ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» травня 2021 року

м. Харків

справа № 639/3491/18

провадження № 22ц/818/2739/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -         Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів -         Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря – Дмитренко А.Ю.

учасники справи:

позивачка –  ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року в складі судді Баркової Н.В.

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та середнього заробітку за час затримки виплати сум, який в подальшому уточнила.

Вказала, що вона на підставі наказу від 05 вересня 2016 року №472/ДН-ос прийнята на посаду провідного інженера у структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 06 вересня 2016 року.

Наказом відповідача від 14 липня 2017 року № 11198/ДН-ос її звільнено із займаної посади з 17 липня 2017 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату, про що зроблена відмітка у трудовій книжці.

Зазначила, що на день звільнення їй нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з березня 2017 року до 17 липня 2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку та одноразова грошова допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Вказала, що заборгованість із заробітної плати становить: за березень 2017 року - 6 369,56 грн, квітень 2017 року - 3 418,91 грн, травень 2017 року - 10 577,55 грн, червень 2017 року - 0,00 грн та липень 2017 року - 9 622,79 грн, але їй було сплачено лише аванс за березень 2017 року у розмірі 2 000 грн. Решта належних їй до виплати сум підприємством не виплачені.

Зазначила, що такі дії власника або уповноваженого органу є незаконними, оскільки виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводиться у день звільнення.

Вказала, що підприємство також повинно виплатити їй середній заробіток з 18 липня 2017 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Просила стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку в розмірі 30 085,80 грн; суму середнього заробітку за період затримки з 18 липня 2017 року до 04 листопада 2019 року в розмірі 205 044,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 – задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь суму заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку в загальній сумі 30 085,80 грн; суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 18 липня 2017 року по день ухвалення рішення 04 липня 2018 року в розмірі 205 044,00 грн; стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2 351,29 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство «Українська залізниця» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не врахована наявність форс-мажорних обставин, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. Надані позивачкою розрахункові листки заробітної плати виготовлені на непідконтрольній Україні території. З 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Луганської та Донецької областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення, нарахування заробітної плати припинено. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Фактично втрачено доступ до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ. У зв`язку з відсутністю первинних документів підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати неможливо. Таким чином, заборгованість із заробітної плати за березень - липень 2017 року відсутня, так як її нарахування не здійснювалось. Сам по собі факт перебування позивачки у трудових відносинах станом на липень 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. У невиплаті коштів відсутня його вина, оскільки це є наслідком злочинних дій третіх осіб. Довідки щодо розрахунку заробітної плати, оформлені належним чином, позивачкою не надані.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 листопада 2019 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року – скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В постанові, зокрема, звернено увагу на те, що відповідач з 20 березня 2017 року не міг передбачити або відвернути виниклі обставини, в період існування яких об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язки, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно з законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, позивачки.

19 травня 2021 року до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких вказала, що, починаючи з березня 2017 року – 10 днів, за квітень 2017 року – 19 днів, за травень 2017 року – 17 днів, за липень 2017 року – 4 дні, в табелі обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати ці дні позначено літерою «П», що є простоєм, але не з її вини. Вона на роботу виходила, працювала та виконувала свої професійні обов`язки. Також, 19 травня 2021 року від неї до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій табелів обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати; копій наказу від 15 травня 2017 року «Про надання відпустки», від 16 травня 2017 року «Про надання відпустки без збереження заробітної плати», від 05 вересня 2016 року «Про прийняття на роботу» та від 14 липня 2017 року «Про припинення трудового договору»; копію довідки від 24 березня 2021 року про те, що вона дійсно працювала з 06 вересня 2016 року по 17 липня 2017 року.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. 19 травня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому міститься прохання розглядати справу за її відсутності.

Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» необхідно задовольнити, рішення суду – скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано відповідних доказів відсутності своєї вини у нездійсненні розрахунку з позивачкою, а саме сертифікату Торгово-промислової палати України, який є єдиним належним і достатнім документом, що підтверджує форс-мажор (обставини непереборної сили). Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працювала на залізниці з 1980 року.

На підставі наказу від 05 вересня 2016 року № 472/ДН-ос ОСОБА_1 з  06 вересня 2016 року прийнята на посаду провідного інженера сектору екології технічного відділу за переведенням з Управління ДП «Донецька залізниця» до Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом від 14 липня 2017 року № 11198/ДН-ос ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці (а. с. 7-9 том 1).

З повідомлення начальника структурного підрозділу «Юридична служба» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 27 травня 2019 року № 429 вбачається, що виробничі підрозділи Донецької та Луганської дирекцій залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» розташовані на тимчасово не контрольованих територіях Донецької та Луганської областей, що сприяє загрозі життя уповноважених осіб при знаходженні на території виробничих підрозділів, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності. Таким чином, на підконтрольній владі України території відсутні оригінали кадрових та фінансових документів по структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» за період з 16 березня по 17 липня 2017 року (день звільнення).

За березень ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у сумі 2 835,88 грн та отримана 24 липня 2017 року у касі міста Лиман. Сума нарахованої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року обліковується на балансі дирекції. Станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати відсутня (а. с. 125-126 том 1).

До вказаного повідомлення додана довідка структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 27 травня 2019 року № 429/2 про доходи ОСОБА_1 , провідного інженера виробничого підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» за період з березня 2017 року по липень 2017 року, з якої вбачається, що за березень 2017 року їй нараховано заробітну плату у розмірі 3 566,33 грн, фактична кількість відпрацьованих годин 71, утримано 730,45 грн, до видачі 2 835,88 грн. За інші місяці вказаного періоду нарахування у довідці відсутні (а. с. 127 том 1).

Як вбачається з відомості на виплату грошей № 32 за березень 2017 року ОСОБА_1 24 липня 2017 року отримала 2835,88 грн (а. с. 128-130 том 1).

Разом з тим, ОСОБА_1 надані розрахунки заробітної плати Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» за березень, квітень, травень, червень та липень 2017 року із зазначенням видів нарахувань, утримання, сум до виплати та лікарняних, відпусток. Вказано, що згідно із штатним розписом структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» її оклад на посаді провідного інженера технічного відділу складав 5 065 грн.

Наказом Голови правління Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 20 березня 2017 року № 154 «Про підвищення годинних тарифних ставок та посадових окладів» посадові оклади працівників Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» встановлені штатними розписами станом на 28 лютого 2017 року, підвищено з 01 березня 2017 року на 25 %, отже для розрахунку заборгованості використано оклад в розмірі 6 331 грн.

З вказаних вище розрахунків вбачається, що за березень 2017 року сума до виплати склала 6 369,56 грн, за квітень 2017 року - 3 418,91 грн, за травень 2017 року - 10 577,55 грн, за червень 2017 року - 0,00 грн та липень 2017 року - 9 622,79 грн (а. с. 9-13 том 1).

Виходячи із розрахункових листів і внутрішніх нормативних документів Акціонерного товариства «Укрзалізниця», в тому числі, Колективного договору, ОСОБА_1 проведено розрахунки заборгованості по заробітній платі з вирахуванням обов`язкових утримань за березень (6 466,55 грн), квітень (3 418,91 грн), травень (10 577,55 грн) 2017 року. Також вказано, що в червні 2017 року їй надано відпустку без збереження заробітної плати з 20 до 30 червня 2017 року на 8 робочих днів на підставі наказу. Однак, за період з 01 до 06 червня 2017 року надано 5 днів відпустки за минулий період, оплата за які складає 1 502,25 грн, та за період з 07 до 19  червня 2017 року надано 13 днів чергової відпустки, оплата за які складає 3 905,85 грн, а разом оплата відпустки без урахування обов`язкових утримань за період з 01 до 19 червня 2017 року складає 5 408,10 грн. Сума до виплати за липень 2017 року з урахуванням утримань складає 9 622,79 грн, з яких: заробітна плата з урахуванням належних утримань - 815,72 грн, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки з урахуванням належних утримань - 1 672,03 грн та вихідна допомога з урахуванням належних утримань - 7 135,04 грн.

ОСОБА_1 надано розрахунок, згідно з яким сума належних, але не виплачених їй сум становить 30 085,80 грн, які складаються із: заробітної плати в розмірі 10 695, 90 грн; допомоги по тимчасовій непрацездатності - 3 050,24 грн; щорічної відпустки за період з 29 травня до 19 червня 2017 року - 5 016,02 грн; матеріальної допомоги на оздоровлення за Колективним договором - 2 516,57 грн; компенсації за невикористану відпустку при звільненні - 1 672,03 грн; вихідної допомоги при скороченні штату - 7 135,04 грн.

Також, згідно її розрахунків, за березень 2017 року та квітень 2017 року середньоденний заробіток складає 244, 10 грн. Період затримки з 18 липня 2017 року по 04 листопада 2019 року складає 840 днів, отже сума середнього заробітку за період затримки становить 205 044, 00 грн  (а .с. 138-151 том 1).

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі  статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою  статті 94 Кодексу законів про працю України  заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Статтею 47 КЗпП України  передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У частині першій статті 116 КЗпП України  визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Частиною першою статті 117 КЗпП України  передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.

Згідно положень статей  115, 116 КЗпП України  відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

До суду апеляційної інстанції після касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції позивачкою в порушення вимог частини 3 статті 367 ЦПК України надано копії табелів обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати за березень, квітень, травень, липень 2017 року, в яких ці дні позначено літерою «П».

Однак, обставини, що у спірний період позивачка з`являлась на робоче місце, та за нею зберігався середній заробіток за час простою на підприємстві, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, зокрема, журналом обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої, з підписом працівника. 

Розрахунки, надані позивачкою, не можуть бути доказом нарахування заробітної плати, оскільки вони не містять підпису уповноваженої особи та штампу чи печатки підприємства (а. с. 9-13 том 1).

Надана позивачкою копія довідки про доходи від 23 травня 2017 року, з якої вбачається, що їй нараховано заробітну плату у березні 2017 року у розмірі 10 599,66 грн та у квітні 2017 року у розмірі 4299,53 грн (а. с. 34 том 1), також не може бути взята до уваги, оскільки складена після 20 березня 2017 року, коли діяльність підприємства була припинена злочинними діями третіх осіб та Акціонерне товариство «Укрзалізниця» фактично втратив контроль над своїми ресурсами, потужностями та документацією.

При цьому, з довідки Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про доходи ОСОБА_1 від 27 травня 2019 року № 429/2 вбачається, що їй у березні 2017 року була нарахована заробітна плата у розмірі 3 566,33 грн та виплачена заробітна плата у розмірі 2 835,88 грн через касу, що підтверджується її підписом у відомості про виплату грошей № 32 за березень 2017 року, а за квітень-липень 2017 року заробітна плата позивачці не нараховувалась.

Отже, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості із виплати заробітної плати у відповідача перед нею у зазначеному розмірі. Натомість, відповідачем доведено зворотнє.

Також, у матеріалах справи відсутні накази про надання відпусток позивачці, з яких можливо було б встановити кількість днів наданої відпустки та кількість днів відпустки, які не були використані, та які б підлягали компенсації в зв`язку зі звільненням. Відсутні й докази, які б давали можливість встановити розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, матеріальної допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги. Частково копії таких документів в порушення вимог частини 3 статті 367 ЦПК України надано нею до суду апеляційної інстанції після касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції без зазначення нарахованих їй грошових сум.

Як вбачається з рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати працівникам підприємства було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а також відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій.

Сам по собі факт звільнення позивачки з Акціонерного товариства «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої  статті 94 КЗпП України  заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Подібний правовий висновок висловлено колегією суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц (провадження № 61-36644св18).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»  не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями  47,  116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених  статтею 116 КЗпП України.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) вказано, що, зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга  статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 (провадження № 61-7583св19) вказано, що встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16.

Такі ж висновки висловлені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року у справі № 233/4474/19 (провадження № 61-22805св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 227/5138/18 (провадження №61-14162св19); від 14 липня 2020 року у справі № 236/1453/19 (провадження № 61-16872 св 19), від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження № 61-9549св19), від 05 жовтня 2020 року у справі № 235/3889/18 (провадження № 61-6951св19).

Як вбачається з науково-практичного висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року  № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно Акціонерного товариства «Укрзалізниця», засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі, у місті Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно Акціонерного товариства «Укрзалізниця», що знаходиться, в тому числі, на території Донецької області, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів про затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початком дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання Акціонерного товариства «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей  47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором (а. с. 50-54 том 1).

Отже, з 20 березня 2017 року Акціонерне товариство «Укрзалізниця» фактично втратив контроль над своїми ресурсами, потужностями та документацією, що підтверджується науково-правовим висновком, складеним Торгово-промисловою палатою України від 16 січня 2018 року. Дії товариства за надзвичайних обставин, які спрямовані, насамперед, на захист життя і здоров`я його працівників в умовах терористичної загрози з боку незаконних збройних формувань, відсутності контролю та управління майном, не можуть бути регламентовані строками.

Таким чином, з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивачки.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 квітня 2020 року у справі № 610/2068/19 (провадження № 61-1207св20), від 29 квітня 2020 року у справі № 196/1525/15-ц (провадження № 61-13593св19); від 16 вересня 2020 року у справі № 757/6109/19-ц (провадження № 61-10555св20); від 09 грудня 2020 року у справі № 220/2612/18 (провадження № 61-17269св19).

Виходячи з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості Акціонерного товариства «Українська залізниця» перед ОСОБА_1 із заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року та інших виплат, зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності, матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, у заявленому нею розмірі, та враховуючи недоведеність матеріалами справи вини відповідача у невиплаті зазначених сум у передбачені законом строки під час дії зазначених вище невідворотних обставин, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України  судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, судовий збір за її подання у розмірі 3526,50 грн підлягає компенсації відповідачу за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368,  п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 – 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та середнього заробітку за час затримки виплати сум – залишити без задоволення.

Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» понесений у зв`язку з поданням апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3526,50 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                І.В. Бурлака

Судді                                                        А. В. Котелевець

                                                               О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 27 травня 2021 року.