Справа № 2-119/ 2010

        РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 року                      Якимівський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого – Бойчевої Н.В.

                при секретарі – Колєдаєвої Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області, прокуратури Запорізької області, Державного казначейства України, третя особа – Головне управління державного казначейства України в Запорізької області про відшкодування шкоди, завданої неправомірними, незаконними діями та бездіяльністю співробітників Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Мелітопольською міжрайонною прокуратурою та Запорізької обласною прокуратурою,

                            встановив:

    Позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю співробітників Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Мелітопольською міжрайонною прокуратурою та Запорізької обласною прокуратурою, мотивуючи тим, що 27.11.2001 року рішенням заступника голови Мелітопольського місцевого суду Запорізької області ОСОБА_2 з позивача на користь заступника голови Мелітопольської райдержадміністрації ОСОБА_3 стягнуто суму боргу на загальну суму 38629 грн. 64 коп. Позивач зазначає, що в його борговій розписці було вказано 6800 гр. еквівалентно доларам США, що восени1998 року на момент написання розписки складало 2100 США, а залишилось боргу 500 доларів США. Апеляційну скаргу до апеляційного суду Запорізької області не було відправлено, і, як вважає позивач ОСОБА_1, ще не було вирішено, яким чином підробити його розписку.

    В подальшому цивільну справу було спрямовано до Верховного Суду України ( як вказує позивач з підробленою розпискою ). Рішенням Верховного Суду України у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

    В позові позивач також зазначає, що не його неодноразові звернення з початку 2002 року по 2008 рік з клопотаннями про ознайомлення з цивільною справою № 2-2063/01 суддя Купавська Н.М. по надуманим підставам постійно відмовляє позивачу у ознайомленні з цією справою. Неодноразові звернення до Мелітопольської прокуратури та прокуратури Запорізької області за фактом шахрайських дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ні до чого не призвели.

    ОСОБА_1 стверджує, що цивільну справу працівниками Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області було знищено на 1,5 роки раніше визначеного законом терміну зберігання в архіві суду в той час, коли у 2005 році він намагався провести експертизу боргової розписки. В постанові від 09.01.2009 року Мелітопольської міжрайонної прокуратури за фактом дострокового знищення цивільної справи № 2-2063/01 вказано, що істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_1 не спричинені, але факт дострокового знищення цією справи підтверджено.

    Позивач зазначає, що йому завдано матеріальна шкода у вигляді 38629,64 грн. та нематеріальна, яка виразилась в арешті і опису належному йому житлового будинку поАДРЕСА_1

    У результаті протиправних дій співробітників суду та прокуратури, які діяли у круговій поруці, не витребувана для дослідження цивільна справа з підробленою борговою розпискою. Ця боргова розписка не досліджена, в тому числі й експертом, оплату якого позивач брав не себе. З метою приховати злочин справа з підробленою борговою розпискою знищена, що призвело до істотної матеріальної шкоди та шкоди нематеріального характеру. При цьому винним у цьому визначено архіваріуса суду.

    ОСОБА_1 зазначає, що всі вказані дії вчинені відносно нього, як директора та засновника ПП «Промінь» з метою рейдерського захоплення майна та майнових прав, належних позивачу  та його сім`ї. В результаті було доведено з порушенням діючого законодавства ПП «Промінь» Метою є відібрання близько 4 тисяч гектарів землі, акцій ВАТ «Мелітопольський елеватор», житлового будинку по АДРЕСА_1

    Прокуратура дослідила у своїй постанові від 09.01.2009 року що справа № 2-2063/01 знищена помилково, що шкоди ні матеріальної ні моральної не нанесено.

    Ці діє прокуратури позивач вважає незаконними та оцінює матеріальну шкоду у розмірі 77259 грн. 28 коп., посилаючись на те, що незаконним рішенням з нього стягнуто суму боргу на користь ОСОБА_3 у розмірі 38629 грн. 64 коп. та на ст. 230 ЦК України, відповідно до якої сторона, яка використала обман, зобов`язана відшкодувати  іншій стороні шкоду у подвійному розмірі та моральну шкоду, які спричинені цією угодою. Позивач також просить суд стягнути з держави моральну шкоду внаслідок бездіяльності співробітників прокуратури Запорізької області та Мелітопольської міжрайонної прокуратури та протиправними діями працівників Мелітопольського міськрайонного суду запорізької області у розмірі 74304 гривні, виходячи з мінімальної заробітної плати на початок 2010 року яка становить 774 гривні. ( 774х12= 9288 гривень за рік; 9288 грн. х 8 років = 74304 гривень ).

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.  

    Представник прокуратури Запорізької області в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши суду, що жодних підстав для задоволення позовних вимог не вбачається, оскільки позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

    Представник Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, також надано заперечення проти позову, в якому зазначено, що вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розрахунок матеріально шкоди позивач обґрунтовує ч.2 ст.230 ЦК України, якою передбачені правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. У позові позивач не зазначає, який правочин і ким було вчинено, яка із сторін діяла під впливом обману, у чому полягає обман з боку іншої сторони. У позовній заяві позивач не зазначає, у чому саме полягає заподіяння майнової шкоди. Посилання позивача на рішення суду, яким з нього було стягнуто борг у розмірі 38 629,64 грн. безпідставні, оскільки це рішення суду набрало чинності і, відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України. Позивач також посилається на порушення його прав щодо ознайомлення з матеріалами цивільної справи №2-2063/01.

Посилання позивача на те, що передчасним знищенням цивільної справи №2-2063/01 йому заподіяна майнова шкода не підтверджені належними доказами. Відповідно до наказу №2 ДСА України від 20.01.2006 року, встановлено граничний строк зберігання документів які знаходяться в суді. Цивільна справа №2-2063/2001 р. підпадає під документи, строк зберігання яких встановлений терміном у 5 років. Рішення по справі №2-2063 набрало чинності 28.12.2001 року та 25.05.2007 року справа була знищена у зв'язку із закінченням терміну її зберігання.

Позивач безпідставно посилається в обґрунтування своїх вимог на ст.376 ЦК України в редакції 1963 року, оскільки вимагає стягнення майнової та моральної шкоди,

заподіяної знищенням цивільної справі, яка, як зазначено вище, знищена у 2007 році, тобто, після набрання чинності цивільним кодексом України в редакції від 19.06.2003 року. Крім того, як зазначено вище, рішення Мелітопольського суду по справі №2-2063 від 27.11.2001 року набрало чинності 28.12.2001 року, тому воно підлягає обов'язковому виконанню на всій території України. Вимоги позивача щодо моральної шкоди також безпідставні.

Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення моральної шкоди діями працівників державної виконавчої служби по виконанню судового рішення, яке набрало чинності і, як зазначалося вище, підлягає обов'язковому виконанню на території України. Тобто, законні дії працівників державної виконавчої служби спрямовані на виконання законного рішення суду, яке набрало чинності. Крім того, позивач не сплатив судовий збір і відсутні будь-які підстави для звільнення його від оплати судового збору та витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи. На підставі викладеного представник Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Представник Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому був належним чином викликаний в судове засідання.

Представник відповідача – Державне казначейство України та третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Запорізької області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснивши суду, що шкода відшкодовується тільки у випадках, прямо передбачених законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратуру і суду» Закон не передбачає проведення відшкодування шкоди у разі передчасного знищення матеріалів справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав думку сторін по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити з наступних підстав:

    Судом встановлено, що в  позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 77 259 гривень 28 коп. та моральну шкоду у розмірі 74304 грн. Ці вимоги позивач обґрунтовує тим, що незаконним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду з нього на користь ОСОБА_3 було стягнуто суму боргу у розмірі 38 629 гривень 64 коп. Цю суму позивач збільшив у двічі тобто до 77 259,28 грн. та просить стягнути цю суму як майнову шкоду на підставі ч.2 ст.230 ЦК України, якою передбачені правові наслідки вчинення правочину під впливом обману.

Відповідно до ст. 22ч.1 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, на думку суду, в позовній заяві позивач не зазначив, який правочин і ким було вчинено, яка із сторін діяла під впливом обману, у чому полягає обман з боку іншої сторони. У позовній заяві позивач не зазначає, у чому саме полягає заподіяння майнової шкоди.  При цьому рішення суду, яким з нього було стягнуто борг у розмірі 38 629,64 грн. набрало чинності і, відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем суду не надано жодних доказів того, що він звертався до суду з проханням ознайомитись з матеріалами цивільної справи і тому, посилання на цю відмову як на підставу для стягнення майнової та моральної шкоди суд вважає безпідставними. Також судове засідання показало, що позивачу  було відомо про підроблення розписки. Під час розгляду цивільної справи в Мелітопольському міськрайонному суді досліджувалась розписка, ОСОБА_1, під час дослідження цієї розписки не заявляв клопотань про проведення експертизи цієї розписки,

Крім того, відповідно до наказу №2 ДСА України від 20.01.2006 року, встановлено кінцевий термін зберігання документів які знаходяться в суді. Цивільна справа №2-2063/2001 р. підпадає під категорію справ, строк зберігання яких встановлений терміном у 5 років. Рішення по справі № 2-2063 набрало чинності 28.12.2001 року та 25.05.2007 року справа була знищена у зв'язку із закінченням терміну її зберігання.

ОСОБА_1 також не надано доказів суду на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, втрат немайнового характеру, спричинених нібито неправомірними діями органів державної влади та їх посадовими особами в процесі здійснення своїх повноважень.

Відповідно до положення про Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, затвердженого головою Державного казначейства України від 28.11.2006 р. та положення про державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області та державне казначейство України не несуть відповідальності за дії органів державної влади та не мають права встановлювати бюджетні призначення ї змінювати їх цільове спрямування.

    Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої неправомірними, незаконними діями та бездіяльністю співробітників Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Мелітопольською міжрайонною прокуратурою та Запорізької обласною прокуратурою, безпідставні, жодним чином не підтвердились в ході судового засідання, підстав для задоволення позову судом не знайдено.

    Керуючись ст. ст. 208,209 ЦПК України, ст.ст. 230, 1051, 1166, 1167 ЦК України, суд

                        ВИРІШИВ:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області, прокуратури Запорізької області, Державного казначейства України, третя особа – Головне управління державного казначейства України в Запорізької області про відшкодування шкоди, завданої неправомірними, незаконними діями та бездіяльністю співробітників Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Мелітопольською міжрайонною прокуратурою та Запорізької обласною прокуратурою відмовити в повному обсязі.    

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження подається до Якимівського районного суду Запорізької області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Суддя -