Ухвала

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 310/2160/18

провадження № 61-7907 ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки майна у спільному майні подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного судувід 06 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

До Верховного Суду 06 травня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Щодо підстав касаційного оскарження

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постанову Верховного Суду, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Такожнадіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Щодо сплати судового збору

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Удоданому до касаційної скарги клопотанні, заявник просить звільнити її від сплати судового збору з підстав, передбачених положеннями статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір». Посилається на те, що за подання касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 12 890,88 грн, однак на цей час вона перебуває у скрутному матеріальному становищі. У 2020 році не отримувала будь-яких доходів у зв`язку із перебуванням у декретній відпустці, що підтверджується відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік.

Суд вважає, що відсутні підстави звільняти ОСОБА_1 від сплати судового збору, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зокрема за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік або позивачами є одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вищезазначені норми закріплюють дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Наведені заявником доводи та надані у їх підтвердження докази не можна визнати такими, що з достовірністю підтверджують скрутний майновий стан заявника, який унеможливлює сплату судового збору, тому не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.

Додані до касаційної скарги докази свідчать, що заявник разом з чоловіком та малолітньою донькою мешкають в Швейцарії, однак не надає даних про реальний розмір її доходів.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних про те, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров`я, є одинокою матір`ю або членом багатодітної чи малозабезпеченої сім`ї. Водночас, заявник не надала даних про наявність рухомого чи нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо.

Враховуючи, що предметом спору є визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визначення частки у спільному майні подружжя, яка складає Ѕ частину будівельних матеріалів вартістю 644 543,50 грн, обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан заявника, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.

З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати інші докази на підтвердження зазначених нею обставин щодо майнового стану, якими можуть бути банківські документи про відсутність на рахунку коштів, наявність рухомого чи нерухомого майна, довідка фіскального органу про доходи та перелік розрахункових та інших рахунків за місцем фактичного проживання, тощо, або документи що підтверджують сплату судового збору.

Вказане грунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Водночас, за наявності доведеності передбачених законом обставин, заявник не позбавлена права заявити клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру.

За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 136, 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного судувід 06 квітня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 25 червня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь