ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 травня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 745/411/20

Головуючий у першій інстанції - Даньков О. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/553/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарями Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року (ухвалене о 16:58) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя та про поділ спільного сумісного майна подружжя,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

1) встановити факт спільного проживання її та відповідача як подружжя без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 з червня 2002 року по жовтень 2005 року, та за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 2005 по 16.02.2013;

2) визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 149 495 грн;

3) визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб автомобіль ВАЗ-21099, 2008 року випуску, вартістю 111 903 грн;

4) визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб мотоцикл MUSSTANG25-9, 2011 року випуску, вартістю 19 070 грн;

5) визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб трактор Jimma 244, 2011 року випуску, вартістю 111 972 грн;

6) визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 картоплесаджалку вартістю 10 960 грн, КТН (картоплекопалку) вартістю 14 780 грн, гребку вартістю 7 000 грн, косарку вартістю 6 360 грн, культиватор вартістю 6 200 грн, на загальну суму 45 300 грн;

7) визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

8) провести поділ транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21099, 2008 року випуску, між нею та відповідачем та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 55 951,50 грн на її користь за половину вартості автомобіля;

9) провести поділ транспортного засобу мотоцикла MUSSTANG25-9, 2011 року випуску, між нею і відповідачем та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 9 535 грн на її користь за половину вартості мотоцикла;

10) провести поділ транспортного засобу трактора Jimma 244, 2011 року випуску, між нею та відповідачем та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 55 986 грн на її користь за половину вартості трактора;

11) провести поділ між нею та відповідачем картоплесаджалки вартістю 10 960 грн, КТН (картоплекопалка) вартістю 14 780 грн, гребки вартістю 7 000 грн, косарки вартістю 6 360 грн, культиватора вартістю 6 200 грн, на загальну суму 45 300 грн, та стягнути грошову компенсацію в розмірі 22 650 грн на її користь.

Позов обґрунтовувала тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 16.02.2013 по 13.03.2018, від якого сторони мають двох дітей. До реєстрації шлюбу з червня 2002 року по 16.02.2013 сторони проживали разом як одна сім`я, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах за вищевказаними адресами, вели спільне господарство, набували спільне майно та народжували дітей. За час спільного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу та перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуто у спільну сумісну власність майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, транспортні засоби ВАЗ-21099, 2008 року випуску, мотоцикл MUSSTANG25-9, 2011 року випуску, та трактор Jimma 244, 2011 року випуску, а також картоплесаджалка, КТН (копалка), гребка, косарка та культиватор, які відповідач відмовляється добровільно розділити.

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 2002 року по лютий 2013 року в с. Кнути Сосницького району Чернігівської області.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб автомобіль ВАЗ-21099, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 58 755 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1/2 частину вартості транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21099, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме, в розмірі 29 377,50 грн.

Припинено ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21099, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб трактор Jimma 244, 2011 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення судового збору 706 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 2002 року по лютий 2013 року в с. Кнути Сосницького району Чернігівської області та визнання спільною сумісною власністю подружжя транспортного засобу трактора Jimma 244, 2011 року випуску, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим.

Доводи апеляційної зводяться до того, що факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу встановлено лише на підставі показань свідків, які є друзями, знайомими та родичами позивачки, та сумнівних довідок в.о. старости селищної ради, зі змісту яких не вбачається проживання сторін однією сім`єю.

Заявник указує, що поза увагою районного суду залишились ті факти, що з 21.09.1993 місце проживання позивачки зареєстровано у смт Макошино, остання з 2003 року по 2013 рік мала статус одинокої матері і отримувала державні соціальні виплати, при зверненні за якими у довідках про склад сім`ї та у деклараціях відомості про відповідача як члена сім`ї були відсутні.

Зазначає, що трактор Jimma 244, 2011 року випуску, згідно копії свідоцтва про реєстрацію був придбаний 03.04.2012, тобто до реєстрації шлюбу між сторонами, тому підстави для визнання його спільною сумісною власністю подружжя відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районним судом не було з`ясовано про смерть особи, яка заповіла відповідачу спірний будинок, наявність оригіналу заповіту, оформлення відповідачем спадщини у нотаріуса та видачу свідоцтва про право на спадщину.

Заявниця зазначає, що оскільки судом був встановлений факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то набутий протягом цього часу трактор Jimma 244, 2011 року випуску підлягає розподілу зі стягненням на її користь компенсації за половину його вартості у сумі 55 986 грн. Також підлягає розподілу й інше майно, набуте за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - мотоцикл MUSSTANG25-9, 2011 року випуску, картоплесаджалка, гребка, косарка, культиватор, факт набуття якого сторонами підтвердили допитані у суді свідки.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Корнієнко Т.М., яка підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Загальця О.М., який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав доведеним позивачкою факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_2 з червня 2002 року по лютий 2013 року в с. Кнути Сосницького району Чернігівської області та визнав спільним сумісним майном подружжя автомобіль ВАЗ-21099, 2008 року випуску та трактор Jimma 244, 2011 року випуску.

Посилаючись на те, що житловий будинок в АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю відповідача, районний суд відмовив у визнанні його спільною сумісною власністю подружжя.

Відмовляючи у поділі мотоцикла MUSSTANG25-9, картоплесаджалки, гребки, косарки та культиватора, суд виходив із недоведеності їх наявності позивачкою всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України.

Однак повністю погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд, через їх невідповідність обставинам справи та, як наслідок, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом у справі встановлено, що з 16.02.2013 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 13.03.2018 (справа № 738/158/18) (а.с. 8-11).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дітей були внесені за заявою про визнання батьківства відповідно до ст. 126 СК України, поданою 05.03.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 19-20,179).

У справі міститься копія заповіту, посвідченого секретарем Пекарівської сільської ради 25.08.2005, реєстровий № 77, за яким ОСОБА_5 на випадок своєї смерті житловий будинок в АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 (а.с. 173).

25.10.2010 ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Пекарівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області від 07.08.2010 № 59 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).

Згідно з довідкою-характеристикою КП «Зодчий» Сосницької районної ради від 28.04.2020 № 100 загальна вартість вказаного житлового будинку становить 149 495 грн (а.с. 34-36).

14.03.2012 ОСОБА_2 придбав трактор колісний JINMA JM-244, 2011 року випуску, шасі НОМЕР_2 за договором купівлі-продажу №05180140312/25, укладеним з ТОВ НВП «Спецавтоматика», на який 03.04.2012 отримав свідоцтво про реєстрацію машини (а.с. 12-13, 53).

22.10.2013 за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль ВАЗ-210994-20, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що останньому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 22, 58).

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження ринкова вартість автомобіля ВАЗ-210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 30.06.2020 становить 58 755 грн (а.с. 54-64).

Із довідки-рахунку ТОВ «Південна торгова компанія» серії ВІА № 593553 від 09 лютого 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 було продано мотоцикл марки MUSSTANG MT125-9, двигун № НОМЕР_4 , рама № НОМЕР_5 , вартістю 2 300 грн (а.с. 15).

За інформацією ТСЦ № 7441 РСЦ МВС в Чернігівській області станом на 03.10.2020 за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби - ВАЗ 210994-20, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , та причіп легковий ПУТД 1800, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 (а.с. 176-177).

Згідно з довідкою Сосницької селищної ради Чернігівської області № 19-25/5-185 від 16.04.2020 та уточнюючою довідкою від 30.07.2020 № 19-25/5-404 ОСОБА_1 дійсно проживала на території селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 , з червня 2002 року по 14.09.2019, але фактично була не зареєстрована (а.с. 21, 130).

Згідно з довідками Сосницької селищної ради Чернігівської області від 05.08.2020 № 19-25/5-418, №19-25/5-419, №19-25/5-420 та №19-25/5-421 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали разом на території сільської ради, але фактично не були зареєстровані: за даними погосподарської книги № 06 Пекарівської сільської ради на 2001-2005 роки - за адресою Чернігівська область, Сосницький район, с. Кнути, за даними погосподарської книги № 05, 08, 07 Пекарівської сільської ради на 2006-2020 роки - за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 135-138).

У відповідь на запит апеляційного суду Пекарівський старостинський округ Сосницької селищної ради Чернігівської області повідомив, що згідно погосподарської книги № 06 на 2001-2005 роки рахувався власником житлового будинку з господарськими спорудами, розташованому в АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , який вибув 25.08.2005 у м. Чернігів. У погосподарській книзі № 06 Пекарівської сільської ради на 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_7 записані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які фактично проживали в АДРЕСА_1 , але не були зареєстровані. З 01.01.2006 згідно погосподарської книги № 5 на 2006-2010 роки за адресою АДРЕСА_1 проживали сім`єю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки Сосницької селищної ради Чернігівської області № 19-25/5-477 від 09.09.2020 ОСОБА_1 проживала без реєстрації по АДРЕСА_1 та протягом 2006-2018 років мала свійську худобу та птицю (а.с. 142).

У відповідь на адвокатський запит УСЗН Менської районної державної адміністрації Чернігівської області листом від 22.08.2020 № 01-30/490 повідомило, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як одержувачка допомоги по вагітності та пологам жінкам, які не застраховані в системі загальнообов`язкового пенсійного страхування в 2003-2005 роках, одноразової допомоги при народженні дитини в 2003 та 2005-2006 роках, допомоги по догляду за дитиною до 3-х років непрацюючим жінкам з 19.05.2003 по 16.08.2008, допомоги одиноким матерям з 01.05.2003 по 28.02.2013, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.05.2003 по 30.06.2007. При зверненнях за державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім`ям та допомогою одинокій матері з урахуванням доходів заявницею надавались довідки про склад сім`ї та заповнювались декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Відомості про ОСОБА_2 , жителя с. Кнути Сосницького району у них відсутні (а.с. 174).

У відповідь на адвокатський запит в.о. старости Макошинського старостинського округу Менської міської ради листом від 01.09.2020 № 180/08 повідомив, що ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_2 з 21.09.1993 (а.с. 171-172).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 02.10.2020 остання дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; за вказаною адресою проживає з грудня 2019 року; у період з 2002 року по грудень 2019 року за вказаною адресою не проживала (а.с. 183).

Із довідок про склад сім`ї та декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, які надавались та заповнювались ОСОБА_1 , вбачається, що остання в період з 2005 по 2012 роки отримувала державні соціальні допомоги - по вагітності та пологам жінкам, які не застраховані в системі загальнообов`язкового пенсійного страхування, одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до 3-х років непрацюючим жінкам, допомоги одиноким матерям. Місце проживання в документах зазначала за адресою: АДРЕСА_2 , відомості про ОСОБА_2 як члена сім`ї чи батька дітей ніколи не зазначались (а.с. 209-233).

Згідно ст. 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Стаття 60 СК України встановлює, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини 1 статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ст. 63 СК України).

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (ч. 1, 2 ст. 21 СК України).

Згідно частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. Для цього важливе підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на частину майна за кожною із сторін.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

У частині 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно ч. 1,3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, норм Сімейного кодексу України та правових позицій Верховного Суду, саме ОСОБА_1 як позивачка та особа, яка стверджує про її проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у спірний період, повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог. Таким чином, необхідною умовою для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доведеність факту їх пов`язаності спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у спірний період.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення вказаних положень свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

У справі, що переглядається, встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 21.09.1993 зареєстрована по АДРЕСА_2 . У період з 2005 по 2013 роки, ОСОБА_1 мала статус одинокої матері, отримувала у зв`язку з цим відповідні соціальні виплати від держави (допомогу одиноким матерям, державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям), для отримання яких подавала інформацію та офіційні документи, якими перед державою підтверджувала факт постійного проживання з дітьми протягом цього періоду лише за зареєстрованим місцем проживання у смт Макошино Менського району, ніколи не зазначала відомості про ОСОБА_2 як цивільного чоловіка чи батька дітей, або ж про проживання з останнім однією сім`єю у АДРЕСА_1 .

Лише перед подачею позову ОСОБА_1 змінила свою поведінку, яка не відповідає попереднім заявам та офіційним документам, наданим державним органам у вказаний період, заперечуючи наданий їй державою офіційний статус одинокої матері, що свідчить про недобросовісність поведінки позивачки.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_2 як подружжя без реєстрації шлюбу, а тому рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 20.01.2021 у частині вирішення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню із відмовою в їх задоволенні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з червня 2002 року до 16.02.2013 , також не підлягають задоволенню вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортного засобу - трактора Jimma JМ-244, 2011 року випуску, д.р.н. НОМЕР_8 та його поділ, оскільки він був придбаний ОСОБА_2 у 2012 році до укладення шлюбу з позивачкою. Відтак, доводи апеляційної скарги позивачки щодо необхідності розподілу трактора зі стягненням на її користь компенсації за половину його вартості у сумі 55 986 грн не є слушними.

Зважаючи на те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 було видане ОСОБА_2 25.10.2010, тобто до укладення відповідачем шлюбу з ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те що він є особистою приватною власністю відповідача.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що районним судом не було з`ясовано про смерть особи, яка заповіла відповідачу спірний будинок, наявності оригіналу заповіту, оформлення відповідачем спадщини у нотаріуса та видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки вони не мають правового значення для вирішення даного спору та з огляду на те, що право власності відповідача на вказаний спірний житловий будинок підтверджено належним правовстановлюючим документом - свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.10.2010, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Пекарівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області від 07.08.2010 № 59, який є чинним та ніким не оскаржується.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що підлягає розподілу інше майно - мотоцикл MUSSTANG25-9, 2011 року випуску, картоплесаджалка, гребка, косарка, культиватор, факт набуття якого сторонами за час проживання однією сім`єю підтвердили допитані у суді свідки, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження їх наявності і приналежності на час поділу майна подружжю, а також їх придбання чи відчуження сторонами під час шлюбу, позивачкою не надано.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи та надані на їх підтвердження докази, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити шляхом скасування рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортного засобу - трактора Jimma JМ-244, 2011 року випуску, д.р.н. НОМЕР_8 та його поділ, відмовивши у задоволенні вказаних вимог позивачці. В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортного засобу - трактора Jimma JМ-244, 2011 року випуску, д.р.н. НОМЕР_8 та його поділ - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортного засобу - трактора Jimma JМ-244, 2011 року випуску, д.р.н. НОМЕР_8 та його поділ - відмовити.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 травня 2021 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В.Висоцкая

Н.В.Шитченко