ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 травня 2021 року

м. Харків

справа № 2033/2-394/11

провадження № 22ц/818/2147/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря – Кравченко О.О.,

імена (найменування) сторін:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

проедставники - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника ОСОБА_5 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року в складі судді Алфьорової Т.М.,

у с т а н о в и в:

В вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 25 жовтня 2005 року між позивачем та відповідачем укладений попередній договір, зареєстрований за № 5454, згідно з яким сторони зобов`язалися в термін до 10 грудня 2006 року укласти договір купівлі продажу приміщень, розташованих на третьому поверсі, однокімнатної квартири, площею 47,73 кв. м, а також однієї квартири - студії, площею 179,68 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 2 340 000,00 грн.

12 грудня 2006 року, 08 березня 2007 року, 20 листопада 2007 року, 15 жовтня 2008 року, 01 грудня 2009 року сторони укладали договори про внесення змін та доповнень до попереднього договору від 25 жовтня 2005 року.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, на його пропозицію сплатити борг не відповів, порушивши статтю 526 ЦК України.

Відповідач користується чужими грошовими коштами з 31 грудня 2006 року без законних підстав.

Просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 340 800,00 грн, неустойку - 340 800,00 грн, три проценти річних - 75 910,00 грн, збитки за інфляцію, а також відшкодувати моральну шкоду - 50 000,00 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором, згідно з якою відповідач ОСОБА_2 в рахунок погашення перед позивачем ОСОБА_1 суми боргу за договором у розмірі 340 800,00 грн, а також інших зобов`язань, які виникли за договором внаслідок несвоєчасного його виконання відповідачем, зобов`язується до 01 червня 2012 року ввести в експлуатацію та передати у власність ОСОБА_1 одну однокімнатну квартиру, орієнтовною площею 47,73 кв. м, одну квартиру-студію, орієнтовною площею 179,68 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також додатково сплатити ОСОБА_1 грошову суму готівкою у гривнях у м. Харкові в розмірі еквівалентному 10 000,00 дол. США за валютним курсом, не нижчим ніж 8,00 грн за 1 дол. США; у випадку укладення між відповідачем ОСОБА_2 та будь-якою третьою особою договору купівлі-продажу або відчуження будь-яким іншим способом усієї будівлі одразу (яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та частиною якої є квартири, зазначені у пункті 1 цієї Мирової угоди), то в такому разі відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний компенсувати позивачу ОСОБА_1 вартість квартир, визначених у пункті 1 цієї Мирової угоди, грошовою сумою у гривнях із розрахунку, що вартість одного квадратного метру погоджується відповідачем ОСОБА_2 з майбутнім набувачем/покупцем усієї будівлі, але не менше 500,00 дол. США готівкою в м. Харкові за кожний квадратний метр, за валютним курсом, не нижчим ніж 8,0 грн за 1 дол. США. Додатково до цього відповідач ОСОБА_2 також зобов`язаний сплатити позивачу ОСОБА_1 грошову суму готівкою у гривнях в розмірі еквівалентному 10 000,00 дол. США за валютним курсом, не нижчим ніж 8,00 грн за 1 дол. США.

Сторони домовились, що у випадку істотної зміни законодавства, яке регулює правовідносини, що склалися внаслідок укладення і виконання умов цієї Мирової угоди, якщо внаслідок такої зміни виконання умов цієї Мирової угоди значно ускладнюється або стає неможливим, вони зобов`язані переглянути порядок та строки виконання цієї Мирової угоди шляхом укладення відповідної додаткової угоди до неї.

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором закрито.

16 липня 2019 року ОСОБА_3 – представник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд вирішив питання про її права та інтереси, що стосуються спільної сумісної власності щодо майна подружжя, умови мирової угоди виходять за межі предмета спору, оскільки предметом спору було стягнення суми, а не передача у власність позивача квартир, умови мирової угоди порушують і права інших осіб - іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юр-Алком" (далі- ТОВ «ЮК «Юр-Алком»), оскаржувана ухвала не виконана, відповідні квартири відповідач не ввів в експлуатацію і як наслідок вони не можуть бути передані у власність позивача, вона позбавлена права розпорядитися належною часткою у спільному майні подружжя, їй необхідні кошти для лікування її матері.

19 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду того ж суду.

Відзив мотивовано доводами, які є аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 – представника ОСОБА_5

03 вересня 2019 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що за умовами мирової угоди відповідач зобов`язався передати позивачу те саме майно, яке було предметом попереднього договору. Тобто, сторони врегулювали спірну заборгованість, повернувши сторони до стану, який існував на момент подання позову. Крім того, відповідач мав сплатити певну суму коштів, що не можна вважати виходом за межі предмета спору. Умови мирової угоди не погіршили умови договору, на який надала згоду ОСОБА_5 , не порушили її права, а тому вона не може бути скасована з таких підстав.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2019 року клопотання ОСОБА_5 , подане представником ОСОБА_3 , про поновлення строку задоволено. Поновлено ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_3 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини, викладені в клопотанні про поновлення строку, заслуговують на увагу, оскільки строк для подання апеляційної скарги пропущено з поважних причин.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_3 , задоволено. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року скасовано, відмовлено в затвердженні мирової угоди. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що мирова угода не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, в редакції на час її затвердження, оскільки не направлена на врегулювання спору, а є вимогою про перехід права власності на майно, тоді як предметом спору є стягнення грошових коштів.

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що дійшовши висновку про порушення прав ОСОБА_5 умовами мирової угоди, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не виклав в оскаржуваній постанові мотиви, яким чином суд першої інстанції оскаржуваною ОСОБА_5 мировою угодою вирішив питання про її права, інтереси, та (або) обов`язки, які саме її права порушені, яким саме майном вона не може розпорядитися як часткою у спільному майні подружжя, не з`ясував, чи виконання ухвали суду про визнання мирової угоди стосується прав та інтересів ОСОБА_5 , чи невиконання цієї ухвали є підставою для скасування ухвали суду про її визнання.

Крім того, суд апеляційної інстанції не проаналізував матеріали справи з яких відомо, що 13 липня 2017 року Фрунзенський районний суд м. Харкова постановив ухвалу про залишення без задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року. Суд зазначив, що позивач просив роз`яснити ухвалу, оскільки вона є незрозумілою щодо визнання права власності за позивачем ОСОБА_1 на квартири, а саме: одну однокімнатну квартиру орієнтовною площею 47,73 кв. м, та одну квартиру-студію, орієнтовною площею 179,68 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Суд встановив, що ця вимога виходила за межі позовних вимог, викладених у позові ОСОБА_1 , тому не вбачав підстав для роз`яснення мирової угоди.

Зазначаючи, що про існування мирової угоди ОСОБА_5 відомо не було, у зв`язку з чим вона позбавлена була можливості висловити свою думку стосовно цієї угоди, суд апеляційної інстанції не з`ясував, яку думку бажала висловити ОСОБА_5 щодо мирової угоди та які саме її аргументи перешкодили б сторонам її укласти, а суду її затвердити.

За правилами частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України 2004 року (чинного на час укладення мирової угоди) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, що кореспондується з частиною першою статті 352 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України 2004 року мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета спору.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами.

Згідно із статтями 11, 202 ЦК України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами статей 509, 525, 526 ЦК України.

Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.

Мирова угода є двостороннім волевиявленням, спрямована на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Мирова угода укладається сторонами (позивачем і відповідачем) і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Згідно з пунктом 1.1. попереднього договору від 25 жовтня 2005 року сторони зобов`язуються до 10 грудня 2006 року укласти договір купівлі-продажу відповідних квартир, а саме одну однокімнатну квартиру, орієнтовною площею 47,73 кв. м, одну квартиру-студію, орієнтовною площею 179,68 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1 мирової угоди від 13 грудня 2011 року відповідач ОСОБА_2 в рахунок погашення перед позивачем ОСОБА_1 суми боргу за договором у розмірі 340 800,00 грн, а також інших зобов`язань, які виникли за договором внаслідок несвоєчасного його виконання відповідачем, зобов`язується до 01 червня 2012 року ввести в експлуатацію та передати у власність ОСОБА_1 одну однокімнатну квартиру, орієнтовною площею 47,73 кв. м, одну квартиру-студію, орієнтовною площею 179,68 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; а також додатково сплатити ОСОБА_1 грошову суму готівкою у гривнях у м. Харкові в розмірі еквівалентному 10 000,00 дол. США за валютним курсом, не нижчим ніж 8,00 грн за 1 дол. США; у випадку укладення між відповідачем ОСОБА_2 та будь-якою третьою особою договору купівлі-продажу або відчуження будь-яким іншим способом усієї будівлі одразу та частиною якої є квартири, зазначені у пункті 1 цієї Мирової угоди, то в такому разі відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний компенсувати позивачу ОСОБА_1 вартість квартир, визначених у пункті 1 цієї Мирової угоди, грошовою сумою у гривнях із розрахунку, що вартість одного квадратного метру погоджується відповідачем ОСОБА_2 з майбутнім набувачем/покупцем усієї будівлі, але не менше 500,00 дол. США готівкою в м. Харкові за кожний квадратний метр, за валютним курсом, не нижчим ніж 8,0 грн за 1 дол. США. Додатково до цього відповідач ОСОБА_2 також зобов`язаний сплатити позивачу ОСОБА_1 грошову суму готівкою у гривнях в розмірі еквівалентному 10 000,00 дол. США за валютним курсом, не нижчим ніж 8,00 грн за 1 дол. США.

Як випливає з мирової угоди, право власності на відповідні квартири у позивача виникає лише після введення цього об`єкта в експлуатацію, фактичної передачі його позивачу. Інакше відповідач компенсує позивачу вартість квартир, а також додаткову суму готівкою у гривнях в розмірі еквівалентному 10 000,00 дол. США за валютним курсом, не нижчим ніж 8,00 грн за 1 дол. США.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Матеріали справи свідчать, що умови мирової угоди не виконані.

Із інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_2 був власником нежитлової будівлі літ. «А-3», загальною площею 3 937,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1076286563101; номер запису про право власності: 17287014).

Дане нерухоме майно не переведено до житлового фонду та не здано в експлуатацію.

На підставі Договору про відступлення прав вимоги від 05 серпня 2019 року право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3», загальною площею 3 937,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ «ЮК «Юр-Алком» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1076286563101; номер запису про право власності: 32700042; рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушевої О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48110797 від 06 серпня 2019 року 12:34:11).

На підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3359, 3360 від 12 вересня 2019 року право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3», загальною площею 3 937,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивний комплекс «ПАНТЕОН» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1076286563101; номер запису про право власності: 33217322; рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48673803 від 13 вересня 2019 року 15:01:14).

Положеннями статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апеляційний суд зазначає, що ухвала про визнання мирової угоди як процесуальний документ, підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" і однією із засад виконання рішення за цим Законом є його обов`язковість.

Системний аналіз норм цивільного процесуального закону, які регулюють укладення мирової угоди, дає змогу дійти висновку, що у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-274цс15.

Крім того, ухвала про визнання мирової угоди не може бути виконана з огляду на таке.

Постановою державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Медведєвої О.Ю. від 04 січня 2013 року було відкрито виконавче провадження № 36066190 з примусового виконання ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року.

15 січня 2018 року державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Казьонна С.К. винесла постанову про передачу виконавчого провадження № 36066190 до Київського відділу державного виконавчої служби м. Харкова.

Постанова державного виконавця мотивована тим, що нерухоме майно територіально знаходиться в підвідомчості Київського відділу державного виконавчої служби м. Харкова.

18 липня 2018 року державний виконавець Київського відділу державного виконавчої служби м. Харкова Шепель О.Є. виніс постанову про передачу виконавчого провадження № 36066190 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків),

Постанова мотивована тим, що державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) не вжито всіх заходів по примусовому виконанню ухвали суду про визнання мирової угоди.

На запити від 29 січня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено, що виконавче провадження № 36066190 було направлено до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків); однак виконавче провадження № 36066190 у паперовому вигляді до відділу не надходило та на виконанні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) не перебуває (лист від 05 лютого 2021 року № 11283, (лист від 02 лютого 2021 року № 7401).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 – представник ОСОБА_2 пояснив, що умови ухвали частково виконані, оскільки грошову суму готівкою у гривнях у м. Харкові в розмірі еквівалентному 10 000,00 дол. США за валютним курсом, не нижчим ніж 8,00 грн за 1 дол. США було сплачено. Однак одна однокімнатна квартира, орієнтовною площею 47,73 кв. м, одна квартира-студія, орієнтовною площею 179,68 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію та не передано у власність ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, невиконання ухвали про визнання мирової угоди є підставою для скасування ухвали суду про її визнання.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки умови ухвали про визнання мирової угоди не виконані, ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 379, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.В.Бурлака

О.М.Хорошевський