ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"26" травня 2021 р.                               м. Ужгород                              Справа  № 907/40/21

Господарський суд  Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.,

розглянувши у судовому засіданні  дану справу

за позовом Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області, м. Хуст Закарпатської області в інтересах держави

в особі Вишківської селищної ради, смт. Вишково Закарпатської області

до Хустської районної державної адміністрації, м. Хуст Закарпатської області (відповідач-1)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Садівник», с. Вільхівці  Закарпатської області (відповідач-2)

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

представники:

позивача - не з`явився

відповідачів-1,2 - не з`явилися

за участі прокурора – Стець В.М., прокурор  Тячівської окружної прокуратури

                                                            УСТАНОВИВ:

          Ухвалою суду від 15.04.21 закрито підготовче провадження у даній справі  та призначено таку  справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на   26.05.21.

24.05.21 через канцелярію суду прокурором подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить заборонити ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство  "Садівник" та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із засадженням земельної ділянки площею 60,0 га на території Вишківської селищної ради Хустського району, визнання недійсним договору оренди щодо якої є предметогм даного спору.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурор  припускає можливість відчуження спірної ділянки на користь інших осіб або вчинення дій щодо її поділу, а також вказує, що оскільки земельна ділянка частково зрихлена, а саме, зораний верхній шар ґрунту, то припускається можливе її засадження, що утруднить виконання рішення у даній справі.

Присутній у засіданні суду прокурор підтримав заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав.

Заслухавши прокурора у процесі, дослідивши наведені у заяві доводи та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Питання  забезпечення позову,  підстав  його застосування та заходів врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України (ГПК України). Так, за змістом   ст. 136  ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

          Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб,  забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору .

          Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд  має   здійснити   оцінку  обґрунтованості  доводів  заявника  щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:  розумності, обґрунтованості  і  адекватності  вимог  заявника щодо забезпечення позову;   забезпечення збалансованості інтересів сторін,  а також інших учасників судового процесу;  наявності зв`язку  між  конкретним  заходом  до  забезпечення позову і предметом позовної вимоги,  зокрема,  чи спроможний такий захід  забезпечити  фактичне  виконання  судового  рішення  в разі задоволення позову;  імовірності утруднення   виконання  або  невиконання  рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;  запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб,  що не є учасниками даного  судового процесу.

Достатньо обґрунтованою підставою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або порушення прав або інтересів заявника не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка  подала  заяву  про  забезпечення позову,  повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення  позову. З  цією  метою  та  з  урахуванням  загальних вимог Господарського процесуального кодексу України,  обов`язковим  є  подання  доказів наявності  фактичних  обставин,  з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст.ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

          Отже, з наведеного вбачається, що  процесуальний закон передбачає, що для застосування заходів забезпечення позову   суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;  забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме;  вид забезпечення позову повинен бути відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.

          При цьому вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність та зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Заявником не надано жодних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується  його заява про застосування  заходів забезпечення позову, та на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, заявником  не обґрунтовано чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме.

Крім того, суд приймає до уваги, що забезпечення позову у спосіб, про який просить прокурор, - заборона засадження орендованої за спірним договором земельної ділянки - призведе до вчинення перешкод у господарській діяльності відповідача, основним видом діяльності якого згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є вирощування багаторічних культур, а також вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

За наведеного, суд вважає відсутніми підстави для застосування заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви  належить відмовити.

Керуючись ст. ст.  73, 74, 77, 79, 80, 136,  137, 138-140,  234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                           ПОСТАНОВИВ:

1.  Відмовити у задоволенні заяви Хустської окружної прокуратури   Закарпатської області про забезпечення позову у даній справі.

  Ухвала  набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом строку, передбаченого ст. 256 ГПК України.         

                    Суддя                                                               Ушак І.Г.