Справа № 2а-683/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                  28 травня 2010 року                            Індустріальний  районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Мороз В.П.

                           при секретарі – Соболєвої Н.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області  про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову,  посилався на те, що 05.03.2010р., рухаючись на автомобілі «ВАЗ 2102», д/н НОМЕР_1, на перехресті вул. Калинова та вул. Косіора в м. Дніпропетровську, був зупинений інспектором ДАІ Ласновим І.Ф., яким було складено протокол про адміністративне правопорушення № АЕ 191814 та винесено постанову про адміністративне правопорушення серії АН 600410 від 05.03.2010р., за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, згідно якої позивач не виконав вимоги дорожнього знаку „Рух без зупинки заборонено”, проїхав не зупинившись, тим самим допустив порушення п. 8.1, 2.2 д.1 ПДР України. У зв’язку з чим на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у доход держави в сумі  340 грн. З урахуванням викладеного, просив суд постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати та провадження по справі закрити.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки  суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач 05.03.2010р., рухаючись на автомобілі «ВАЗ 2102», д/н НОМЕР_1, на перехресті вул. Калинова та вул. Косіора в м. Дніпропетровську, був зупинений інспектором ДАІ Ласновим І.Ф., яким було складено протокол про адміністративне правопорушення № АЕ 191814 та винесено постанову про адміністративне правопорушення серії АН 600410 від 05.03.2010р., за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, згідно якої позивач не виконав вимоги дорожнього знаку „Рух без зупинки заборонено”, проїхав не зупинившись, тим самим допустив порушення п. 8.1, 2.2 д.1 ПДР України. У зв’язку з чим на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у доход держави в сумі  340 грн.  

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків  тягне за собою накладання штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України у справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та  інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне  правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 252 КУпАП , орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідач у судове засідання не з’явився, матеріали справи про адміністративне правопорушення для дослідження у судовому засіданні не надав, правомірність оскаржуваної постанови не доказував, суд на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України не вважає обґрунтованість зазначеної постанови про адміністративне правопорушення такою, що знайшла належне підтвердження, що є підставою для задоволення позову у цій частині.

Вирішуючи питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача  ОСОБА_1, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 284 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного штрафу; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України; про закриття справи. В даному випадку суд не є органом, що виніс оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.  

Оскільки у справах даної категорії позивачі від судових витрат звільнені, питання щодо їх розподілу в порядку ст. 94 КАС України судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 158 – 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:        

Позов – задовольнити частково.

Постанову серії АН 600410 від 05.03.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП – скасувати.

В решті позову – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частин постанови – з дня складання постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                                   В.П. Мороз