Справа № 2 - 1777 /10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем    України

27 квітня 2010 р.      Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

            головуючого  - судді Спінчевської Н.А.,

            при секретарі  -           Ковальової С.В.,

            за участю представника позивача Дідух К.О., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Миколаївської філії  ВАТ ВТБ Банк до  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2009 р. Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі Миколаївської філії  ВАТ ВТБ Банк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позивач вказує на те, що 12 грудня 2007 року між ВАТ ВТБ Банк  та ОСОБА_2  укладено кредитний договір  № 067/2007. Згідно договору Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 46866,00 дол. США зі сплатою відсотків  за користування кредитом в розмірі 12,5 %  річних з кінцевим терміном повернення 7 грудня 2027 року.

Відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 6 квітня 2009 року існує заборгованість перед банком в сумі 47227,78 дол. США, що еквівалентно 363653 грн. 91 коп. (1 дол. США = 7,70 грн.).

Посилаючись на  викладене, а також на положення ст.ст. 526, 530, 554, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 47227,78 дол. США, що еквівалентно 363653 грн. 91 коп., а також сплачені позивачем судові витрати.

            У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнила, просила суд стягнути з відповідач на користь банку суму заборгованості, яка станом на 7 грудня  2009 року складає 51997,47 дол. США,  що еквівалентно 415147 грн. 80 коп., а також судові витрати.

Відповідач заперечував проти позову, вказуючи на те, що з сумою нарахованої заборгованості він не згоден, оскільки у 2010 році частково здійснював проплати по кредиту.  

            Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

 З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2007 року між ВАТ ВТБ Банк  та ОСОБА_2  укладено кредитний договір  № 067/2007. Згідно договору Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 46866,00 дол. США зі сплатою відсотків  за користування кредитом в розмірі 12,5 %  річних з кінцевим терміном повернення 7 грудня 2027 року.

21 липня 2008 року між  банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1/2008 щодо відповідальності сторін та забезпечення виконання зобов’язань. 5 січня 2009 року укладено договір про внесення змін № 02 до кредитного  договору від 12 грудня 2007 року № 067/2007.

Згідно п. 2.6, 7.1 кредитного  договору за користування кредитом  позичальник сплачує банку проценти в період з 21 по  28 число кожного  місяця рівними платежами відповідно  до графіку.

Згідно  п.8.1 кредитного  договору у разі прострочення позичальником зобов’язань  з погашення кредиту та/або  сплати процентів за його  користування та/або  інших  платежів, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день  прострочення в розмірі 0,1 %  від  суми прострочених зобов’язань за кожен день прострочення.

Відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 7 грудня 2009 року існує заборгованість перед банком в сумі 51997,47 дол. США, що еквівалентно 415147 грн. 80 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом з урахуванням 3 % річних, нарахованих у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо повернення  кредиту – 44721,80 дол. США;  заборгованості  по  процентам – 5978,36 дол. США; пеня – 1297,36 дол. США.

            За таких обставин суд вважає, що позов Банку є обґрунтованим та на підставі ст.ст. 526, 536, 549, 610, 611, 625 ЦК України підлягає задоволенню.

При цьому посилання відповідача  щодо невідповідності  суми заборгованості, суд не може взяти до уваги, оскільки жодних  доказів, які б спростовували  вимоги позивача, останній суду не надав.

            Відповідно зі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача  підлягають стягненню сплачені при подачі позову судові витрати.

            Керуючись ст.ст.14, 209, 212-215  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

            Позов Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Миколаївської філії  ВАТ ВТБ Банк задовольнити.

            Стягнути з ОСОБА_2  на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Миколаївської філії  ВАТ ВТБ Банк 415147 (чотириста п'ятнадцять тисяч сто  сорок сім) грн. 80 коп. заборгованості.

            Стягнути  з ОСОБА_2  на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Миколаївської філії  ВАТ ВТБ Банк  1700 грн. 00 коп. судового збору та 30 грн. інформаційно-технічних витрат.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

            Суддя:      підпис

            Рішення набрало законної сили  _______________ Оригінал рішення зберігається в архіві Ленінського районного суду м. Миколаєва в цивільній справі № 2- 1777/2010 р.

            Згідно з оригіналом:

            Суддя:

            Секретар: