суду 1 інстанції - Кудрявцев І.В

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 431/1275/21

Провадження № 22-ц/810/357/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Гаврилюка В.К., Лозко Ю.П.

за участю секретаря - Вовчанської С.В.

заявник - ОСОБА_1

заінтересована особа - Управління державної міграційної служби України в Луганській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2

на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 16 березня 2021 року, постановлену у складі судді Кудрявцева І.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Управління державної міграційної служби України в Луганській області,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Управління державної міграційної служби України в Луганській області.

В обґрунтування заяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мценськ Орловської області народився заявник - ОСОБА_1 , який був зареєстрований та проживав у м. Антрацит Луганської області. З 2003 року відбував покарання у місцях позбавлення волі. 22 липня 2014 року заявника звільнено з Коростенської ВК № 71 Житомирської області. Паспорт громадянина України він ніколи не отримував. Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 червня 2020 року встановлено факт постійного проживання заявника на території України в неповнолітньому віці станом на 24 серпня 1991 року і по теперішній час.

З метою встановлення належності до громадянства України, заявнику необхідно надати документ, що посвідчує його особу. Довідка про звільнення з установи виконання покарань не є документом, що посвідчують особу. УДМС України в Луганській області та Старобільський РВ УДМС України в Луганській області запропонували заявнику звернутися до суду.

Просив суд встановити особу заявника та встановити, що особа зображена у довідці про звільнення серії Жит № 08260 від 22.07.2014 виданої ДУ «Коростенська виправна колонія» (№71) є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Мценськ Орловської області, Росія.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 16 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Не погодившись з вказаною ухвалою заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 16 березня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що посилання суду першої інстанції на Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року є безпідставним. Частина 1 статті 315 ЦПК України надає право на розгляд судом встановлення інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Встановлення особи та встановлення, що особа зображена на довідці про звільнення є заявником , необхідно для отримання паспорту громадянина України, який є документом, що підтверджує громадянство України та його особу, а значить він породжує значні юридичні наслідки. Відмова суду у прийнятті заяви є порушенням права на судовий захист.

В судове засідання скаржник не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник скаржника ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник заінтересованої особи Управління державної міграційної служби України в Луганській області в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розгляд справи провести без участі учасників справи, які повідомлені про дату, місце та час судового засідання належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у відкриті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що Цивільно процесуальним Кодексом України не передбачено розгляд у порядку окремого провадження справ про встановлення особи і справ про встановлення особи того, хто зображений у документі.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам закону.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Частиною першою статті 315 ЦПК України регламентовано розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це можуть бути справи про встановлення фактів: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України», Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302.

Згідно з підпунктом «а» пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного Державного демографічного реєстру.

Статтею 4 цього Закону визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції не врахував вищевикладені норми законодавства та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 16 березня 2021 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц зроблено висновок, що у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Оскільки колегія суддів вважає, що справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, то Луганський апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 379, 382, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 16 березня 2021 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 26 травня 2021 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді В.К. Гаврилюк

Ю.П. Лозко