Справа № 2-4572/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання – Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на домоволодіння, -
ВСТАНОВИВ:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на домоволодіння. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в 1961 році для задоволення власних потреб за власні кошти побудував житловий будинок, гараж та сарай на земельній ділянці площею 395 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 Будівництво було виконане з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, та інших норм, приміщення відповідним чином підключені до інженерних мереж та комунікацій. В зв’язку із тим, що будівлі були зведені самочинно, проте фактично були збережені, на домоволодіння була видана домова книга, позивач просить суд визнати його право власності на житловий будинок, гараж, сарай, та виділити вказане домоволодіння у окрему одиницю із присвоєнням відповідної поштової адреси.
В попередньому судовому засіданні позивач позов підтримав, надав суду згоду про розгляд справи в його відсутність та прийняття по справі заочного рішення у разі неявки відповідача.
Відповідачі у судове засідання не з’явились, причини неявки суду не повідомляли. Співвідповідачі – співвласники ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення позову, що вбачається з відповідних підписів на судових повістках (а.с. 48-49). Суд у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 16.10.1987 р. земельна ділянка загальною площею 1094 кв.м. була закріплена за домоволодінням АДРЕСА_2 (а.с. 54). Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок, користувачем домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, в володінні якого знаходиться житловий будинок літ. „L”, а саме: передня кімната пл. 13,8 кв. м., санвузол пл. 11,4 кв. м., житлова кімната пл. 15,6 кв. м., житлова кімната пл. 9,1 кв. м, вбудована шафа пл. 0,4 кв. м., житлова кімната пл. 11,4 кв. м, житлова кімната пл. 17,7 кв. м, кухня пл. 14,0 кв. м.; гараж літ „N”, та господарське приміщення (сарай) літ „S” (а.с. 20-23).
Під час розгляду справи судом за клопотанням позивача ОСОБА_1 було призначено будівельно-технічну експертизу (а.с. 28).
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 3187 від 20.04.2010 р., проведеної експертом ОНДІСЕ, житловий будинок літ. „L” загальною площею 93,4 кв.м. гараж літ „N” пл. 27,5 кв. м. та господарське приміщення (сарай) літ „S” пл. 6 кв.м., що входять до складу домоволодіння АДРЕСА_1 відповідають нормативно-технічним вимогам Державних будівельних норм України, та „Будівельних норм і правил”, що ставляться до житлових приміщень та інших споруд. Також експертизою встановлено, що проведені позивачем будівельні роботи не порушують прав власників сусідніх житлових будинків (а.с. 35). Наявність необхідних інженерних комунікацій для водопостачання та електропостачання підтверджується також копіями відповідних розрахункових книжок на ім’я ОСОБА_1 приєднаних до матеріалів справи (а.с. 13-14).
Чинним законодавством України передбачено два порядку прийняття до експлуатації житлових будинків: прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об’єктів, що будувались відповідно до затвердженого проекту, прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об’єктів, що споруджувались без затвердженого проекту та дозволу. ЦК України встановлює можливість визнання права власності за певних умов, при цьому не містить додаткових умов, які пов’язані безпосередньо з процедурою здійснення будівельних робіт. Відповідно формальні порушення процедури не можуть впливати та визначати можливість або неможливість визнання права власності, якщо це прямо не передбачено законом. Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (законного користувача, який зокрема користується захистом і проти власника) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. При системному тлумаченні ст. 376 ЦК України вбачається, що для застосування ч. 5 ст. 376 ЦК України суд повинен встановити наявність права власності чи користування на земельну ділянку особи, що просить визнати права власності, відсутність наявності порушень будівельно-технічних, санітарних норм при здійсненні самочинного будівництва, відсутність порушення прав інших осіб. Оскільки учасники провадження є законними користувачами відповідної частини земельної ділянки, що підтверджується копією рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 16.10.1987 р., то в цій частині умови передбачені ст. 376 ЦК України виконані.
Здійснивши будівництво позивач права інших осіб не порушив. Судом враховується, що на спірне домоволодіння оформлена домова книга, копії з якої залучені до матеріалів справи, тобто об’єкт самочинного будівництва був збережений відповідними держаними органами та знаходиться в обігу (а.с.15-19). Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Згідно зі ст. 317 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. Враховуючи неможливість оформити право власності на самочинно реконструйоване приміщення в адміністративному порядку, а також відсутності встановлених ст. 376 ЦК України обставин, що унеможливлюють визнання права власності на самочинно реконструйоване майно у судовому порядку, з врахуванням заочного розгляду справи, суд задовольняє заявлені позовні вимоги.
Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна. Згідно з ч. 6 ст. 12 зазначеного Закону порядок ведення Державного реєстру прав встановлюється Кабінетом Міністрів України. У ч.5 Прикінцевих Положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” вказано, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться підприємствами бюро технічної інвентаризації. Наказом Міністерства юстиції України “Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 07.02.2007 року встановлено, що з метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно, відповідно до затвердженого цим наказом Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, яке визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав (п.1.1.).
За переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, що міститься у Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджений Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 р., із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 36/5 від 17.05.2004 р., рішення суду є правовстановлюючим документом для визнання права власності особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 47, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 16, 317, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 208, 209, 212, 213-215, 217, 224-226 ЦПК України, СУД –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на домоволодіння, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. „L”, відображеного на технічному паспорті від 10.12.2009 року, загальною площею 93,4 кв.м., гараж літ „N”, та господарське приміщення (сарай) літ „S”, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Встановити порядок виконання рішення суду згідно з яким це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для реєстрації ОМБТІ та РОН права власності за ОСОБА_1 на будинок літ. „L”, відображеного на технічному паспорті від 10.12.2009 року, загальною площею 93,4 кв. м., який складається з передньої кімнати пл. 13,8 кв. м., санвузла пл. 11,4 кв. м., житлової кімнати пл. 15,6 кв. м., житлової кімнати пл. 9,1 кв. м, вбудованої шафи пл. 0,4 кв. м., житлової кімнати пл. 11,4 кв. м, житлової кімнати пл. 17,7 кв. м, кухні пл. 14,0 кв. м.; гараж літ „N” пл. 27,5 кв. м., та господарське приміщення (сарай) літ „S” пл. 6 кв. м.
Встановити порядок виконання рішення, згідно з яким це рішення є підставою для перереєстрації виділеної частки в самостійне домоволодіння на праві власності за ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.
Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК