Постанова

Іменем України

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 332/2387/18

провадження № 51-567 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,

прокурора Костюка О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080050001225, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 287 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацією транспортних засобів.

Вирішено цивільний позов, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, звільненоОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 31 січня 2018 року приблизно о 02 год, в м. Запоріжжі, будучи власником та відповідальною особою за експлуатацію транспортного засобу «ЗАЗ 1103» д.р.н. НОМЕР_1 , усвідомлюючи, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та немає права на керування транспортним засобом, допустив її до керування вказаного транспортного засобу, в салоні якого перебував він та ОСОБА_3 . Після чого, ОСОБА_2 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Північне шосе, виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ 2118» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , а також потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Вважає, що апеляційний суд, приймаючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, його належним чином не обґрунтував та всіх наявних у справі даних про особу засудженого не врахував.

Під час касаційного розгляду прокурор не підтримав подану касаційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ст. 287 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування апеляційним судом положень ст. 75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок, зокрема, у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 , в якій останній вказував на безпідставне визнання місцевим судом обставини, яка обтяжує покарання - тяжкі наслідки, завдані злочином та наводив доводи щодо звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, апеляційний суд, задовольняючи вимоги його апеляційної скарги, дотримався вказаних вимог закону.

Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд дотримуючись наведених вимог кримінального закону, урахував усі обставини кримінального провадження, в тому числі і тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як середнє, дані про особу винуватого, який раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, має постійне місце проживання, працює водієм, характеризується позитивно, визнав обставинами, які пом`якшують покарання - щире каяття, та прийняв рішення про наявність достатніх підстав для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, судом апеляційної інстанції правильно було зазначено, що обставина, яка обтяжує покарання - тяжкі наслідки, завдані злочином, визнані судом першої інстанції необґрунтовано, оскільки вказана обставина є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України

Зміст ухвали апеляційної суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З призначеним ОСОБА_1 покаранням і звільненням його від відбування з випробуванням погоджується і суд касаційної інстанції та вважає його справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, адже згідно з вимогами ст. 50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання є адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу ОСОБА_1 .

Інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення в даному кримінальному провадженні не встановлено.

Виходячи з вищенаведеного, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л. Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна