Номер провадження: 22-ц/813/1549/21

Номер справи місцевого суду: 522/9622/19

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг та на підставі заяви отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2019 року виникла прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 295 264,36 грн, з яких: 4885,31 грн – заборгованість за кредитом, 285 477,05 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 4902,00 грн – заборгованість за пенею та комісією. Позивач зазначав, що він має право на власний розсуд вимагати від боржника повернення будь-якої частини заборгованості, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 123 486,71 грн, яка складається з наступного: 4885,31 грн – заборгованість за кредитом, 118 601,40 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 02 вересня 2007 року по 31 березня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2019 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 905 (чотири тисячі дев`ятсот п`ять) гривень 71 копійка. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 76 (сімдесят шість) гривень 84 копійки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог, а саме заборгованості за процентам, та ухвалити нове, яким позові вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач свої зобов`язання за договором перед відповідачем виконав, а саме, надав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку. У свою чергу, відповідач умови договору щодо своєчасного повернення грошових коштів не виконує, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості. Відповідач підписуючи Заяву Позичальника приєднався до Умов надання банківських послуг – які є загальними і їх підписання позичальником не є обов`язковим. Позивач виконав умови договору та у виписці по рахунку проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту. Натомість, відповідач не звернулась до позивача із письмовими заявами про розірвання кредитного договору, а продовжувала робити зняття та погашення коштів, в отже відповідач прийняв нові Тарифи та погодилась з їх зміною. Саме на відповідачу лежить обов`язок регулярно знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів, що відповідача засвідчила власним підписом в Заяві. Позивач інформує відповідача про зміну тарифів у виписці, та саме на відповідачеві лежить обов`язок одержувати такі виписки. Саме відповідач у випадку незгоди зобов`язана звернутися з письмовою заявою до банку про розірвання договору.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у вказаній цивільній справі становить 123486,71 грн, що є менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційну скаргу буде розглянуто без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 27 травня 2021 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 20 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «КБ «ПриватБанк» із метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву на оформлення кредитної картки з встановленим кредитним лімітом в розмірі 500,00 грн зі сплатою 3% на місяць на залишок заборгованості, в результаті чого 17 вересня 2007 року банк видав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку в розмірі 500,00 грн.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що 24 вересня 2007 року кредитний ліміт змінено на 2660,00 грн та в той же день знижено до 2500,00 грн, 29 грудня 2009 року знижено до 2340,00 грн, 20 грудня 2010 року збільшено до 2400,00 грн, 17 січня 2014 року збільшено до 5000,00 грн. Термін дії картки встановлено до 09/15.

У заяві зазначено, що відповідач ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.

Як зазначив представник позивача, банком в повному обсязі виконано взяті на себе обов`язки в частині надання кредитних коштів відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе обов`язків з повернення кредитних коштів станом на 30 квітня 2019 року виникла прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 295 264,36 грн, з яких: 4885,31 грн – заборгованість за тілом кредиту, 285 477,05 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 4902,00 грн – заборгованість за пенею та комісією. Позивач зазначає, що має право на власний розсуд вимагати від боржника повернення будь-якої частини заборгованості, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 123 486,71 грн, яка складається з наступного: 4885,31 грн – заборгованість за кредитом, 118 601,40 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 02 вересня 2007 року по 31 березня 2018 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність заборгованості за кредитом в розмірі 4885,31 грн. Враховуючи відсутність доказів щодо погашення відповідачем кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості в цій частині.

Окрім цього, гідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на наведене суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності правових підстав нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Так, згідно наданих позивачем доказів судом першої інстанції вірно встановлено, що термін дії картки сторонами встановлено до вересня 2015 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами нараховувалась банком, починаючи з 19 жовтня 2007 року до 30 квітня 2019 року.

Разом з тим, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок, судом першої інстанції вірно встановлено, що починаючи з 01 березня 2013 року проценти нараховувались в розмірі 30% річних, однак згідно підписаної відповідачем заяви від 30 серпня 2007 року базова процентна ставка за кредитом складає 3% на місяць на залишок заборгованості.

Обґрунтовуючи право на односторонню зміну тарифів та інших невід`ємних частин договору, зокрема і відсоткової ставки, представник банку посилається на п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг. Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28 серпня 2019 року в справі №330/953/18.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачем процентів у розмірі іншому, ніж погодженому сторонами, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за нарахованими процентами підлягають задоволенню лише за період з 19 жовтня 2007 року по 01 березня 2013 року в розмірі 20,40 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що загальна сума заборгованості за кредитом та процентам складає 4905,71 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилається як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 27 травня 2021 року.

Головуючий                                                        Р.Д. Громік

Судді:                                                        М.М. Драгомерецький

                                                                       А.І. Дришлюк