КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН: 367/71/21

Справа № 11-кп/824/2178/2021 Головуючий у І-й інст. Линник В.Я.

Категорія: ст. 392 КПК України Доповідач:Юденко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді Юденко Т.М.

суддів Васильєвої М.А., Кияшка О.А.

секретаря судового засідання Кичігіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду контрольне провадження в кримінальному провадженні №12019110000000684 щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.1 ст.255, ч.3 ст. 289 КК України,

за апеляційною скаргою захисника Доль Р.Б. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2021 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Васечко В.В.

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено на 60 днів.

Визначено, що ухвала в частині продовження строку тримання під вартою діє з 10.03.2021 р. по 09.05.2021 р. включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого про зменшення розміру застави відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд 1-ї інстанції врахував, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, і існує ризик того, що він, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе ухилятись від суду з метою уникнути покарання. Крім того, відносно ОСОБА_1 існує ряд кримінальних проваджень, щодо вчинення ним подібних злочинів, що доводить ризик того, що перебуваючи на волі, він зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, а отже інший, більш м`який запобіжний захід, не забезпечить запобіганню вказаних ризиків.

Крім того, суд 1-ї інстанції не знайшов підстав для зменшення розміру застави, оскільки суду не надано доказів встановлення такого альтернативного заходу, як застава, та її розміру.

В апеляційній скарзі захисник Доль Р.Б. просить ухвалу суду скасувати на підставі п.2 ч.3 ст. 407 КПК України та постановити нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_1 з-під варти. Вважає прийняте судом рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.Звертає увагу на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки судове провадження здійснено у відсутність захисника, участь якого є обов`язковою.

Зазначає, що судом не визначено розміру застави, що передбачено ст. 183 КПК України, а також вказує, що ОСОБА_1 фактично не пред`явлено підозри, внаслідок чого він не набув статусу обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, думку, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Зважаючи на наявність клопотання сторони захисту про розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе провести судовий розгляд без участі захисника та обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши виділені матеріали контрольного провадження щодо ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до наступного висновку.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування (продовження) запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, беручи до уваги існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку і зважаючи на те, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20.04.2021 запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_1 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду 1-ї інстанції не визначити ОСОБА_1 розміру застави, зважаючи що обвинувачений зареєстрований у м. Севастополь АР Крим, оскільки відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого, який перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.

Таким чином, рішення суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, яке ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду - без зміни.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Доль Р.Б. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2021 року - без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: ________________ ________________ ________________

Т.М. Юденко М.А. Васильєва О.А. Кияшко