Номер провадження: 22-ц/813/1467/21

Номер справи місцевого суду: 501/2578/18

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину та стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 14000,00 гривень щомісячно; додаткові витрати на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 гривень щомісячно; додаткові витрати на утримання сина за минулий час у твердій грошовій сумі в розмірі 20000,00 гривень. А також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 5000,00 гривень (а.с.1-5).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01 серпня 2008 року вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, в якому народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2012 року шлюб між ними було розірвано. Син залишився проживати з матір`ю. Відповідач проживає окремо.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 травня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн. щомісячно.

У зв`язку з інфляцією, ростом цін, зміною віку дитини та збільшенням витрат на її потреби, зміни матеріального стану позивача – визначеного рішенням суду розміру аліментів вкрай не достатньо для забезпечення потреб дитини.

Визначений рішенням суду від 18 травня 2012 розмір аліментів не відповідає інтересам дитини, оскільки є меншими в порівнянні з 1/4 частиною від реальних доходів відповідача, які, на думку позивача, складають більше 60000,00 гривень на місяць. Також позивач зазначає, що після проголошення рішення суду від 18 травня 2012 року про стягнення аліментів, відповідачем відкрито ще одну ветеринарну клініку за адресою АДРЕСА_1 , а також збудовано будинок, який оформлено на матір відповідача, що є підтвердженням покращення матеріального становища відповідача.

Відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнав в повному обсязі, у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Зазначає, що якщо утримання дитини на місяць коштує 14000,00 грн., то, враховуючи рівний обов`язок батьків утримувати дитину, відповідач має сплатити лише половину – 7000,00 грн. Однак, жодного фінансового документу, який би згідно діючого законодавства, підтверджував належним чином витрати, які зазначені в позові стороною позивача не надано. Також позивачем не надано доказів на підтвердження додаткових витрат та витрат на лікування дитини. У задоволенні позову просить відмовити (а.с.73-76).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину та стягнення додаткових витрат на дитину відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що предметом позову є збільшення розміру аліментів, а тому суд першої інстанції повинен був взяти доводи позивача, що матеріальне становище відповідача з часу визначення аліментів поліпшилось, що підтверджується податковими деклараціями; суд першої інстанції повністю відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на дитину, однак сама наявність фактів додаткових витрат на дитину не могла дати суду юридичної можливості повністю відмовити у задоволенні додаткових витрат.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 27 травня 2021 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 01 серпня 2008 року позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2012 року шлюб між ними було розірвано (а.с.17,19).

Згідно рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 травня 2012 року, з відповідача стягуються аліменти на користь позивача на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень щомісячно (а.с.22).

Згідно інформаційної довідки №133681130 ОСОБА_2 26 лютого 2013 року зареєстрував нежитлове приміщення ветеринарної аптеки з консультаційним кабінетом загальною площею 70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності – договір дарування серія та номер: 196, виданий 26.02.2013 (а.с. 9).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – відповідачем 30.06.2015 року зареєстровано ТОВ «Є.С.А.КОМПАНІ», яке зареєстровано за юридичною адресою: 66303, Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, буд.214-3 зі статутним капіталом 3 млн. гривень. (а.с.189-194).

Відповідно медичної картки амбулаторного хворого, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання зору, що також підтверджується довідкою Центру сучасної офтальмології «ОРТІХ», квитанцією до прибуткового касового ордеру на суму 600,00 гривень (а.с.13-15,20-21), рецептом на окуляри для зору від 25.07.2018 року.

Матеріали справи містять квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_1 по 800,00 грн. (в кожній квитанції) ФОП ОСОБА_5 та Школа усного рахунку « ОСОБА_6 » (а.с. 197-201).

Також матеріали справи містять квитанції про переказ ОСОБА_4 аліментів (79-126).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам розмір заборгованості боржника ОСОБА_2 по аліментам станом на 01.10.2019р. становить – 0,00 грн. Переплата по аліментам складає на 01.10.2019 30900,00 грн (а.с.195-196).

Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Водночас в ст. 180 СК України зафіксовано, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Як передбачено ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також слід звернути увагу, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п. 6 ст. 81 ЦПК України).

Всупереч вказаній нормі позивачем не надано жодного доказу, який би, згідно чинного законодавства, підтверджував належним чином витрати, які зазначені в позові.

Позивачем не обґрунтовано та не доведено, що на утримання дитини вона витрачає 14000,00 грн. на місяць. Також позивачем не доведено, що відповідач отримує щомісячно доходи, які складають 60000,00 грн. на місяць, і що він має можливість щомісячно сплачувати аліменти на утримання дитини у вказаному розмірі.

Враховуючи, що позивачем ні при пред`явленні позову, ні в ході розгляду справи по суті не надано доказів суттєвого покращення матеріального стану відповідача, і що ці зміни є підставою для збільшення стягнутої суми аліментів з підстав, передбачених статтею 192 СК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають як недоведені, передчасні та необґрунтовані.

Щодо вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Стаття 185 СК України визначає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року роз`яснено, що відповідно до ст.185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв`язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.

До особливих обставин, з якими законодавець пов`язує стягнення додаткових витрат на дитину, відносяться ті обставини, що пов`язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача про сплату додаткових витрат на перед та за минулий час виходячи з того, що обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину обумовлюється винятковими обставинами - важкою хворобою дитини, каліцтвом, тощо або особливими обставинами, які можуть бути зумовлені не лише хворобою, а й фактами бажаними, такими як, у дитини є схильність до музики, що зумовлює необхідність купівлі музичного інструмента, тощо.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину задоволенню не підлягають як недоведені, передчасні та необґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про збільшення розміру аліментів, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду з позовом про зміну (збільшення) розміру аліментів, позивач посилалась на те, що матеріальне становище позивача поліпшилось, доходи відповідача складають 60 000 гривень на місяць.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.80 цього Кодексу достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять предмета доказування.

Отже, апеляційний суд встановивши всі фактичні обстави справи та дослідивши зібрані по справі докази, дійшов до висновку про те, що позивач не надала суду достатніх доказів на підтвердження поліпшення матеріального стану відповідача.

Щодо додаткових витрат на дитину, то колегія суддів зазначає, що статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що витрати на харчування, одяг, заняття факультативно математикою, німецькою мовою, українською мовою, карате не може вважатися додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 липня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 27 травня 2021 року.

Головуючий                                                        Р.Д. Громік

Судді:                                                        М.М. Драгомерецький

                                                                       А.І. Дришлюк