Справа №2/1522/10276/11

Провадження 4-с/522/98/21

УХВАЛА

24 травня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Бондаря В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Куртушан Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі відповідача ОСОБА_2 , стягувача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо скасування арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження, накладеного постановою державного виконавця Раєва О.Л. від 06.05.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що постановою ВДВС від 06.05.2013 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , проте на сьогоднішній день будь-які виконавчі провадження щодо даного боржника у відділу ДВС відсутні, однак зазначений арешт є не знятим, а звернення до начальника ВДВС з приводу зняття вказаного арешту за лишено без відповіді.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року справу призначено до розгляду на 24.05.2021 року.

У судове засідання 24.05.2021 року учасники справи не з`явилися, викликані належним чином, Від представника скаржника та відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності.

Відповідно до положень ст. 450 ЦПК України, для розгляду справ даної категорії передбачені стислі строки. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких підстав, суд розглядає справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, враховуючи, що їх не явка не перешкоджає розгляду справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.04.2012 року по справі № 2/1522/10276/11 вирішено стягнути з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за кредитним договором № 014/0029/74/70941 від 28 лютого 2007 року в сумі 1471514,82 (один мільйон чотириста сімдесят одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 82 копійки.

Згідно листа від 17.11.2014 року АТ «Райффайзен банк Аваль», ОСОБА_1 банком було анульовано (прощено) заборгованість за кредитним договором № 014/0029/74/70941 від 28 лютого 2007 року.

Відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2021 року по справі № 2/1522/10276/11, заочне рішення від 10.04.2012 року скасоване.

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 05.03.2021 року № 247197150, та від 06.05.2021 року № 255473679 на підставі постанови державного виконавця Першого Приморського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Раєва О.Л. від 06.05.2013 року про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження серії б/н були прийняті рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 22.07.2013 року (індексний номер 4211460) та від 12.12.2015 року (індексний номер 27019701).

Із відповіді Першого Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) від 12.02.2021 року та від 22.03.2021 року на заяви подані в інтересах ОСОБА_1 , вбачається, що на примусовому виконанні у відділі ДВС перебував виконавчий лист № 2/10276/11 від 10.07.2012 року виданий Приморський районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» у розмірі 1 471 514,82 грн. та 1820,00 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження №37747862 від 24.04.2013 року та №37748529 від 24.04.2013 року. Виконавчі провадження завершено 27.06.2014 року згідно п.9 ч.І ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (попередня редакція), за положеннями якої не передбачалось зняття арешту з майна.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції, яка діяла на дату винесення постанови), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Законодавство України, яким регламентовано проведення виконавчих дій, яке було чинне станом на червень 2014 року, не передбачало обов`язкове скасування державним виконавцем постанови про накладення арешту на майно боржника, у тому разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачеві з підстав, які визначені ст..47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року.

Отже, підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця з цього приводу, у суду, наразі, не має.

Поміж тим, відповідно до ст..50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, станом на дату скасування заочного рішення, на підставі якого було видано виконавчого листа, а саме станом на 05.02.2014 року, таке скасування заочного рішення було безумовною підставою для зняття арешту, накладеного на майно боржника, за правилами, визначеними ст.. 50 вказаного Закону.

Порядок зняття арешту з майна, на яке державним виконавцем накладено арешт, регламентовано Постановою №5 від 03.06.2016 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Відповідно до п.5 даної Постанови, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Тобто, учасник виконавчого провадження, який не погоджується з постановою про арешт майна, яке йому належить, має звернутися до суду зі скаргою в порядку норм Розділу VII ЦПК України, а отже заявником вибрано правильний спосіб захисту в даному випадку.

На переконання суду, вчинення державним виконавцем дій щодо арешту майна боржника, було формою забезпечення можливості вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду від 10.04.2012 року по справі № 2/1522/10276/11, які передбачені ст.. 32 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року.

Однак, вказане рішення суду скасоване 27.04.2021 року, окрім того суду надано докази відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Райффайзен банк Аваль» по кредитному договору № 014/0029/74/70941 від 28 лютого 2007 року, в зв`язку з чим будь-які вжиті заходи примусового виконання даного рішення суду втратили свою необхідність, а їх подальше існування позбавлено змісту.

Відповідно до положень ч.2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Тобто, системний аналіз даної норми, надає суду підстави для висновку, що у разі встановлення формальної правомірності дій державного виконавця в певний час, порушене право заявника має бути поновлене, а відтак, задовольняє вимоги в частині зобов`язання начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровича скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Першого Приморського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Раєва О.Л. від 06.05.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії б/н, на майно боржника ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 22.07.2013 року (індексний номер 4211460) та від 12.12.2015 року (індексний номер 27019701), накладений за виконавчим листом № 2/10276/11 від 10.07.2012 року, виданим Приморським районним судом м. Одеси про стягнення 1 471 514,82 гривень заборгованості.

На підставі ст.ст. 28, 32, 47, 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, ст. 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі відповідача ОСОБА_2 , стягувача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.

Зобов`язати начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровича скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Першого Приморського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Раєва О.Л. від 06.05.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії б/н, на майно боржника ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 22.07.2013 року (індексний номер 4211460) та від 12.12.2015 року (індексний номер 27019701), накладений за виконавчим листом № 2/10276/11 від 10.07.2012 року, виданим Приморським районним судом м. Одеси про стягнення 1471514,82 гривень заборгованості.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.05.2021 року.

Суддя Бондар В.Я.