Справа № 474/1135/17

Провадження № 2/474/56/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.21 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді Фасій В.В.

за участю секретаря Багрін Н.А.

без участі:

представника позивача ФГ «Сікорського» – Сікорського В.М. (голова ФГ),

представника позивача – ФГ «Сікорського» - Синкевича Р.І.

відповідача 1 – ОСОБА_1

представника відповідача 1 ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника відповідача 2 – Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області,

правонаступника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог – Кривоозерської районної державної адміністрації- Первомайської районної державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Врадіївка цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Сікорського» до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, припинення права власності , -

                                       ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ФГ «Сікорського» звернулося з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, посилаючись що 12.06.2015р. реєстраційною службою Кривоозерського РУЮ Миколаївської області на земельну ділянку кадастровий номер 4823984200:01:000:1741 площею 1.8002 га в межах Тридубської сільсьської ради видано свідоцтво на ім`я відповідача про право власності на нерухоме майно, набутої останньою на підставі наказу ГУ Держземагентства у Миколаївській області від 21.05.2015р..

Водночас, у відповідності до державного акту серії І-МК №008511 виданого Кривоозерською РДА 25.03.1996 р. на підставі розпорядження цієї ж РДА від 18.12.1995 р. передано у постійне користування земельну ділянку площею 35.9 га в межах території Тридубівської сільської ради для ведення селянського фермерського господарства позивачу, частина якої  у вересні 2007 року (площею 28 га) була розпайована та передана у власність громадянам (членам ФГ) в розмірі частки (паю).

Частина ж із земельної ділянки 35,9 га - площею 7,36 га залишилась не розпайованою, оскільки середня частка (пай) на кожного члена ФГ становила 2,8 га, та в більшому розмірі не передбачалася. А тому залишок площею 7,36 га продовжив перебувати в користуванні ФГ «Сікорського» на підставі державного акту на право постійного користування землею

Вважає наказ ГУ Держземагентства у Миколаївській області від 21.05.2015р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.06.2015р. на ім`я відповідача недійсними, оскільки за приписами ст. 92 ЗК України право постійного користування землею є безстроковим.

Якщо земельні ділянки були одержані с/г підприємствами та фермерськими господарствами до набрання чинності діючим ЗК (01.01.2002р.) то питання їх використання визначене рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005р. яким п.6 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001р №2768-ІІІ що через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності в строки визначені кодексом суперечить Конституції України. Тобто право постійного користування земельними ділянками зберігається за фермерськими господарствами без встановлення кінцевого строку. Особи які користуються землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою не зобов`язані вчиняти дії пов`язані із переоформленням їх права постійного користування.

При цьому, згідно з постановою КМУ від 02.04.2002 р. №449 частини 2 – раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Тому вважає що державний акт на ФГ «Сікорського» від 25.03.1996 р. є чинним по теперішній час.

Також в обґрунтування позовних вимог посилався на ст. ст. 116 ч.5 , 118, 141 ЗК України, щодо можливості передачі земельних ділянок які перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб за рішенням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку визначеному законом, та що підставами припинення права власності земельною ділянкою є в т.ч. добровільна відмова від права користування, вилучення земельної ділянки, що зі сторони позивача не мало місце.

А тому вважає, що земельна ділянка безпідставно передана у власність відповідач, на підставі ст. 152 ЗК України просив здійснити захист прав позивача шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Миколаївській області від 21.05.2015р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.06.2015р. на ім`я відповідача, а також скасування державної реєстрації даної земельної ділянки.

Посилався як на підставу задвоолення позову і ту обставину, що на одну і ту ж земельну ділянку (що перебуває у користуванні ФГ «Сікорського» площею 7,36 га та на праві власності належить відповідачеві площею 1.8002 га ) є два право встановлювальні документи, а саме державний акт на право користування землею від 25.03.1996р. на ФГ «Сікорського» та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.06.2015р. на ім`я відповідача.

Просив (заява про уточнення позовних вимог, вх.№5467 від 21.12.2020р.) у зв`язку  з набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019р. №340-ІХ, відповідно до якого  у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію припинення речових прав, тобто ухвалення судом такого рішення  допускається виключно з одночасним припиненням цим рішенням речових прав,  суд визнати недійсним правовстановлюючі документи відповідача №1 (наказ ГУ Держземагентства у Миколаївській області від 21.05.2015р. та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.06.2015р. на ім`я відповідача) та припинити право власності позивача на спірну земельну ділянку. 

Відповідач та його представник позов не визнали, надавши відзив, в якому просять відмовити у позові, посилаючись на те, що відповідно до ст. 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. При цьому згідно п.п. 2.9 та 3.10 «Інструкції складання державного акту на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою …» у випадку припинення права користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається ІІ примірник документу. А тому державний акт на право постійного користування землею на ФГ «Сікорського» на 35,9 га мав бути повернутий до архіву після приватизації земельної ділянки площею 28 га членам цього господарства.

Водночас переоформлення правовстановлювального документу на частину земельної ділянки площею 7,36 га яка залишалась не розпайованою, мало відбутися згідно даної Інструкції та проводитися після відновлення меж земельної ділянки в натурі, затвердження відповідною технічною документацією, чого позивачем зроблено не було.

Однак внесені до вказаного державного акту виправлення  не передбачені чинним законодавством (зазначення в його графі прописом «зміни в землекористуванні») та свідчать про його пошкодження.

Наказом ГУ Держземагентства від 11.03.2015 р. надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності. Зазначений наказ був прийнятий на підставі інформації заступника начальника відділу Держземагентства у Кривоозерському районі, відповідно до якої земельна ділянка належить до земель державної власності (земель запасу).

Представник позивача у відповіді на відзив, зазначив, що право постійного користування земельною ділянкою набуте особою у встановленому законом порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається внаслідок його непереоформлення, а видані раніше державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним та підлягають заміні лише у разі добровільного звернення осіб. При цьому п. 1.13 Інструкції на який посилається у відзиві відповідач як на підставу відмови у позову стосується випадків, коли складання державного акта зумовлена передачею земельної ділянки або переоформленням правовстановлювального документу, однак у випадку з позивачем зміни до державного акту, жодним чином не були пов`язані з такими діями, та до того ж такі зміни були внесені до державного акту посадовою особою відділу держкомзему, і не можуть ставитися в вину позивачу. Крім того право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав передбачених ст. 141 ЗК України, зокрема вилучення та добровільної відмови, однак такі рішення уповноваженим органом (Кривоозерською РДА, територіальним органом Держгеокадастру) не приймалися.

Позивач та його представник, в судове засідання 19.05.2021р. не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява (вх. №1986 від 19.05.2021р.) про розгляд справи по суті у відсутність представника позивача, в якій він просить позовну заяву в уточненій редакції, задовольнити. В ній же просив долучити доказ, який був отриманий позивачем, лише 29.04.2021р., - лист ПП «Меридіан» від 29.04.2021р. №78 щодо накладки земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивача.

В судове засідання 19.05.2021р., відповідач 1 та його представник ОСОБА_2 не з`явилися. Представник відповідача звернувся з заявою (вх.№1896 від 13.05.2021р.) про закінчення розгляду справи у його відсутність, в якій заперечує проти задоволення позову.

Відповідач 2  Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду (рекомендоване поштове відправлення №5630100386420 на 15.04.2021р. та судова повістка направлена на офіційну електронну адресу відповідача на 19.05.2021р.) двічі не з`явився в судові засідання. Він же 01.10.2020 року звернувся до суду з клопотанням (вх. № 4348 від 01.10.2020р.), в якому просив розглянути справу без участі представника Головного управління та взяти до уваги відзив на позов від 30.01.2018р. № 9-14-0.62-847/2-18 (до суду вх. № 383 від 05.02.2018р.) наявний в матеріалах справи, який був долучений ними під час розгляду справи іншим складом суду,  в якому відповідач просив відмовити ФГ «Сікорського» у задоволенні позову до Головного управління, оскільки після розпаювання, залишок земельної ділянки площею 7,36 га мала бути переоформлена, та проводитися після відновлення меж земельної ділянки в натурі та закріплення її довгостроковими межовими знаками. При цьому можливість внесення до державного акту змін, на момент внесення таких до державного акту позивача у 2007 році, не предбачалося, що свідчить про його пошкодженгня. Крмі тогооспорюваний наказ був прийнятий відповідачем №2 на підставі інформації відділу Держземагентства у Кривоозерському районі, відповідно до якої земельна ділянка яку передбачалося передати у власністьвідповідачу №1 належала до державної власності (земель запасу). А тому позивач, відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України, не є ані власником, ані користувачем спірної земельної ділянки.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог – Кривоозерська районна державна адміністрація в судове засідання не з`явилася, звернувшись з заявою (вх.№406 від 08.02.2021 р.) про розгляд справи у відсутність представника в зв`язку з реорганізацією установи.

Правонаступник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог – Кривоозерської районної державної адміністрації, залучений до участі у справі ухвалою суду, - Первомайська районна державна адміністрація, в судове засідання не з`явилася, звернувшись з заявою (вх.№1344 від 12.04.2021р.) про розгляд справи у відсутність представника. У ній же підтвердив проведення реорганізації Кривоозерської РДА шляхом приєднання до Первомайської РДА на підставі розпорядження голови Миколаївської облдержадміністрації від 04.01.2021 р. №1-р.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

 Згідно з положеннями ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, з огляду на що та неявку в судове засідання всіх учасників які беруть участь у справі, суд прийняв рішення про проведення розгляду справи, 19.05.2021 р., без технічної фіксації судового процесу.

Судом встановлені наступні факти:

25.03.1996 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження Кривоозерської РДА ради народних депутатів Кривооерського району Миколаївської області від 18.12.1995р. № 134 видано державний акт на право постійного користування землею, відповідно до якого останньому надається у постійне користування земельна ділянка площею 35.9 га розташована на території Тридубівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (державний акт І-МК №008511 від 25.03.1996р., довідка держгеокадастру №19-14.17-99.1-344/2-17 від 24.02.2017р.);

Позивач ФГ «Сікорського» являється юридичною особою та зареєстрований в єдиному реєстрі юридичний осіб 25.03.1996 р. (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №623182 від 25.03.1996р., довідка про взяття на облік платника податків від 20.04.2007р., довідка з ЄДРПОУ №22 );

03.04.2007 року головою ФГ «Сікорського» - ОСОБА_5 затверджено статут цього фермерського господарства в новій редакції , відповідно до якого засновником ФГ «Сікорського» є ОСОБА_5 , який є його головою. Управління господарством здійснює його голова або особа, яка є правонаступником. Голова господарства вправі без довіреності здійснювати дії від імені господарства. (статут ФГ «Сікорського» в редакції 03.04.2007р.);

17.04.2007 року ОСОБА_5   звернувся на адресу Кривоозерської РДА з заявою про надання у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) по Тридубівській сільській раді з земель що знаходяться у постійному користуванні ФГ «Сікорського» (заява вх. №477-5-02 від 17.04.2007р.);

04.05.2007р. розпорядженням Кривоозерської РДА №261-р надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) що відповідають середній частці (пай) членів колишнього КСП «Тридуби» для передачі у власність голові та членам ФГ «Сікорського» для ведення фермерського господарства, із земельної ділянки загальною площею 35,9 га, з них ріллі 35,9 га наданої в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства,  згідно списку (розпорядження 261-р від 04.05.2007р., додаток до розпорядження зі списком громадян- членів ФГ в кількості 10 осіб);

14.05.2007р. ОСОБА_5  надав  ПП «Меридіан» заяву в якій просив виготовити проект земелеустрою щодо відведення земельної ділянки йому у власність для ведення фермерського господарства із земель ФГ «СікорськогО» згідно розпорядження №261-р від 04.05.2007р., та передати  залишок земель 7,36 га ріллі до земель запасу (проект землеустрою від 2007р. та заява ОСОБА_5 на а.с. 98 том №1.);

Подання аналогічних за змістом заяв (окрім в частині вирішення питання щодо 7,36 га землі) мало місце зі сторони членів вказаного господарства (проект землеустрою від 2007р.);

       У 2007р. ПП «Мередіан» складено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України (10 чоловік) у власність для ведення фермерського  господарства із земель ФГ «Сікорського» (по 2,80 га кожному з 10 осіб), на підставі розпорядження №261-р від 04.05.2007р., у пояснювальній записці до якого  зазначено, що проектом передбачено відведення земельних ділянок громадянам України (10 чоловік» загальною площею 28,00 га ріллі згідно з експлікацією, та що у зв`язку з тим, що при розпаюванні земель ФГ «Сікорського» залишилось 7,36 га ріллі, голова ФГ Сікорський В. М. погодився передати залишок земель до земель запасу. (проект землеустрою ПП «Мередіан» щодо відведення земельних ділянок громаднам (10 осіб) у власність для із земель ФГ «Сікорського» від 2007р.)

16.07.2007 р. Кривоозерським районним відділом земельних ресурсів в особі начальника цього відділу ОСОБА_6 складено висновок  №623 по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (10 чоловік), в якому останній за результатами розгляду матеріалів проекту земелеутрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ПП «Мередіан» погодив відведення земельних ділянок 10 особам для ведення фермерського господарства площею 28 га із земель ФГ «Сікорського» та залишок земель 7,36 га ріллі – вирішено  передати до земель запасу (висновок №623 від 16.07.2007р.).

16.07.2007 р. Кривоозерським районним відділом містобудування та архітектури в особі начальника цього відділу Підвисоцького В,М. складено висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (10 чоловік), в якому зазначено, що залишок земель 7,36 га ріллі - передати до земель запасу (висновок №284 від 16.07.2007р.).

16.07.2007р. та 31.07.2007р. вказаний проект землеустрою також погоджений Кривоозерською районною санітарно – епідеміологічною станцією та державною інспекцією по охороні пам`яток культури в Миколаївській області (висновок №375 від 16.07.2007р. та висновок №1961/07 від 31.07.2007р.);

5.09.2007р. розпорядженням Кривоозерської РДА №468-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельних часток  (паїв) що відповідають середній частці (пай) для членів колишнього КСП «Тридуби» в межах території Тридубівської сільської ради, за межами населеного пункту, загальною площею 28,00 га ріллі у власність голові та членам ФГ «Сікорського». Землевпорядній організації  рекомендовано здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та видати державні акти на право власності на земельні ділянки.  На голову ФГ ОСОБА_5 покладено обов`язок внести відповідні зміни в державний акт на право постійного користування землею І_МК №008511 від 25.03.1996р. на ОСОБА_5 в частині вилучення земельної ділянки у власність громадян загальною площею 28,00 га ріллі. Рішення щодо  земельної ділянки площею 7,36 га яка залишилася після відведення земельних ділянок у власність ФГ «Сікорського» цим розпорядженням неприймалось (розпорядження 468-р від 25.09.2007р.);

       У 2007р. ПП «Мередіан» складено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю громадянам України (10 чоловік) для товарного с/г виробництва із земель ФГ «Сікорського» в межах території Тридубівської сільської ради, розробленої на підставі розпорядження 468-р від 25.09.2007р., складено ситуаційний та кадастровий плани, акти встановлення меж земельної ділянки в натурі (технічна документація від 2007р.);

17.10.2007 року у державному акті  І-МК №008511 від 25.03.1996р. на право постійного користування землею у графі «зміни в землекористуванні» вчинено рукописний запис, - до графи «дата, номер і зміст документу на підставі якого внесено зміну зазначено «розпорядження Кривоозерської РДА №468-р від 05.09.2007р.» та графи «площа, га» - «7,36», після розділу наявний рукописний запис «17.10.2007р.» та « ОСОБА_7 », проставлений підпис. (державний акт  І-МК №008511 від 25.03.1996р.);

Реєстрація земельної ділянки площею 7,36 га, яка знаходиться у користуванні ФГ «Сікорського» на підставі державного акту про право постійного користування не заводилась. Витяг з державного земельного кадастру надати неможливо, так як відомості на вищевказану земельну ділянку у державному земельному кадастрі відсутні. (довідка держгеокадастру вих..№135/414-17 від 16.08.2017р., довідка держгеокадастру вих.. №69/114-18 від 21.02.2018р.) ;

За період з 2008р. по 2015р. за ФГ «Сікорського» рахувалися землі загальною площею 44,5662 га, в тому числі у державній власності – 7.9 га, в приватній – 2.8 га та в постійному користуванні – 33,8662 га. Станом на 01.01.2016р. були внесені зміни до статистичної звітності форми 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах» в якому вказано, про те, що земельна ділянка 7,36 га в межах Тридубівської сільської ради переведена до земель запасу (довідка держгеокадастру вих.. №69/114-18 від 21.02.2018р.);

       18.02.2015р. відповідач №1 ОСОБА_8 звернулася до ГУ Держземагентства у Миколаївській області про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної передачі, з додатками: копія паспорту, обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки, викопіюванням (заява №19-2254/0/19-15-сг від 02.03.2015р.);

       11.03.2015р. ГУ Держземагентства у Миколаївській області видано наказ №1324-сг про надання відповідачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.0 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Тридубівської сільської ради та розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (наказ №1324-сг від 11.03.2015р.)

       Згідно довідки за підписом начальника відділу Держземагентства у Кривоозерському районі – згідно державної статистичної звітності земельна ділянка яка відводиться у власність ОСОБА_4 , станом на день видачі довідки (03.04.2015р.), відноситься до земель сільськогосподарського призначення та перебуває у землях запасу. Склад угідь – рілля (довідка №99/0/19-15 від 03.04.2015р.);

У 2015 р. відповідачу ОСОБА_4  виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Тридубівської сільської ради площею 1,8002 га, з зазначенням підстави для виконання роботи – наказ ГУ Держземагентства у Миколаївській області від 11.03.2015р. №1324-сг, який погоджений відділом Держземагентства у Кривоозерському районі, Миколаївською філією «Держгрунтохорона» (проект землеустрою ОСОБА_4 від 2015р.);

21.05.2015р. наказом ГУ Держземагентства у Миколаївській області №2568-сг затверджений проект землеустрою ОСОБА_4 від 2015р. та надано їй у власність земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі з кадастровим №4823984200:01:000:1741 для вдення особистого селянського господарства (наказ ГУ Держземагентства у Миколаївській області №2568-сг від 21.05.2015р.);

12.06.2015р. реєстраційною службою Кривоозерського районного управління юстиції в Миколаївській області на ім`я відповідача видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі з кадастровим №4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства (свідоцтво СТА №438251 від 12.06.2015р.);

в період з 05.09.2007 р. (дати затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність із земель ФГ «Сікорського») по 31.12.2012р. розпорядження щодо скасування державного акту постійного користування землею від 18.12.1995 р. на ім`я ОСОБА_5 чи щодо скасування раніше прийнятих розпоряджень Кривоозерської РДА, чи щодо вилучення або переведення  до земель запасу земельної ділянки площею 7,36 га не приймалося (довідка вих..№539/02-45 від 01.11.2019р.);

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області в період з 01.01.2013р. по теперішній час не приймалися рішення (наказ, акт, тощо) про припинення права ОСОБА_5 , ФГ «Сікорського» на постійне користування земельною ділянкою площею 7,36 га., що залишилися після розпаювання у 2007році між членами вказаного ФГ частини земельної ділянки 28,00га ріллі, переданої в постійне користування на підставі державного акту І-МК №008511 від 25.03.1996 р. (відповідь №9-14-0.62-1278/2-21 від 24.02.2021 р. на виконання ухвали суду, відповідь вх.№4482 від 10.12.2019р., довідка №29-14-0.6-1227/2-21 від 22.02.2021р.);

29.04.2021 року позивачеві відмовлено у встановленні меж земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею МК №008511 площею 7,36 га в межах території Тридубівської сільської ради в зв`язку з тим, що дана земельна ділянка згідно даних публічної кадастрової карти України, зайнята іншими земельними ділянками в приватній власності, а саме №4823984200:01:000:1741 площею 1,8002 га, належною відповідачу. (лист №78 від 29.04.2021р. та витяг з публічної кадастрової карти);

Суд вважає що між сторонами виникли правовідносини з приводу постійного користування земельною ділянкою.

При прийнятті рішення суд керується:

Статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України,  відповідно до яких захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними цими статтями, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року, чинного на час виникнення у позивача права постійного користування земельною ділянкою, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Аналогічні положення містяться у ст. 32 ЗК України в редакції 01.01.2002р. ( на момент розпаювання земельної ділянки ФГ між його членами).

За змістом частин 1, 2, 5 статті 7 ЗК України від 18 грудня 1990 року, чинного на момент виникнення у позивача права постійного користування землею, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно частини 1 статті 92 ЗК України, що набрав чинності у січні 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Зі змісту частини 2 цієї статті, передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена, набуття такого право можливо лише: підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної та комунальної власності; громадськими організаціями інвалідів України, їх підприємствами (об`єднання), установами та організаціями.

Відповідно до частини 2 статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно частин 1, 2 та 5 статті 116  ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 122 ЗК України (в редакції 01.01.2013р.) Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його його територіальним органам було надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, інші.

Згідно частин 3, 4 статті 142 ЗК України   припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру (частина восьма статті 79-1 ЗК України).

Пункт 3.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею", затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року за N43, яка була чинною до 2003 року, передбачав, що у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі, які відбулися після видачі державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.

Отже можливість внесення змін до існуючого державного акту на право постійного користування землею законодавством після 2003 року не передбачено.

       Звіт форми 6-зем складається за станом на 1 січня кожного року згідно розділу ІІ наказу Державного комітету статистики України №377 від 05.11.1998р. який діяв до 01.01.2016р.

       ВС у постанові № 140/1903/16-ц від 16.05.2018р. зробив висновки, що на час звернення громадян до Головного управління Держеокадастру із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок їм у власність у порядку встановленому частиною шостою статті 118 ЗК України, у Державному земельному кадастрі були відсутні відомості про наявність у постійному користуванні позивача не розпайованого залишку земельної ділянки, а тому сам по собі виданий йому державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, після набрання чинності ЗК України 2001 року, не посвідчував йому такого права, оскільки він зобов`язаний був його переоформити. Та що дійсно право постійного користування земельною ділянкою, набуте до 2004 року, гарантоване статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України, однак реалізація такого права пов`язана не виключно з самим по собі існуванням такого права, а й з механізмом його реалізації, що не виключає обов`язку особи здійснити певні дії, зокрема - переоформити своє право, тоді як позивач зазначену вимогу законодавства упродовж всього періоду користування земельною ділянкою не виконав.

У постанові №365/11/18 від 04 грудня 2020 року ВС вирішував питання щодо збереження за ФГ та позивачем (правонаступником) права постійного користування на земельну ділянку, у тому числі у межах неприватизованого залишку, та щодо його припинення у позивача на час надання відповідачам земельних ділянок, як стверджував позивач, за рахунок цих земель, та прийшов до висновку про відсутність правових підстав  для судового захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Доводи сторони позивача щодо порушення його прав внаслідок видачі відповідачем №2 наказу яким затверджено документацію із землеустрою про надання земельної ділянки у власність відповідача №1, без згоди позивача, за рахунок не розпайованої частини земельної ділянки що знаходилася у його постійному користуванні, суд не бере до уваги, оскільки:

-  право постійного користування земельною ділянкою, набуте позивачем у 1997 році припинилось у 2007 році на підставі його власного волевиявлення у зв`язку з прийняттям рішення щодо розпаювання земель між членами фермерського господарства загальною площею 28 га;

- запис у державному акті на право постійного користування в графі «зміни в землекористуванні» внесений до нього у 2007 році не свідчить про наявність у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою станом на 2015р., оскільки можливість внесення будь-яких змін до державного акту з 2003 року законодавством передбачено не було.

- державний акт на право постійного користування землею, після її розпаювання, не відображає актуальної інформації щодо фактичного складу земель наданих у користування позивачу, оскільки із земельної ділянки площею 35,9 га на яку він видавався громадянину ОСОБА_5 були сформовані інші окремі земельні ділянки в кількості десяти, які передано у приватну власність громадян (членів цього ФГ);

- після того, як із земельної ділянки площею 35,9 га були сформовані інші земельні ділянки в кількості десяти та передано у приватну власність громадян, позивачем протягом тривалого часу (з 2007 року по теперішній час) не вживалися заходи щодо формування земельної ділянки площею 7,36 га (визначення її площі, меж, внесення відомостей про неї до державного земельного кадастру);

- станом на день звернення до суду та розгляду справи в суді реєстрація спірної земельної ділянки  за ФГ «Сікорського»  не заводилась,  відомості у державному земельному кадастрі по ній відсутні, та вона ж за даними статистичної звітності форми 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах» переведена до земель запасу;

За такого і відсутні підстави для застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 6 Прикінцевих положень ЗК України, на які посилається позивач.

Пунктом 4 статті 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно ст. ст. 118, 122 ЗК України відповідний орган виконавчої влади, в даному випадку Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до його повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підстави відмови є вичерпними, тому при вивченні документів та матеріалів підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеутрою щодо надання земельної ділянки у власність відповідачу №1 не було виявлено і тому відповідач №2 надав відповідний дозвіл.

За приписами ч.9 ст. 122 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

На підставі викладеного суд приходить до висновку що видаючи оспорюваний наказ Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, діяло  в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому вважає відсутніми підстави для скасування цього наказу та виданого відповідачу №1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та припинення права власності відповідача №1 на нього.

При цьому відсутність рішення уповноваженого органу про припинення права постійного користування земельною ділянкою не спростовує припинення такого у позивача з вищенаведених підстав встановлених під час судового розгляду.

До того ж суд  констатує, що не може існувати два державні акти на одну й ту ж земельну ділянку з різними формами власності-право приватної власності на землю та право постійного користування землею.

Суд не бере до уваги посилання позивача на постанови ВП ВС у справах №906/392/18 від 05.11.2019р., №911/1669/18 від 05.09.2019р., №909/108/19 від 20.02.2020р., №906/392/18 від 05.11.2019р.,№633/1738/16-ц від 16.10.2019р.  та інші, оскільки наведені судові рішення мали інші предмети спору, в межах яких суди лише надавали оцінку доказам, які були подані і в межах справ, що розглядалися.

За такого суд приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому на підставі ст. 141 ч.1 ЦПК України, судовий збір (1600 грн. та 840 грн. 80 коп) слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 76, 258-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фермерського господарства «Сікорського» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області №2568сг від 21.05.2015 р. «Про затвердження документації із землеустрою на надання земельної ділянки у власність», свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер 38993251) видане 12.06.2015р. на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі (кадастровий номер 4823984200:01:000:1741) для ведення особистого селянського господарства на ім`я ОСОБА_4 , та припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі (кадастровий номер 4823984200:01:000:1741) – відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем..

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі буде виготовлено на протязі 10 днів.

Суддя                        В.В.Фасій