Справа № 348/1763/19

Провадження № 22-ц/4808/649/21

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого                Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів:                Бойчука І.В.., Девляшевського В.А.                

секретаря                Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк Світлана Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» Говдя Руслана Миколайовича на рішення на рішення Надвірнянського районного суду від 17 грудня 2020 року, ухвалене у складі  судді  Міськевич О. Я. в м. Надвірні,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 06 листопада 2008року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на належну їй земельну ділянку загальною площею 0,6546 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний виконавчий напис перебуває на виконанні приватного виконавця Безрукого О.В., яким відкрито виконавче провадження № 558385407 від 14.02.2019 за заявою представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Земельна ділянка передана в іпотеку акціонерному комерційному банку «Раййфайзенбанк Україна», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ЗАТ «ОТП Банк», як забезпечення виконання кредитного договору № СNL-600/0031/2006 від 06.01.2006, укладеного з ОСОБА_2 . Оскаржуваним виконавчим написом за рахунок коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки, задоволено вимоги ЗАТ «ОТП Банк» у розмірі 46325,47 дол. США та витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 1700,00 грн. 28.05.2010 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (Фактор) та ПАТ «ОТП Банк» (Клієнт) укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким Клієнт передав Фактору права вимоги за кредитними договорами згідно з переліком, укладеними між Клієнтом та позичальниками Клієнта.У зв`язку із укладенням вказаного договору, Клієнт передав та відступив Фактору сукупність прав, належних Клієнту за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно, про що 07.06.2010 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» уклали договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстром № 5620. Виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства України. Окрім цього, даний виконавчий напис не підтверджує факт наявності в позивача безспірного боргу перед відповідачем. Як наслідок, в нотаріуса не було законних підстав задля вчинення цього виконавчого напису. Виконавчий напис не містить таких обов`язкових реквізитів: строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення. Позивач не погоджується з заборгованістю зазначеною у виконавчому написі та заперечує її безспірність. Позивачу не було направлено будь-яких письмових вимог або повідомлень за договором, чим було позбавлено позивача можливості виразити свої заперечення з приводу визначеної заборгованості. Просила визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С.В. 06.02.2008 року зареєстрований в реєстрі за № 2534 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 21 листопада 2019 року залучено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк Світлана Василівна.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 17 грудня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: приватний нотаріус Івано-Франківського МНО Пітеляк С.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Пітеляк С.В. 06.02.2008, зареєстрований в реєстрі за № 2534, про звернення стягнення на земельну ділянку загальною площею 0,6546 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка на підставі договору Іпотеки № РСL-600/006І/2006, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Пітеляк С.В. за реєстровим № Д-3, передане у Іпотеку АКБ «Райфайзенбанк Україна», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ЗАТ «ОТП Банк» – таким, що не підлягає виконанню.

Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду від 15 січня 2021 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна`на користь ОСОБА_1 12 118,40 грн сплачених судових витрат, з яких 768, 40 грн – судовий збір, 11350 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду виконавчий директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» Говдь Р. М. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення , посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права і постановив незаконне рішення. Зокрема, апелянт вказує на те, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» участі в справі не брало, проте є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», тому оскаржуваним рішенням порушується їхні права. Вказує, що заява про вчинення виконавчого напису нотаріусом була оформлена у відповідності до діючого законодавства і містила всі обов`язкові відомості про боржника та стягувача, а також щодо розмірів заборгованості і строків, за які проводиться стягнення. Нотаріус не звертався до стягувача за надання додаткової інформації, оскільки йому було надано всі необхідні і достатні документи для вчинення виконавчого напису, перевірено документи за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку. Крім того, виконавчий надпис вчинено в межах трирічного строку позовної давності. Вказує, що не визначено перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Дані обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», оскільки сума боргу не можна вважати безспірною. Наявність розрахунку заборгованості за кредитним договором не є підтвердженням безпірності такої заборгованості.

Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С.В. порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час вчинення виконавчого напису) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (яка діяла на час вчинення виконавчого напису), оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною. Тому даний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 06 січня 2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено кредитний договір № СNL-600/0031/2006, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 40 000,00 дол. США зі сплатою 14% річних, кінцевою датою повернення не пізніше 06.01.2016.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору ОСОБА_1 передано в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 0,6546 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що 06.01.2006 укладено договір іпотеки № РСL-600/006I/2006 (майнова порука), посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С.В. за реєстром № Д-3 (а.с.7-10)

06 листопада 2008року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на належну їй земельну ділянку загальною площею 0,6546 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11)

Згідно виконавчого напису пропонується за рахунок коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки, задовольнити вимоги ЗАТ «ОТП Банк» у розмірі 46 325,47 дол. США та витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 1700,00 грн.

Виконавчий напис перебуває на виконанні приватного виконавця Безрукого О.В., яким відкрито виконавче провадження № 558385407 від 14.02.2019 за заявою представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

28.05.2010 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (Фактор) та ПАТ «ОТП Банк» (Клієнт) укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким Клієнт передав Фактору права вимоги за кредитними договорами згідно з переліком, укладеними між Клієнтом та позичальниками Клієнта.

У зв`язку із укладенням вказаного договору, Клієнт передав та відступив Фактору сукупність прав, належних Клієнту за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно, про що 07.06.2010 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» уклали договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстром № 5620(а.с12-13)

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залучено до участі у справі замість Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в якості процесуального правонаступника сторони відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» (ЄДРПОУ 40326297, місцезнаходження: 01042, м.Київ, Печерський район, вул. Иоанна Павла ІІ, будинок 20, квартира 1).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом була Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 282/8882, яка була чинною на час вчинення оспорюваного нотаріального напису (далі Інструкція).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно вказаної Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

З досліджених доказів судом встановлено, що нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не було дотримано всіх вимог передбачених Інструкцією про Порядок вчинення нотаріальних дій. Так, в матеріалах справи не міститься письмова вимога про усунення порушень відправлена банком боржнику протягом 30-денного строку, встановленого підпунктом.

Крім того, не містяться відомості про наявність безспірної заборгованості, яка заперечується ОСОБА_1 стосовно якої вчинено виконавчий напис від 06 листопада 2008 року.

Згідно умов кредитного договору від 06 січня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено кредитний договір № СNL-600/0031/2006 позичальнику надано кредит в сумі 40000,00 дол. США зі сплатою 14% річних, кінцевою датою повернення не пізніше 06.01.2016. (а.с.118 Т.1)

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця, у визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів. Відповідно до договору надано Додаток № 1 (а.с.119 Т.1 зворот)

Так, відповідно до додатку №1 містятиться графік повернення кредиту, при цьому не містить розрахунок повернення кредиту та внесення платежів позичальником.

При цьому згідно розрахунку заборгованості станом на 01 жовтня 2008 року сума заборгованості за кредитом становить 34 364, 66 дол США, дані про внесення погашенняя ОСОБА_2 банком не надано.

Таким чином, не містяться дані про суми погашення заборгованості по кредиту ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06.01.2006 року не містить дані про зарахування сплачених сум, при визначені заборгованості по відсотком та пені, при цьому тіло кредиту станом на 01 жовтня 2008 року ставить 34 364, 66 дол США, при наданих ОСОБА_2 40 000 дол США.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що нотаріусу були подані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, оскільки на підтвердження вказаного факту не подано належних та допустимих доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» Говдя Руслана Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Надвірнянського районного суду від 17 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.

Повний текст складено 28 травня 2021 року.

Судді:                                                        В.Д.Фединяк

                                                               І.В.Бойчук

                                                               В.А.Девляшевський